Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Звідки взялися незабудьки? Небо було сумне й повне жа лю. Йому було вже справді за багато цього. Хоч воно вже кілька тижнів блистіло своєю найкращою і найяснішою бла киттю, ніхто не глядів на нього. Люди оглядали тільки безліч розкішних квіток, розсипаних по зелених полянах і левадах. Ніхто ані на хвилинку не гля нув на небо, яке так гарно зо дягнулось і вичистилось, що ані одної хмаринки не було на ньо му. Ах, це таки справді гризло його! Дуже зажурено й трохи за здрісно гляділо Небо на Сонеч ко, яке, лагідно всміхаючись, весело котилося в своїй блиску чій золотій суконочці по небо зводі. Ах, коли б воно хотіло допомогти, оте «золоте Сонечко, що до в'сіх так лагідно всміха ється й усіх так любить! Ска зано — зроблено. Небо розка зало Сонечкові про своє горе, а Сонечко терпеливо вислухало й на доказ згоди помогти Не бові подало йому свою гарячу рученьку. Небо було вдоволене й терпеливо чекало на Сонеч- кову поміч. — О, ми навчимо ту невдячну землю й тих нечем них людей, що й на мене треба глядіти й радіти мною! — ду мало Небо. Воно вже мало до сить тої байдужности. Сонце додержало слова. Во но нахмурилося, потемніло й приказало всім хмаркам, щоб помогли Небові, яке завжди та ке миле та добре було для них І ПОЗБОЛЯЛО їм, коли тільки за хотіли, гратися в складках йо го блакитного плаща. Всі були згідні помогти Небові а темні дощові хмари перші взялись за діло. Вони хотіли добре про вчити людей, бо якже можна не звертати уваги на їхнє чудове блакитне Небо! Це ‘справді ка- ригідне! Жваво зударилися хмарки й Діти раділи прекрасними блакитними квіточками, зривали їх, а оченята піді ймали захоплено вгору до Неба. бум! — загудів перший, весня ний, тихий грім, а за ним поко тилися інші, голосніші, грізні. Страшно стало. Блискало, гри міло, а дощ лив струмочками із сірого моря хмар. Справжня ве сняна буря! Гарне блакитне Не бо густо покрилось дощевими серпанками. Люди на землі на рікали й зажурено гляділи вго ру, немов питаючи, чи швидко буде знов погода. Тимчасом Сонечко клопота лося й помагало дальше. Воно прикликало маленького янго- лика й пгслало його по св. Пе тра, бо хотіло з святим угодни ком про щось дуже важне по говорити. Коли прийшов свя тий Петро, Сонечко попрохало, щоб він він заніс Небову скаргу до Господа Бога. Святий Петро виконав Сонечкову просьбу а Господь усміхнувся і... Сонечко знало, що Небова просьба бу де вислухана. Дощ перестав падати, хмари розвіялись і раненько заблисті- ло чисте блакитне небо. Та що це?!, ©ночі сталося дивне диво. Щось кращого годі було собі уявити! Левади й поляни були сині від чудових маленьких зі рочок, що піднімали з трави ніжні голівки і вмивалися хру- стальними краплинами роси. Зі- роньки-квіти були блакитні мов небо, а в середині мали жовто- золотисту цяточку, неначе б Сонечко поцілунком збудило їх до життя. Діти раділи прекрасними бла китними квіточками, зривали їх а оченята підіймали захоплено вгору до Неба. — Глянь, Іваси- ку, такі блакитні, як небо! — Воно сьогодні таке синє, як ці квіточки! — Дорослі приходи ли, подивляли нові квіти й ра дісно порівнювали їх із блакит ним небом. Небо сіяло від щастя, бо зна ло, що більш ніхто не забуде про нього. Ці маленькі блакит ні зірки-квіточки, які добрий Господь з любовю сотворив для нього, щоб люди тямили про нього, прохатимуть: „Не забудь!” Кете Фоссек Переклад Н. М.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
