Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марянка та Наталочка Моїй внучці Марянці У Марянки була гаріна ляля. Очка в неї ібули сині з велики ми, доівгими, „справжніми* вія ми, справжні, довгі, русяві ко си, які можна- було чесати й за плітати. Коли Маряїнка брала ляльку до рук, то вона казала: Ма-а. Звали лялю Наталкою. Перші дні; коли ляля приїхала до Марянки, дівчинка дивилась за- лялькою: умивала її, чесала, одягала, роздягала, клала спа ти. Але (потім надокучила ляль ка Марянці. Тижнями лежала забута, брудна, нечесана Ната лочка © кутках. Мама нераз на гадувала Марянці про ляльку. Та даремне. Дівчинка тільки Зчтостилась, хапала ляльку до рук, шарпала її і дуже часто да вала їй ляпаса. Наталочка тіль ки жалісно обзивалася в ці хви лини: Ма-а! Ма-а! Одного ранку мама увійшла до кімнати якраз тоді, коли Ма рянка била ляльку. — За що ти бєш ляльку? спитала мама. - Вона нечемна. — А ти хіба дивишся як слід за лялькою, щоб вона була чемна? — опитала мама. — Ди вись, Марянко1, як будеш так нехтувати лялькою, то св. Ми- колай забере її *в тебе. Але Марянка не звернула у- ваги на мамині слова. Через тиждень знов почала дівчинка погану гру. Шарпала, била На талочку, ручки в ляльки були брудні, суконка роздерта, а на ніжках не було панчіх, лиш о- дин черевичок. Це було в трав ні місяці, коли часто Марянка гралася в садку. А другий ляль- чин черевичок самотно лежав V садку під лавкою. Нікому не прийшло на думку його пошу кати. Та настав вечір, всі полягали спати. В той час св. Миколай проходив коло всіх хаток, де були діти. Хотів знати, як діти поводяться, які мають забавки, книжки, що ще можна було б їм подарувати. Зайшов св. Ми колай до садочку і побачив ляльчин черевичок, підібрав йото, тоді ‘потихеньку зазирнув до- віконця дитячої кімнати, де опала Марянка. Побачив бідну Наталочку на підлозі-, брудну й нечесану і поманив її до себе. А знайте, діти, „що вночі цяцьки розмовляють? Тільки ми не чуємо того. Наталочка підбігла до віконця, а св. Миколай за брав її до себе в торбу і пішов геть. Наталочка йому розказа ла «про свою біду. — Гаразд, — сказав св. Ми колай, — відпочинь у мене, а там до мого свята ще пів року, може я знайду тобі кращу го сподиню. Рано Марянка навіть не помі тила. що Наталочка щезла. Тільки через тиждень пригада ла, стала шукати і побігла до мами спитатись, де Наталочка. Мама серіозно відповіла: — 'Бачиш, дитинко, видно таки св. Миколай побачив, що ти бєш ляльку, не дивишся за нею та й забрав її до себе. По дивись, як він сумно дивиться ;іа тебе з ікони. І справді, в куточку висів 'об раз сів. Миколая. Маряїночка пильно, пильно подивилась в очі святого, відвернулась, пі шла з кімнати та нічого не ска зала мамі. Тільки якась тихіша стала. Ніколи вже не била своїх забавок-тваринок і часто-густо після того, як набігається на дворі, добіжить до маминої кімнати, стане перед образом і все дивиться на святого. Час минав швидко. Пройшло гаряче літо, осінь, наїстала зи ма. Наближалося свято св. Ми колая. Кожна дитинка нетерпе ливо чекала іцього дня. Чекала й Марянка. Чекала, а серденько завмирало. Як же просити св'. Миколая принести дарунки, ко ли таке сталось? А за- Наталоч кою було їй жаль і коли б во на повешулась, то ніколи не мучила б ляльки. Приїхала бабуня до Марян- ки. Вона .помітила-, що дівчин ка сумує. — Чи ти не хвора, дитинко? — спитала бабуся. — Та ні, бабусю, а... — А що ? — Бабусю, скажи мені, чи поверне мені св. Миколай мою Наталочку, коли я іпомолю'сь? Чи вже він дуже нагнівався на мене? Бабуся усміхнулась. — А от ти іпро що! Звичай но, помолись гарненько, Ма рянко, попроси св. Миколая по вернути тобі ляльку. Маряінка побігла до маминої кімнати, стала перед образом та від чистого рерця проказала давно вже складену молитву: Не гнівайся, се. Миколаю! Поверни мені Наталочку на Твоє свято! Я її буду шанувіати й ніколи більше не буду бити. Не треба мені більше ніяких да рунків. а тільки Наталочку од- ну! На віях у дівчинки тремтіли сльози, а коли вона глянула в очі св. Миколая, то їй здавало ся, що1 він усміхнувся та не так суворо дивися на неї. Вибігла з кімнати дівчинка, кинулась на шию бабуні і прошепотіла: — Бабусю, я думаю, що він мене іпро-'стив. Він дивився зо всім не сердито. — Добре, моя маленька! То бі недовго чекати, може й по вернеться твоя Наталочка. Да вай, злагодим для неї з тобою ліжечко і пошиємо трохи оде жі. Разом із бабусею вони- ско ро зробили все. Настав вечір св. Миколая. Марянка сиділа в куточку, але все прислухувалась. Раптом за вікном почулись кроки, хтось стукнув та швидко побіг далі. — Мамо-, мам’О, — це ов. Ми колай, закричала Марянка. На кинула хустину, снігівіці та швиденько вискочила на ґанок. Там лежав гарний, великий па кунок із написом „Для Марян ки від св. Миколая". Марянка внесла пакунок до кімнати і стала розвивати. А там, там... була Наталочка, чи ста й прибрана*, крісло й посуда для неї. Марянка притиснула її до Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
