Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
А ї д а Подивіться на нас! Я — мама а коло мене троє діточок. Прав да, всі ми однакові? Маємо чор ні очка й «осики. Вушка наші стирчать до гори, а кляпки ву шок звисають наперед. Всі ма ємо довге волосся і одної сріб но-сірої барви. Цінять нас за виїмкову чуй ність і* кажуть, що ми дуже му дрі собачки, а тому вживають •нас до полю-вання. Чи ми гарн'і — це вже ви самі скажіть. За себе можу сказати, що я дуже люблю своїх дітей і незвичайно' вірна людині. Так! Ми є вірні собачки — але лиш тим людям, що дійсно нас люо- лять, а не тільки мас тримають для полювання, охорони меш кання чи щоб бавитись. О, ми добре вміємо пізнати людей. Не думайте, що коли ми ЛИЖеМО' руку людини — це вже означає привяізаність і любов. Ні! Це наш доказ вдячности людиіні за те, що ми живемо у неї. Оповім вам про свою маму. Самі, побачите, як вона, була віддана своєму панові і як вона любила своїх діточок. Мо'Я мама звалась Аїда. її ттан був лісничим і завжди брав її на полювання. Мама це дуже лю била і мала такий чуйний нюх і слух, що ніколи не завела свого пана. Лісничий не розлучався з мо єю мамою — Аїдою. Де лісни чий — там і маїма. Як побачуть люди маму, то1 тут десь є і ліс ничий. Вони дуже любились. Раз лісничий наступив :на гадю ку і коли б не мама, яка миттю вхопила гадюку за шию —■ то певне лісничий уже не жив би... У лісничого була донечка Ок- санка. Воїна була новачкою і теж любила Аїду, як і всіх зві ряток. Мама цю їх любов до се бе дуже цінила і була така -при- вязана до них, як рідко хто. Одного разу лісничий мав ї- хати далеко до міста. Цим ра зом він не взяв з собою мами. Мама саме тоді сподівалась ма леньких щеняток, а тому лишив її дома, дав чистеньке кубельце, попестив її і поїхав. Жаль стало моїй мамі, що ліс ничий поїхав сам. Може що з ним станеться'? Мама була не спокійна і рішила догнати сво го пана. іВ дорозі здалека лісни чий побачив, що за ним біжить його Аїда, витрачаючи останки своїх сил. Взяв лісничий маму на віз. Бідна мама була змучена, але щаслива, що наздогнала свого пана. Коли приїхали до міста, мама тут же під жолобом вро дила четверо щенят, між ними й мене. Лісничий накрив нас теплим покровцем, мамі дав молока, а сам пішов на закупи. Коли повернувся увечорі і хотів узяти маму й нас на ві'з, побачив, що нас уже не було. Його охопила страшна розпу ка. Шукав нас і ніде не знайшов. Рішив, що хтось нас у?крав, бо ми були цінні собачки і зголо- сив це на поліцію. Знервований поїхав додому. Можете собі уявити його ра дість і здивування, коли зна йшов нас і маму на порозі хати. Мама ледве була жива, змучена і важко дихала. Лісничий не гайно нас узяв до хати, прила див для нас скриіночку і піклу вався нами. Не -міг прийти з ди ва до себе, як воно могло ста тися. — Бідна Аїдочко! — казав до мами. Як ти, бідачко, могла по думати, що я тебе залишу! Де ж ти набрала сили перебігти 16 миль дороги, а головне — як ти переплила річку? Мама моя була щаслива, що вона коло свого пана. Вона бу ла неспокійна за долю діточок у чужому оточенні і йдучи за голосом любови до дітей, одне за одним перенесла їх у зубах. Та мама дуже зле себе чула. Лісничий покликав лікаря-вете ринара, щоб рятувати її. Та всі старання були даремні. Мама сконала коло своїх дітей, у ніг свого пана — лісничого'. Нас четверо лісничий вигоду вав сам і мене, в честь моєї ма ми, також назвав Аїдою. Він був певний, ЩО' я буду така, як. моя мама, Певно, що так! Так я стратила кохану маму. Тепер я маю своїх діточок і вчу їх бути такими, як була їх ба буня та я — вірними своєму па нові. Леонід Бачинський МЯЧИК Був у мене МЯЧИК — Скакунець, Мій дружок веселий Молодець. Покотився МЯЧИК У траву, Скільки не шукаю Не знайду! Сумно мені, сумно, Що й казать; Ні з ким пострибати, Погулять. Кличу його й кличу Та дарма. Заховався мячик І нема. У город ще гляну: Ах, ах, ах! Ось сидить мій мячик В огірках! Ніна Мудрик Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
