Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дешо про кутю Редакція „Н. Ж.“ звернулась до мене з запитом, чи не мо гла б я пояснити значення куті — стародавньої нашої Різдвя ної страви. Мовляв, працюючи над тематикою з Трипільської культури, я напевне розгляну ла походження цієї страви. І хоч я не археолог, то на це про хання попробую відповісти. Кутя — це настільки древній звичай, що ніхто вже не може просліди1™ йоіго. У нас ні хто не займався цим, бо наші етнографи не цікавились при мітивним суспільством та кола ми його ідей. Може ще могла б сказати щось про те Катерина Грушевська, бо вона в тому на прямі працювала. Зате — розглянувшись у чу жій літературі — зустрічаємо там подібний обряд — інтіхіу- му. Це є австралійський термін, що означає певну церемонію, звязану з дозріванням місцево го продукту споживання. Ав стралійці, наприклад, перед до зріванням того плоду влашто вують таку церемонію з жер твами „батькам-богам", а потім молитовно споживають у неве ликій кількості той продукт. Таких старовинних містичних обрядів є в примітивних су спільств багато. Наприклад в індіян є свято кукурудзи та й інші з нею звязані церемонії. Поскільки наші предки були народом хліборобів, то й бо жество їх у тих древніх часах було рослинне. Треба припу скати, що наш обряд інтіхіуми творився ще тоді, коли була ві дома лиш така рослина, як яч мінь. Тому справжня обрядова кутя — ячмінна а пшенична зя- вилась уже пізніше. Оскільки ті, що творили обряд куті, так залежали від цього зела-ячме- ню, то найважливіше їх свято було, як уже повертає на весну. Тому наша інтіхіума виражає не тільки радість із врожаю, але але й надію на майбутній вро жай. Звідсіля при новорічних побажаннях посипають (сієть ся) зерном. Та є ще один вид куті, що го ворить про її обрядове значен ня. У сорок днів по смерти рід ного родина робить ,,коливо“, себто страву з вареної пшениці (кутю) і її роздає у церкві старша жінка (очевидно — за лишок жрецької відправи). Усі родом їдять її по ложці, а зветься вона „коливом*, ма буть, що всі колом її їдять. Згодом, коли поширилось у нас християнство, цей старо винний обряд перейшов у нашу Святу Вечерю. Кутя є першою нашою стравою на вечері, отже має центральне значення. Зна ємо, іцо кутю залишають на вікні для померлих душ у ро дині, хресна дитина несе її по вечері своїй хресній матері, го сподар виносить її покуштува ти худооі, а також для звірів у лісі. Взагалі — Свят-Вечір це родинне свято, бо в нас на Різ дво всі з родини мусять бути і їдуть додому з далеких око лиць. На Придніпрянщині цілий Свят-Вечір зветься — кутя. Із словом „кутям в нас звяза- ний цілий комплекс ідей. „По куття" це найпочесніше місце в хаті. На покутті садять важ них гостей і кутя стоїть там. Образи на стінах висять у цьо му священому кутку і вже звід тіля розходять вбік по стінах. Лямпада висить там під обра зами. Мабуть слово „покута" також від цього виводиться. Є таке вірування, що коли хтось од и н винен у громаді, то всі від цього страждають. Коли він роізкається, тоді лихо від ступиться. Це в усіх народів відоме, а особливо сильне в в примітивних. Очевидно, що там н а .покутті відбувалась від дача о д н ог о в жертву заради всіх, а потім це змінилось рів- ■н о З'н а чін ик'О м, р о с л иінниїм чи тваринним, залежно з чим була тоді зізя^ана людина. В міру того, як звязки з при родою збагачувались, то й кількість обрядів нагромаджу валась, Тому бачимо таку пиш ноту Різдвяних звичаїв: коля ду, перебирання й водіння зві рів, обдаровування. Це старо винна магія, що мала вплинути на збагачення роду. Змисл її затратився з християнським ві руванням, але форми зберегли ся, а подекуди й прийняли но вий зміст, як наприклад коля да з християнськими мотивами. Докія Гуменна
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
