Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
трова з тороками й обводила голову, поширюючи її обабіч лиця. Оця завязка була різна в поодиноких частинах Гуцуль- щиии. Та всюди вона творила могутній завій, що неначе за вершував її широку постать. Яркими кольоровими плямами цвіли хустки на церковному по- двірю чи на тлі гірського крає виду. Намисто гуцульської жінки дуже багате. Червоні, „добрі“ коралі лиш зрідка подивують ся. Частіше носили гуцулки гар ні, емаліовані, венеційські кора лі з різними взорами. До тако го пишного намиста належить „зґарда", себто металевий лан- цюх із майстерно кованими мі дяними хрестиками. Намисто застібують ззаду „чепрагами", (круглими, мідяними спряжка- ками), що майстерно вирізь блені. Сорочка гуцульської жінки має стародавній український крій, іцо зветься „прирамен- ним“. Кожна складова частина його (станок, рукави, обшивка, дуди) прямокутна і злучена зі станком критим швом. При шиї сорочка густо зморщена. Розріз пазухи невеликий. Рукави не широкі і при запясті теж на морщені й обхоплені дудою. Матеріял сорочки: лен, на Бу ковині перемішували лен із купною бавовною чи „бомба- ком". Довжина сорочки неве лика, вона сягає трохи нижче колін. Внизу сорочка тільки за- рублена й нічим не прикрашена. Вишивку при сорочці розмі щують на „вуставках“ („плечи ки"), себто там де рукав лу- читься зі станком. Це широкий взір, здебільшого вишитий ни зинкою, що складається з ши рокої середини і обвідок з од ного або двох боків. Окрім то го вишивкою обводять пазуху і виповняють дуди. Ці взори значно вужчі й відповідні до вуставки, а часто бувають по- меншенням її або лише обвід кою. Поле рукава буває порож нє, але є околиці, де й рукави заповнюють малими мотивами головного взору. Такі рукави називають „писаними", як і вза галі все, що багато розкрашене чи розведене взором. Поверх сорочки гуцулка-вгор- тається „запасками". Це є два однакові кусники вовняної тка нини, що ткана у вузенький смужковий взір. Святкові „за паски" перетикані мідяними нитками і внаслідок того тугі. Кольор їх живий ■— червоний, зелений, помаранчевий, але бу вають і чорні та темно-червоні. Краєм вони обведені вовняним шнурочком, що закріплює йо го. Спершу привязує жінка зад ню „запаску", а поверх неї пе редню. З обох боків лишається розріз, крізь який при ході проблискує сорочка. Знизу та кож видно сорочку на 1-2 паль ці. Щоб придержати „запаски", гуцулка вперізується поясом. Він тканий у взір або у смужки, доволі широкий і має різну наз ву, „крайка", „байорок", „о- кравка". Обвивається ним до волі туго зо три рази і втикає кінці під спід з обох боків. На ноги гуцульська жінка вдягає „капці" себто панчохи з вовняного -сукна або плетива. Вони сягають до половини лит.- ки. Коли сукняні, тоді холявки їх доволі широкі, щоб нога мо гла увійти. Щоб виповнити хо лявки, жінка обвиває литку тка ниною. Коли ж панчохи плете ні, тоді холявки мають нор мальну ширину, бо розтягають ся. Ці „капці" звичайно гарно прикрашені. Сукняні мають во- лічкою обведені краї, а плетені з акі'і-гч єн і вгорі від нові дн и м плетеним узором. Взуття гуцулки — це посто ли. Це плиткі сандали з одного кусника наморщеної шкіри, що стягнена зручно, формує щось неначе капець. Зпереду постіл загострюється в носок. Щоб постіл держався при нозі, крізь його верх протягнене вязання „волоки". Цим довгим вовня ним шнуром гуцулка обмотує свою ногу, щоб придержати по стіл. До вбрання гуцульської жін ки належить також „киптар". Це хутряна безрукавка, що ся гає до бедер. Хутро її звернене до середини, а біло виправлена шкіра покриває його зверху. Вона добре охороняє тіло від зимна і тому гуцули носять її круглий рік, скидаючи тіль ки до літньої роботи, або в хаті. Пригірському кліматі це оправдане і тому зрозуміло, чому киптареві присвячують стільки уваги. Він звичайно ба гато прикрашений. Краями йдуть зубці з кольорового са- пяну, обведені волічкою, зпере ду висять шкіряні кутасики „дармовиси", а ззаду на спині виведені цілі майстерні везе- рунки. •Верхнє вбрання це те, що йо го зодягають у холодній порі року і воно однакове, як для чо ловіків, так і для жінок. Таким є на Гуцульщині „сердак", себ то коротка свита і „кожух". „Сердак" виготовлений із до машнього, битого сукна темно- бурої або червоної краски. Крій сердака доволі складний. Це пе регнутий кусень сукна, до якого збоку приставлені рукави і кли ни. Зпереду застібується на вовняні ґудзики і петлі. Сердак також прикрашують гарно во лічкою на швах. „Дармовиси" зпереду служать на те, щоб на них завісити сердак, коли хо четься його носити на-опашки. Кожух гуцулки подібно скро єний. Він 'короткий, із довгими рукавами, зпереду застібується на шкіряні ґудзики. Звичайно мало прикрашений. Кожух но сили старші люди, отже тому він був скромнішого вигляду. Та не тільки це замилування до прикрас відрізнює гуцуль ське вбрання від інших. Також сильветка гуцула й гуцулки має свою особливість. Вже при со рочці була згадка про те, що .вона коротша, як в інших око лицях. У горах убрання не мо же бути довге і тому навіть „сердаки" й кожухи гуцулів ко роткі. Та вони мусять давати захист проти вітру й морозу. Тому їх матеріял міцний ї цупкий і творить рівну сильвет- ку. Отже хоч гуцули міцно впе резані у стані, проте „киптар" вирівнює цю лінію до бедер. І в висліді маємо дещо присадку вату сильветку гуцульської жін ки, завершену широко вивяза- ною головою. Книжка „Визначні Жінки “ ко- штує 30£ у Централі СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top