Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зелені Свята Олевка прийшла зі школи, зїла обід і написала задачу. А тоді запитала мами, чи може вона нарізати осоки*). Бо ж завтра Зелені свята! Та мама не пустила. — Ти ще замала до серпа, Оленко! Піди краще іна сіно жать і ‘назбирай квітів! А по осоку піде Марійка! Олснка -послухала і пішла. Скільки там того квіття на ле ваді! Ледве принесла -велику китицю. Щоб не зївяіли до зав тра, поклала їх у ведро з во дою. При тому завважила, що мама розробляє .ватно у старо му горщику. Ще й не встигла опитатись, коли мама промо вила : Підемо, дитинко, на цвин тар. Коли .прибираємо хату, треба й там хрести хоч раз у рік побілити. — Які хрести, мамо? — - А на гробах дідуня і ба« буні. А також той камяний, іцо його поставили, коли панщину скасували. І -на могилі поляглих у війні героїв. Пішли. Мама білила хрести, а Оленка тримала горщик із вапном. Шептали разом моли тви за душі померлих. А потім мама розказувала, як то завтра йтиме іпохід на цвинтар із хо ругвами й віїнками. ■Коли вертались до дому, по чули, що Оленку хтось кличе. Оленка розглянулася і нікого не бачила. Аж мама показала Оленці, що на високому дереві сидів Василько з простої кл я си . Зрізував галузки розц-вїлої ака ції. — Оленко, я рубаю маю,**) дати тобі? — Прошу! І Василько скинув їй кілька галузок білоіго квіту акацій. Оленка позбирала їх обережтю. щоб не поколоти -пальців на шпильках. В дома застали в’же замаєні ворота. Батько повтикав вели *) осока — рослина, що росте біля ставу. **) май — цс зелень або квіти, яки ми прикрашували хату. кі вербові галузки по цілому подвірю, а маленькими обтикав покрівлю і іпліт коло хати. Ма рійка виліплювала різні взори листочками з любистку на ши бах -вікон. Оленка .почала маїти хату. ;В кожен куток ставила га лузку акації, а за образ за стромлювала галузки ясміну. Скоро почали сходитись до них дівчата з наруччями кві тів. Це подруги старшої сестри МаїОІйки. Вони не кликали Олешки до помочі, але вона пильно приглядалась їх робо ті. Бо вони вили вінець на хрест героїв, що завтра мав бути заквітчаний. Як гарно ви глядали червоні троянди й пі вонії па тлі зелені! У Святу Неділю вставали ду же раненько. Марійка ішла з дівчатами .вбирати хрест на мо гилі серед села. Оленка стели ла осоку по хаті, сінях і на при зьбу під хатою. Потім побігла до городу зірвати квітів і зіл ля. Бо всі школярки мали при нести до церкви гарні китички. По Службі Божій у церкві свя тили зілля. Так починались Зелені Свята у Рідному Краю. Катря Колточок Вороненя Діти піймали ворону. У неї, була 'пошкоджена ніжка — пев не впал’а з гнізда. Виглядала ще малим пташенятком. її напоїли й нагодували, а найменша Іри- ночка терпеливо зайнялась мо лоденьким вороненям і воно- скорю цілком видужало. Старший Ілько задумано проголосив: — Дід Юрко казали, що во рону можна навчити балакати! От і спробуємо! А як це робити? — Будемо ввесь час біля неї промовляти щось просте й раз- у - раз п овто ряти. Н априклад „Добрийдень”, або „дякую”. — Ні, щось їй приємне, каже Іринка. Наприклад „хочу гуля ти”, або „хочу літати”. Підходили й говорили по черзі. Ніщо з того не виходило. Ілька засміяли. Та одного дня побачили, ідо він -вранці витягав ворону, садив зручно ;на стілець, а далі на к рив а® черв оно ю х у с тк о ю. Аж тоді повторював 10 до 20 разів „хочу літати”. Потім взяв вороненя й приголубив і дав йому розмочений шматок цу кру. Діти сміялись, дражнили але Ілько мовчки продовжував вчити вороненя. Вже й сам найстарший брат зацікавився і питає: — Що цс ти вигадав? Ілько оповів, що він ходив до діда Юрка й розпитував, як він навчав колись свого воро на. Дід розказав, що на те, що би птах, або взагалі якась тва рина почала думати, треба до помогти їй зосередити увагу лиш на одному. Коли ворон ні чого не бачить, не має ніяких вражень, окрім голосу людини — - вся йото увага зосереджу ється на тому, що йому цей голос подає. Отак почни і на вчиш, сказали дід. За декілька днів пташеня по чало щось пікати. Далі більш, а за тиждень воно було подібне на „хочу”. А то радість Ількові була, коли нараз вороненя ви крикнуло: — Х-о-ч-у л-і-і-тати! Коли вже добре знало, тоді почало вигукувати й без хустки кожного- ранку. Ілько оповів про те дідові. Однієї неділі дід Юрко1 всту пив у хату і з цікавістю набли зився доі птаха. Відразу почув: — Хо-чу лі-та-ти! Тоді дідусь поцілував хлоп ця (Ілько був цілий збенте жений), а всі діти обступили їх — радість, сміх! Дід узяв най менні е на коліна і почав: - Бачите, яке то велике чу до — увага! Коли вже пташи на, з допомогою цієї уваги чо гось навчається, то й нам слід уживати її, коли схочемо щось вивчити, зробити. Привчайтесь і ви звертати на все увіагу! У- вага допоможе нам у житті для успіху в науці і у всякій роботі. Л. Л. Р. Вже вийшов збірник „Золоте павутиння”. Коштує 50 центів, з пересилкою 60 центів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
