Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З а б и р а ю с л о в о Вважаю заклик до учасниць анкети забрати слово у справі теперішнього і дальшого шляху української жінки дуже доцільним. Та варто було б по чути думку тих, що не приймали уча сти в анкеті. Тому забираючи слово, сподіваюсь, що викличу відповідь, хочби й тому, що здається мої погля ди відбігають від загальних. Перша моя заввага торкатиметься а- налізи анкети, вміщеної в ч. 7 „Н.Ж.“. Мене діткнула заввага, що в відпові дях старших жінок, себто моїй та д-р Парфанович немає „погідного задо- волення“ й „замилування до свого фа ху", яке відзеркалюється в відповідях молодших. І хоч я не розмовляла на цю тему з д-р Парфанович, то сміло можу й за неї сказати, що обидві ми мали й маємо велике замилування до свого фаху, який відкрив нам нові ра дощі та свідомість повноправної оди ниці. Що боротьба, яку ми витримали, не лишила в нас тільки гіркий досвід, але й дала велике задоволення своєю перемогою. Коли ж д-р Парфанович закінчує відповідь на анкету песимістично, мов ляв, на цілому світі ще далеко до того, щоб жінка почувала себе вільною і рівноправною з чоловіком, то це тому, що сучасність така є. Тільки в небага тьох країнах, в тому числі і в ЗДА, по ложення жінки майже задовільне. О- собливо ж трудне воно на Україні, не кажучи вже про країни Сходу. Наші молодші учасниці анкети тво рять погіднішу атмосферу тому, що вони перейшли щойно перший етап життя, без боротьби здобули вищу 0 - світу й їм здається, що далі все вже піде гладенько. Я їм цього від щирого серця бажаю. Але як воно й не зложи лось би у їх професійному житті, вони повинні памятати, що користаючи з здобутків жіночого руху, вони обовя- зані його продовжувати. І що вища о- світа, яку вони осягнули, накладає на них також більший обовязок супроти Батьківщини, якій вони повинні нею послужити. Що ж лишається до зроблення укра їнській жінці? Що вона повинна ще перебороти та яке повинно бути її ста новище у власній хаті? Перш усього вона повинна упоряд кувати своє становище у громаді, а зо крема в більших скупченнях українців, що є громадськи активні. Про це доб ре написала Люба Вітошинська в ч. 6 „Н. Ж. і ті недоліки висвітлено у статті СФУЖО „За наше місце" в то му ж числі. Жіноцтво мусить здобу ти належне признання і голос у гро маді за свою громадську поставу і ви конану працю. Тому то вважаю хиб ним погляд Олександри Копач, що в жіночої молоді треба виховувати чи сто жіночі прикмети та вивчати вар тості родинного життя. Про вартість родини треба в першу чергу вчити му- жеську молодь. їй треба прищепити рівну відповідальність за виховання дітей та за цілість родинної атмосфе ри. Любов до дитини та тяга до ро динного вогнища заложені в жінки Богом, ці прикмети в неї тверді й вічні і їх не можна легко заломити. А от зрозуміння для цих справ у молодих мужчин не є належно розвинене. Як пише Зінаїда Витязь у ч. 4 „Н. Ж.", вже в пяти європейських держа вах створено міністерства родинних справ. Треба думати, що й другі дер жави підуть тим шляхом. Це знак, що родина дістає увагу й охорону, на яку вена заслуговує. Там де таких міні стерств ще немає, виконують його ро лю жіночі організації. Вони прослі- джують положення матері у своїй кра їні, розглядають його напрямні і по треби й роблять відповідні заходи, щоб його належно поставити. Нашим обовязком саме й є дбати про незалежне становище матері в ро дині та про пошану нашої громади до неї. Роля жіночої організації полягає в тому, щоб прищепити жінці пошану до самої себе і впевненість, що як ма ти й дружина вона виконує завдання, наложене на неї Богом і природою. А коли подумаю про дальший шлях української жінки, то мені здається що вона повинна якнайбільше змагати до освіти і власного звання. Це ніколи не стане на перешкоді виконанню ма теринських обовязків, а тільки прине се їй більшу пошану від дітей, чоло віка і громади. На виховання дітей іде приблизно 20 літ жіночого життя. Пе ресічний вік людини тепер перейшов 60 літ і жінці залишається ще 20 років життя, які вона може зужити на своє звання або служіння суспільству. О- крім того не всім жінкам дане щастя мати діти й родину. Освіта й власний фах — це не тіль ки духове багатство жінки. Воно дасть користь нашій батьківщині не тільки зараз, але і в майбутньому. Тепер во но дасть можливість знайомити віль ний світ із загрозою комунізму в кож- ВІСТІ ФЕДЕРАЦІЇ У вересні розіслано членам- о.рганізаціям видання Союзу Українок Америки, що -появи лись на XI. Конвенції у Фила делфії. Це англомовна книїжка про український жіночий рух, „Woman of Ukraine“ та історич ний нарис о. І. На.гаєв,ського „Рівноапостольна свята Ольга“. виданий із нагоди 1000-ліття її хрищення. Окрім того залучи ли ми також веселу одноднівку „Лисиця Микитиха“, що раду вала гостей 'Конвенції своїм до тепом. За цей даруно-к склада ємо Союзові Українок Америки щиру подяку. НЕДУГА ОЛЕНИ КИСІЛЕВСЬКОЇ Як подали вже часописні вістки, в літі голова СФУЖО Олена Кисілевська поважно занедужала. З важким сер цем слідкувало зорганізоване жіноц тво за дальшими вістками про стан її здоровя. І хоч воно спершу було по важно загрожене, проте завдяки опіці Всевишнього та старанням лікарів у- далось недугу припинити. Голова СФУЖО перебуває все ще у шпиталь ній опіці. Почувається відносно добре, слідкує за справами СФУЖО та дик тує деякі листи. З радістю ділимось цією вісткою із нашими читачками. Чи ви вже подумали про свя то княгині Ольги? Матеріял у- же розіслано! ній галузі знання, бо в жодній вони не дають волі людському духові. А в майбутньому — саме молодь зможе повернутись на Батьківщину, щоб до помагати у її відбудові. Туди ж треба привезти з собою фахове знання, щоб стати корисним членом української спільноти! А жіночі організації теж знайдуть для себе широке поле праці, коли наша Батьківщина звільниться з больше- вицького ярма. Велике переселення із країн заслання, відбудова знищень, відшукування і сцілення родин, опіка над дітворою — ось ділянки, що вима* гатимуть сотень і тисячів працьовитих жіночих рук. У цій короткій статті я не могла о- хопити всіх питань майбуття жіночого руху, а тільки накреслила напрямні. Чекаю на відповідь однодумців чи о- понентів. Олена Трофимовська
Page load link
Go to Top