Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Звідки взялися незабудьки? Небо було сумне й повне жа лю. Йому було вже справді за багато цього. Хоч воно вже кілька тижнів блистіло своєю найкращою і найяснішою бла киттю, ніхто не глядів на нього. Люди оглядали тільки безліч розкішних квіток, розсипаних по зелених полянах і левадах. Ніхто ані на хвилинку не гля нув на небо, яке так гарно зо дягнулось і вичистилось, що ані одної хмаринки не було на ньо му. Ах, це таки справді гризло його! Дуже зажурено й трохи за здрісно гляділо Небо на Сонеч ко, яке, лагідно всміхаючись, весело котилося в своїй блиску чій золотій суконочці по небо зводі. Ах, коли б воно хотіло допомогти, оте «золоте Сонечко, що до в'сіх так лагідно всміха ється й усіх так любить! Ска зано — зроблено. Небо розка зало Сонечкові про своє горе, а Сонечко терпеливо вислухало й на доказ згоди помогти Не бові подало йому свою гарячу рученьку. Небо було вдоволене й терпеливо чекало на Сонеч- кову поміч. — О, ми навчимо ту невдячну землю й тих нечем них людей, що й на мене треба глядіти й радіти мною! — ду мало Небо. Воно вже мало до сить тої байдужности. Сонце додержало слова. Во но нахмурилося, потемніло й приказало всім хмаркам, щоб помогли Небові, яке завжди та ке миле та добре було для них І ПОЗБОЛЯЛО їм, коли тільки за хотіли, гратися в складках йо го блакитного плаща. Всі були згідні помогти Небові а темні дощові хмари перші взялись за діло. Вони хотіли добре про вчити людей, бо якже можна не звертати уваги на їхнє чудове блакитне Небо! Це ‘справді ка- ригідне! Жваво зударилися хмарки й Діти раділи прекрасними блакитними квіточками, зривали їх, а оченята піді ймали захоплено вгору до Неба. бум! — загудів перший, весня ний, тихий грім, а за ним поко тилися інші, голосніші, грізні. Страшно стало. Блискало, гри міло, а дощ лив струмочками із сірого моря хмар. Справжня ве сняна буря! Гарне блакитне Не бо густо покрилось дощевими серпанками. Люди на землі на рікали й зажурено гляділи вго ру, немов питаючи, чи швидко буде знов погода. Тимчасом Сонечко клопота лося й помагало дальше. Воно прикликало маленького янго- лика й пгслало його по св. Пе тра, бо хотіло з святим угодни ком про щось дуже важне по говорити. Коли прийшов свя тий Петро, Сонечко попрохало, щоб він він заніс Небову скаргу до Господа Бога. Святий Петро виконав Сонечкову просьбу а Господь усміхнувся і... Сонечко знало, що Небова просьба бу де вислухана. Дощ перестав падати, хмари розвіялись і раненько заблисті- ло чисте блакитне небо. Та що це?!, ©ночі сталося дивне диво. Щось кращого годі було собі уявити! Левади й поляни були сині від чудових маленьких зі рочок, що піднімали з трави ніжні голівки і вмивалися хру- стальними краплинами роси. Зі- роньки-квіти були блакитні мов небо, а в середині мали жовто- золотисту цяточку, неначе б Сонечко поцілунком збудило їх до життя. Діти раділи прекрасними бла китними квіточками, зривали їх а оченята підіймали захоплено вгору до Неба. — Глянь, Іваси- ку, такі блакитні, як небо! — Воно сьогодні таке синє, як ці квіточки! — Дорослі приходи ли, подивляли нові квіти й ра дісно порівнювали їх із блакит ним небом. Небо сіяло від щастя, бо зна ло, що більш ніхто не забуде про нього. Ці маленькі блакит ні зірки-квіточки, які добрий Господь з любовю сотворив для нього, щоб люди тямили про нього, прохатимуть: „Не забудь!” Кете Фоссек Переклад Н. М.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
