Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З а б и р а ю с л о в о Вважаю заклик до учасниць анкети забрати слово у справі теперішнього і дальшого шляху української жінки дуже доцільним. Та варто було б по чути думку тих, що не приймали уча сти в анкеті. Тому забираючи слово, сподіваюсь, що викличу відповідь, хочби й тому, що здається мої погля ди відбігають від загальних. Перша моя заввага торкатиметься а- налізи анкети, вміщеної в ч. 7 „Н.Ж.“. Мене діткнула заввага, що в відпові дях старших жінок, себто моїй та д-р Парфанович немає „погідного задо- волення“ й „замилування до свого фа ху", яке відзеркалюється в відповідях молодших. І хоч я не розмовляла на цю тему з д-р Парфанович, то сміло можу й за неї сказати, що обидві ми мали й маємо велике замилування до свого фаху, який відкрив нам нові ра дощі та свідомість повноправної оди ниці. Що боротьба, яку ми витримали, не лишила в нас тільки гіркий досвід, але й дала велике задоволення своєю перемогою. Коли ж д-р Парфанович закінчує відповідь на анкету песимістично, мов ляв, на цілому світі ще далеко до того, щоб жінка почувала себе вільною і рівноправною з чоловіком, то це тому, що сучасність така є. Тільки в небага тьох країнах, в тому числі і в ЗДА, по ложення жінки майже задовільне. О- собливо ж трудне воно на Україні, не кажучи вже про країни Сходу. Наші молодші учасниці анкети тво рять погіднішу атмосферу тому, що вони перейшли щойно перший етап життя, без боротьби здобули вищу 0 - світу й їм здається, що далі все вже піде гладенько. Я їм цього від щирого серця бажаю. Але як воно й не зложи лось би у їх професійному житті, вони повинні памятати, що користаючи з здобутків жіночого руху, вони обовя- зані його продовжувати. І що вища о- світа, яку вони осягнули, накладає на них також більший обовязок супроти Батьківщини, якій вони повинні нею послужити. Що ж лишається до зроблення укра їнській жінці? Що вона повинна ще перебороти та яке повинно бути її ста новище у власній хаті? Перш усього вона повинна упоряд кувати своє становище у громаді, а зо крема в більших скупченнях українців, що є громадськи активні. Про це доб ре написала Люба Вітошинська в ч. 6 „Н. Ж. і ті недоліки висвітлено у статті СФУЖО „За наше місце" в то му ж числі. Жіноцтво мусить здобу ти належне признання і голос у гро маді за свою громадську поставу і ви конану працю. Тому то вважаю хиб ним погляд Олександри Копач, що в жіночої молоді треба виховувати чи сто жіночі прикмети та вивчати вар тості родинного життя. Про вартість родини треба в першу чергу вчити му- жеську молодь. їй треба прищепити рівну відповідальність за виховання дітей та за цілість родинної атмосфе ри. Любов до дитини та тяга до ро динного вогнища заложені в жінки Богом, ці прикмети в неї тверді й вічні і їх не можна легко заломити. А от зрозуміння для цих справ у молодих мужчин не є належно розвинене. Як пише Зінаїда Витязь у ч. 4 „Н. Ж.", вже в пяти європейських держа вах створено міністерства родинних справ. Треба думати, що й другі дер жави підуть тим шляхом. Це знак, що родина дістає увагу й охорону, на яку вена заслуговує. Там де таких міні стерств ще немає, виконують його ро лю жіночі організації. Вони прослі- джують положення матері у своїй кра їні, розглядають його напрямні і по треби й роблять відповідні заходи, щоб його належно поставити. Нашим обовязком саме й є дбати про незалежне становище матері в ро дині та про пошану нашої громади до неї. Роля жіночої організації полягає в тому, щоб прищепити жінці пошану до самої себе і впевненість, що як ма ти й дружина вона виконує завдання, наложене на неї Богом і природою. А коли подумаю про дальший шлях української жінки, то мені здається що вона повинна якнайбільше змагати до освіти і власного звання. Це ніколи не стане на перешкоді виконанню ма теринських обовязків, а тільки прине се їй більшу пошану від дітей, чоло віка і громади. На виховання дітей іде приблизно 20 літ жіночого життя. Пе ресічний вік людини тепер перейшов 60 літ і жінці залишається ще 20 років життя, які вона може зужити на своє звання або служіння суспільству. О- крім того не всім жінкам дане щастя мати діти й родину. Освіта й власний фах — це не тіль ки духове багатство жінки. Воно дасть користь нашій батьківщині не тільки зараз, але і в майбутньому. Тепер во но дасть можливість знайомити віль ний світ із загрозою комунізму в кож- ВІСТІ ФЕДЕРАЦІЇ У вересні розіслано членам- о.рганізаціям видання Союзу Українок Америки, що -появи лись на XI. Конвенції у Фила делфії. Це англомовна книїжка про український жіночий рух, „Woman of Ukraine“ та історич ний нарис о. І. На.гаєв,ського „Рівноапостольна свята Ольга“. виданий із нагоди 1000-ліття її хрищення. Окрім того залучи ли ми також веселу одноднівку „Лисиця Микитиха“, що раду вала гостей 'Конвенції своїм до тепом. За цей даруно-к склада ємо Союзові Українок Америки щиру подяку. НЕДУГА ОЛЕНИ КИСІЛЕВСЬКОЇ Як подали вже часописні вістки, в літі голова СФУЖО Олена Кисілевська поважно занедужала. З важким сер цем слідкувало зорганізоване жіноц тво за дальшими вістками про стан її здоровя. І хоч воно спершу було по важно загрожене, проте завдяки опіці Всевишнього та старанням лікарів у- далось недугу припинити. Голова СФУЖО перебуває все ще у шпиталь ній опіці. Почувається відносно добре, слідкує за справами СФУЖО та дик тує деякі листи. З радістю ділимось цією вісткою із нашими читачками. Чи ви вже подумали про свя то княгині Ольги? Матеріял у- же розіслано! ній галузі знання, бо в жодній вони не дають волі людському духові. А в майбутньому — саме молодь зможе повернутись на Батьківщину, щоб до помагати у її відбудові. Туди ж треба привезти з собою фахове знання, щоб стати корисним членом української спільноти! А жіночі організації теж знайдуть для себе широке поле праці, коли наша Батьківщина звільниться з больше- вицького ярма. Велике переселення із країн заслання, відбудова знищень, відшукування і сцілення родин, опіка над дітворою — ось ділянки, що вима* гатимуть сотень і тисячів працьовитих жіночих рук. У цій короткій статті я не могла о- хопити всіх питань майбуття жіночого руху, а тільки накреслила напрямні. Чекаю на відповідь однодумців чи о- понентів. Олена Трофимовська
Page load link
Go to Top