Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Памяті великої лікарки Д-Р ЄЛИЗАВЕТА ГІ.МЕЛЬРАИХ (1890—1955) У далекій Австралії, віддаленій від нашої соняшної Батьківщини велики ми просторами, відійшла у вічне лю дина, що мала ніжну душу, палке сер це, велику любов до всіх людей, що потребували будь-якої допомоги, і ще більшу любов до України. Існує стара як світ приповідка, що про мертвих треба говорити лиш добре. Очевидно, людська мудрість сформулувала її для свого виправдання, бо немає людей, що творили б тільки добро, або що люди більше творять зла, як добра. Тому по смерти, щоб поширювалось і множилося лиш добро — традиція вимагає говорити лиш про добрі діла. Але, як то й не дивно, а бувають лю ди, що таки справді творили в житті лиш добро. Як за життя, а особливо по їх смерти, приходиться стверджу вати те саме. До таких людей належала доктор Єлизавета Гімельрайх. Навіть більше треба сказати — вона служила людям, у повному розумінні цього слова, май же 50 років, проживши всього 65 ро ків, більшу половину в бурях і рево люціях. Слабенька тілом — сильна духом, байдужа до себе, надзвичайно чула до інших, недбала до себе — вимоглива до інших, така вона була в усі періоди свого свідомого життя. Вона ніби спе- ціяльно була створена бути лікарем, і не лише лікувати фізичні хвороби, а й духові. Пацієнти, мало сказати лю били її, вони її шанували, обожнюва ли. Вона вміла перейнятись тривогою хворого, розрадити в сумнівах, підтри мати животворчий дух хворого. Все те сприяло не лиш популярності Єлиза вети Гімельрайх, а й творило ту атмо сферу між лікарем і хворим, що більш благодійно впливає на вислід лікуван ня, аніж найрадикальніші ліки. Одним словом, вона була лікарем і з покли кання і з природи. Народилася Єлизавета Гімельрайх 18. вересня 1890 р. в Катеринославі, в родині священика, о. Василя Попова. В 1910 році закінчила з відзначенням жіночу гімназію в м. Бахмуті і того ж року склала матуральні іспити (за повний курс чоловічої гімназії), бо лиш у такому випадку їй відкривалась вільна дорога до вищої університет ської освіти. За порадою свого батька, вона пі шла „в народ44, щоб пізнати ближче Україну чи, радше, її становий „хре- бети — українське село. Вона пішла учителювати в кар о дню школу. Мате- ріяльний бік тут не лише не відогравав ніякої ролі, бо вона не лиш всі свої запрацьовані гроші витрачала на куль турні й благодійні цілі серед селян, а навіть ще батько їй допомагав, так ніби вона не працювала, а продовжу вала вчитися. В 1911 році Єлизавета Василівна вступила до жіночого ме дичного інституту в Петербурзі, де по чала з великим успіхом засвоювати основи медицини. В цьому році одру жилася з майбутнім професором П. Гі- Д-р Єлизавета Гімельрайх Dr. Elizabeth Himmelreich, noted Ukrainian physician, died in Australia. мельрайхом. В 1913 p., за участь у про тиурядовій демонстрації і розповсю дження проклямацій, вона була кілька тижнів увязнека й примушена кинути медичний інститут. Повернувшись на Україну, вона з великим трудом всту пила на медичний факультет харків ського університету, який з немалими життьовими перипетіями, але з успі хом закінчила в 1918 році, себто за новітньої Української Державносте. Від того часу, аж по останній день її життя, вона не переставала бути зразковим лікарем, доброю дружиною і матірю своїх дітей. Працювала вона завжди практичним лікарем у Чернігові, Воронькові, Ка- неві, починаючи від сільських і райо- нових лікарень, кінчаючи університет ськими клініками й науково-дослідним інститутом Української Академії Наук у Києві. З своїм дружиною, теж ви значним науковцем, професором, док тором ветеринарних наук Павлом Гь мельрайхом, прожили 44 роки, витри мавши всі пригоди й невзгоди життя під большевицькою окупацією. І не безпеки арештів, і мандри по близько му сході, в Арменії та Туркменістані не зламали їх. Під час II. світової вій ни в Києві вони активно допомагали підпільному націоналістичному рухові, а опинившись на еміграції в Німеччині, увійшли у громадське й наукове життя. Переїхавши до Австралії Єлизавета Гімельрайх уже не працювала офіцій но в лікарні, а жила при родині стар шого сина. Брала участь у громадсько му житті як член Союзу Українок, член Сестрицтва при українській пра вославній парафії в Мелборні й про вадила культурно-освітну працю серед своїх співгромадян. Навіть майже на передодні своєї смерти, вона ще чи тала реферат в Народньому Домі про гігієну жінки. Умерла ЗО. квітня 1955 року в шпи талі м. Мелборн, осиротивши дружину, сина з невісткою і двох онуків. * Єлизавета Василівна була також ви датним науковцем. Лиш несприятливі обставини перешкодили їй виявити себе в усій повноті й глибині. Але й те, що вона зробила, багато говорить про неї, як вдумливого вченого. Як ми вже згадували, вона, не кидаючи практичної лікарської діяль- ности, включається до наукової праці. Ще перебуваючи асистенткою на ме дичному факультеті в Києві вона ви явила небуденний хист і зацікавлення наукою, але лиш згодом, після пере їзду всієї родини до Києва в 1922 році и запрошує відомий професор-гінеко- лог Крупський собі за асистентку до університетських клінік у Києві. Тут вона виконує низку дуже цікавих на укових праць, які видруковані частин но. Одначе цілість не побачила світу й по цей день. Одна її наукова праця на тему „Перевірка роботи серця пе ред гінекологічними операціями" на науковому засіданні університетських клінік дістала загальне признання і ви соку оцінку. Так само й інші праці її були оригінальні й являли собою знач ний вклад у науку. Працюючи в гінекологічній клініці,
Page load link
Go to Top