Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XII. ТРАВЕНЬ, 1955 Ч. 5 A L M A M A T E R — В полі, в житі — сіра, ма ленька перепеличка звиває собі гніадо і виведе маленьких пе- репелинят. Коли женці набли жаться, івона їх остереже. Пере- разливим „перепіль" маленька мати-перепеличка затривожить свідомість своїх малят і вони порхнуть, наче хтось маленькі кульки порозсипав, хто його зпа куди, у сторони, в довкілля. Один тривожний крик і малята зрозуміють, що небезпека... Чи це дасться вбрати в му дре пояснення? Важко. З^жзок, що лежить у цьому крику між матіірю і її дітками це голе почуття. Дрібненький це образок, але він мов дзвоник б є у могутній симфонії зівуків і тонів, що ви повнюють слово „мама“. „Мати“ —- це сло:во означає — любов. Безмежну, велику, людську любов. Одиноку, що можна порівняти до любови, що ЇЇ проповідував Син Божий. Висока драбина безчислен- них щаблів, що преться саміт но вгору, 'в небеса. По ній сту пає мати. Перші її кроки — де почуття тепла, опіки і радости. Тоді коли молода мати вперше держить на руках новонаро джене немовля. Мати — одинока, якій Богом дано відчути радість життя, що н а р од ж уєт ьс я. Н і яки й наук о - вець, що в лябораторії виро щує щось живого, не відчуває цього, що переживає мати. Бо це не лиш ЇЇ власне дитя, але й маленька людинка, істота, що носить образ Божий. А згодом мати пізнає триво гу за дитину, турботи, піклу вання, неспані ночі. Відважні та рвучкі .мрії про його майбутнє. Що її дитинці поклали суділь- пиці в колиску? Ці нові почування — це кро ки вгору по драбині материн ства. Світла ця драбина та вузь ка, невигідна — здіймається ве ликою дугою серед усіх інших великих, людських почувань. Часом кроки її нерівні, буза, що вони хиблять, мати споти кається і от-от, наче все прова литься... Це ті роки дитини, ко ли вона починає ходити і роз биває голоіву, здобуваючи пер ший життєвий досвід. Треба те рп ел и в ос ти. Часом у*п а д а є вона та почування матері не слабнуть. Вона як приречена, задивлена вгору, ступає вище по щаблях свого материнства. Тоненькі ниточки почувань по чинають вязати матір і дитину. Бо вже дитина відповідає мате рі своєю дитячою любовю. Без з астережною й одинокою до вірливою. І в ті голодні роки дитина глитає в себе усі враження, як у бездонний мішечок. З відкри тими оченятами та з відкритим ротом слухає дитя, що відпові дає мати на одне або друге за питання. А воно ставить усе но ві питання і крізь відкриті оче нята і ротик пропускає неодне у свою підсвідомість. Пізніше ще додасть своє цікавість, при таманна юності. І так родиться світосприймання дитини. А ма тері важко ступається по дра бині. Ох — провалля таке страшне! їй П'риходиться вливати в ду шу дитини цяточки свіжих по нять. Вчити розрізняти добро від зла. Вчити віршости своєму шляху. Вчити любити свій на рід та жити для нього і почерез нього. Мати стає різьбарем душі дитини. їй дано бачити якнай глибше і якнайближче душу дитини. Вона надає їй очерк і печать на ціле життя. „...возвеличу я всіх отих ра бів німих і на сторожі їх по ставлю слово!“ (Шевченко). „Слово” це душа. Вічна, не поборна душа дідів і прадідів. Мати зберігає й передає її дальшим поколінням. Те щось велике і дуже, -що з німих ра бів творить свідомий, діючий у часі і просторі — нарід. А ма ти, одвічна, скорбна і величин, із терпінням в очах стоїть на сторожі свого роду, на сторожі душі нації. Стоїть у віки! Пригадаймо їх, цих матерей, що формували свій нарід! Ма- ти-грекиня благословила сина, що йшов боротись за перемогу батьківщини словами: — Вер нись сину, із тцитом, або на щи ті. Це значить — переможцем, або мертвим, якого приносили (Продовження на стор. 2)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
