Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XII. ТРАВЕНЬ, 1955 Ч. 5 A L M A M A T E R — В полі, в житі — сіра, ма ленька перепеличка звиває собі гніадо і виведе маленьких пе- репелинят. Коли женці набли жаться, івона їх остереже. Пере- разливим „перепіль" маленька мати-перепеличка затривожить свідомість своїх малят і вони порхнуть, наче хтось маленькі кульки порозсипав, хто його зпа куди, у сторони, в довкілля. Один тривожний крик і малята зрозуміють, що небезпека... Чи це дасться вбрати в му дре пояснення? Важко. З^жзок, що лежить у цьому крику між матіірю і її дітками це голе почуття. Дрібненький це образок, але він мов дзвоник б є у могутній симфонії зівуків і тонів, що ви повнюють слово „мама“. „Мати“ —- це сло:во означає — любов. Безмежну, велику, людську любов. Одиноку, що можна порівняти до любови, що ЇЇ проповідував Син Божий. Висока драбина безчислен- них щаблів, що преться саміт но вгору, 'в небеса. По ній сту пає мати. Перші її кроки — де почуття тепла, опіки і радости. Тоді коли молода мати вперше держить на руках новонаро джене немовля. Мати — одинока, якій Богом дано відчути радість життя, що н а р од ж уєт ьс я. Н і яки й наук о - вець, що в лябораторії виро щує щось живого, не відчуває цього, що переживає мати. Бо це не лиш ЇЇ власне дитя, але й маленька людинка, істота, що носить образ Божий. А згодом мати пізнає триво гу за дитину, турботи, піклу вання, неспані ночі. Відважні та рвучкі .мрії про його майбутнє. Що її дитинці поклали суділь- пиці в колиску? Ці нові почування — це кро ки вгору по драбині материн ства. Світла ця драбина та вузь ка, невигідна — здіймається ве ликою дугою серед усіх інших великих, людських почувань. Часом кроки її нерівні, буза, що вони хиблять, мати споти кається і от-от, наче все прова литься... Це ті роки дитини, ко ли вона починає ходити і роз биває голоіву, здобуваючи пер ший життєвий досвід. Треба те рп ел и в ос ти. Часом у*п а д а є вона та почування матері не слабнуть. Вона як приречена, задивлена вгору, ступає вище по щаблях свого материнства. Тоненькі ниточки почувань по чинають вязати матір і дитину. Бо вже дитина відповідає мате рі своєю дитячою любовю. Без з астережною й одинокою до вірливою. І в ті голодні роки дитина глитає в себе усі враження, як у бездонний мішечок. З відкри тими оченятами та з відкритим ротом слухає дитя, що відпові дає мати на одне або друге за питання. А воно ставить усе но ві питання і крізь відкриті оче нята і ротик пропускає неодне у свою підсвідомість. Пізніше ще додасть своє цікавість, при таманна юності. І так родиться світосприймання дитини. А ма тері важко ступається по дра бині. Ох — провалля таке страшне! їй П'риходиться вливати в ду шу дитини цяточки свіжих по нять. Вчити розрізняти добро від зла. Вчити віршости своєму шляху. Вчити любити свій на рід та жити для нього і почерез нього. Мати стає різьбарем душі дитини. їй дано бачити якнай глибше і якнайближче душу дитини. Вона надає їй очерк і печать на ціле життя. „...возвеличу я всіх отих ра бів німих і на сторожі їх по ставлю слово!“ (Шевченко). „Слово” це душа. Вічна, не поборна душа дідів і прадідів. Мати зберігає й передає її дальшим поколінням. Те щось велике і дуже, -що з німих ра бів творить свідомий, діючий у часі і просторі — нарід. А ма ти, одвічна, скорбна і величин, із терпінням в очах стоїть на сторожі свого роду, на сторожі душі нації. Стоїть у віки! Пригадаймо їх, цих матерей, що формували свій нарід! Ма- ти-грекиня благословила сина, що йшов боротись за перемогу батьківщини словами: — Вер нись сину, із тцитом, або на щи ті. Це значить — переможцем, або мертвим, якого приносили (Продовження на стор. 2)
Page load link
Go to Top