Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдвяна казка Овятий Вечір скінчився. Го- дштьшк видзвонив дванадцяту. Петрусь лежав у своїм ліжечку і смачно спав. Надходило Різ дво. То булата авята ніч, коли діються різні чуда, коли ожи вають навіть неживі предмети. Спершу (затремтіли віти на я- лиінціі, а маленький паперовий аегелик на вершку ялинки роз плющив о-чіка і з ід хну в: — Ох, яка нудота! Цілий ве чір я іне мі/г пцамовити ні- сло вечка. Але тепер, імушу трохи прогулятись! І анігели'к готувався зійти з ялинки. Трохи нижче висів зо лочений горіх. Всі .прикраси на ялинці думали, що він зі щиро го золота, і поглядали на* ньо го з пошаною. Але, коли анге- Лйк .проходив коло горіха, га- луїзіка .зачепила за нього і здер ла шматок 'позлітки. Горіх за соромився і сказав: — Знаєш що, аінгелику? Як би хтось вибрав з мене осере док, то я міг би послужити то бі за ІПОВІїЗ і ти їздив би в мені, мов царевич. В ту ж хвилину вискочили з кутка кімнати чотири мишки і сказали, що радо вигриїзуть о- середок горіха. Так і сталось. Ангелик дуже зрадів: мав гар ний візочок і дві іпари коників з мишей. — Пора в дорогу! — писнув ангелиік і раптом усе на ялинці ожило. — І ми підемо з тобою! — загомоніли яблучка, го-ріхи, бу блики, ісвіічечіки і все, що було на ялинці. Похід рушив до кім натки, де спаїв малий Петрусь. Він збудився і спершу не знав, грудей і (промовила врочисто: — Чуєш, Наталю, все тебе буду доглядати, щоб ти завжди була така чепурна. А тепер хо дімо спати! І понесла свою ляльку до ліжечка. А ввеїчорі, коли лягала спати, сказала мамі1: — Мамусю, бачиш, який до- боий СВ'. Миколай, він мені ви бачив! Ніна Наркевич що з ним діється. Скочив з ліжка і інараз зробився такий маленький, як аигелик. — Будь ласка! — всміхнувся аигелик і зробив Петрусеві мі сце коло себе в візочку. Пе трусь ісіїв поруч ангелика і за питав: — Куди ми поїдемо? — Поїдемо до інеба! — від повів аигелик/ плеснув у доло ні, мишки побігли, мов справ жні коники, а ©се товаристо пішло за ними. Напереді йшли парами свічечки, потім горіхи, яблуїчка, бублики, коник на ко ліщатах, паяцик з трубкою, а на кінці дзиґа-вертуха, що ввесь час крутилася кругом се бе і гуділа. Двері самі відчинилися. Як тільки по-хід опинився надворі, мишки дістали крила і понесли ся з возиком (під хімари. Крила зяівилися теж у свічечок, го рішків, у паяіцика — всі вони стали підлітати в-се вище й вище. — Подобається тобі така мандрівка? — заіпитаїв ангелик Петруся. Щасливий Петрусь кивнув го ловою, що дуже подобається. По хвилині вони порівнялись із хімаринкою, що непорушно ви сіла в повітрі. — Коли б мене хто штовхнув рукою, я б йому спасибі ска зала! Петруїсь штовхнув —■ і рап том з хмарини посипався сніг. — Спасибі, — сказала хма рина, — тепер я легша і можу летіти, щоб не спізнитись. — Куди? — спитав Петрусь. — До Вифлеему, — відпові ла хмарка і зникла їм з очей. Вище й вище підлітав візо чок з Петрусем і ангеликом. Ось і місяць недалеко. Тут було дуже холодно. Місяць мав гру бу смушеву шапку і лице, за пухле з одного боку. — Чого ти так скривився? — запитав йото Петрусь. — Я дуже змерз! — відповів місяць. — А до того ще мені болять зуби. Н£ м'ожу запали ти в печі, бо ангели забрали всі дрова. — Куди? — зацікавився Пе трусь. — До Вифлеему! Там вони збираються розпалити велику ватру — таку велику, як їх ра дість. Петрусь не все добре зрозу мів, але подумав: „О, то мусить бути великий вогонь!“ — і вже мишки понесли візочка далі. Ось видно вже ранню зірницю. Зірниця прибралася, мов у го стину і, власне, кінчила своє сініданіня. — Смачного вам, тіточко! — закликав, Петрусь. — Нема часу, нема часу! — заговорила зірка. — На мене чекають три царі зі Сходу, я буду їм за провідницю. — І скочила з порога. — Куди? Куди? — гукнув за нею хлопічик. — До Вифлеему! — відпові ла в бігу зірка. — І чого вони шукають у тім Вифлеємі? — дивувався Пе трусь. Аінгелик мовчав, а миш ки понесли візочка ще вище, просто- до небесних воріт. Ан гелик і хлопчик постукали. Ви йшов святий Петро і запитав, чого собі бажають. — Чи господар... теє, чи Го сподь Бог дома? — заїкався зніяковілий Петрусь. — Нема, хлопчику, Господа Бога дома — відповів святець. — Виїхав. — А... а... куди? — До Вифлеему. — А чому до Вифлеему? — запитаю аегелик. — У Вифлеємі народився ма ленький Ісу-с, Син Божий! — пояснив ласкаво святий Петро. Лице ангелика проясніло від радости. Раптом він схопив Пе труся в обійми і щиро поцілу вав. За їх прикладом пішли всі інші, яблучка стали цілуватись з горішками, свічечки з бубли ками, а паяцик з дзиґою. Всі раділи, що Ісусик наоодився, гомоніли одні до одних „Хри- стос народився!, а ці слов-а по- (Докінчення на обгортці) ;
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
