Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У ПЛАСТОВОМУ ТАБОРІ (Докінчення з сюр. 6) і всіх таборовиків. Мабуть — чи не в чіпці хлопець вродився! Вкінці заходите до табору новаків. Вас вітає їхній коман- дант, жвавий і скорий, як іскра. А вони, оті малі жовтобзьоби- новаки, дивляться на нього сво їми сміхотливими очима, наче б він був таким же жовтодзьо- бом. як і вони. То знову міня ють умить вираз обличчя із ве селого на поважний, як тільки почують його наказ. Так і ки дається ввічі, що ті малі жов- тодзьоби, не лиш слухають, але і люблять свого коменданта. Наймолодші з них відбули тут же у таборі свої новацькі про би і зложили новацьку обіцян ку, словом — стали дійсними •новаками-орлятами. І тепер во ни самопевно поглядають на новацькі відзнаки на своїх ру кавах та раз-у-раз поправляють свої жовті хустки на шиї. Лиш найменший з них не має ні ху стки, ні відзнаки. Оце він під ходить і каже: „А я теж матиму відзнаку і хустку, але аж на другий рік, бо цього року я ще замалий". * * * Під кличем: „Прощай Соко ле “ мала відбутись прощальна ватра. На знак сурми, вирушили водночас, зі своїх таборів, пла стуни. Маршували під звуки пластових пісень: У мандри, у мандри хсдім юні друзі Із співом веселим, бадьорим — До гір, що синіють на обріїв крузі, В широкі, розлогі простори... Дзвеніли гарні, звучні голоси юначок. І їхня пісня здіймалась понад ярами і лісом та манила- вабила за собою всіх приявних у ті далекі, незнані простори. Гарно бо співали юначки! Зате новаки співали найго- лосніше: Усі ми новаки в таборі Стаємо в лави з радістю в очах, А наша пісня у просторі Лунає грімко по лісах-полях... Оті малі жовтодзьоби співали щосили і, маршуючи, цупко ви бивали такт, аж курява здійма лась. Ватру запалено символічним вогнем, переданим із Маківки. Найвище бо узгіря на Новому Соколі назвали пластуни Ма ківкою. І з тієї то Маківки роз ставлені штафетою пластуни, перебрали від пл. сен. Леоніда Бачинського запалений смоло скип і передали Начальному Пластунові — Сірому Левові, який запалив ватру. Від коман ди табору попрощав таборови- чок і таборовиків один із пл. сеніорів. Зясував ціль та підкре слив осяги цьогорічного табо рування на Новому Соколі. По чалась найбільш урочиста ча стина ватри — заприсяження юнаків. Друга частина ватри мала вже веселий характер. На про граму зложились: скечі з пла стового і таборового життя, де- клямації, пісні, танці. Участь брало не лиш юнацтво, але й новацтво. Деякі скечі зраджу вали чималий мистецький смак. Мабуть, це таборова ватра, сяй вом своїм, розбудила таланти, що дрімали досі у юних душах. Дай же Боже, щоб заблисли колись не лиш при ватрі! Сіріли у сумерку півночі шатра, Потонув уже в чорному безрусі світ, Лиш ясним промінням іскрилася ватра І сипала зорям привіт... Пролунала на закінчення ва три улюблена пластова пісня. І сипала зорям привіт... Відгомоном понеслось від лі су. І зворушливо заморгали зо рі, ще ясніш замерехтіли у сво їй небесній висоті. А приявним, на мить одну, здавалось, що во ни на Соколі, у рідних, зелених Карпатах! Погасла ватра та не згасла заграва від неї у душах моло дих. Ніч вже йде за верхом, Ясне сонце давно вже зайшло... Тихо спіть, без тривог — Тут є Бог, тут є Бог!.. Співали надобраніч пластуни. Вони станули у колі і тримались за руки в доказ пластового по братимства. Співаючи, похиту вались злегенька у такт пісні. Дванадцята година ночі. За- сурміла сурхма — подавала знак нічної тиші. Марія Остромира НОВІ ВИДАННЯ М. Кузьмович- -Головінська: ЧІЧКА. Оповідання, основане на бойківському повірю про квіт ку Божої Матері. Українське В-во „Добра Книжка", ст. 152. Торонто, Мар. Рік 1954. Обкла динка роботи П. Андрусева. З передмовою О. Моха. Ціна 1.75 дол. Авторка назвала свій твір скромно оповіданням, тоді ко ли воно кліматом і побудовою скорше належить до новель. Те ма її доволі незвичайна. — Пе реживання дітей не такі часті в нашій літературі, а коли й є, то служать дитячою чи юнацькою лектурою. („Чмелиж”, „Тайни гір".) А „Чічка“ Кузьмович-Го- ловінської — це психологічна студія переживань дитини, що може розвязати дорослим не- одну загадку дитячого думан ня. Авторка вяже переживання дівчинки з повірями бойків ського села. І хоч малу Любу лякають слухи про „нього", що їх собі повагом розказують ґаз ди, проте вона з радістю сприй має повіря про „чічку" Божої Матінки, що посаджена на збо- чах, щоб добро нести людям. У глибині, у своєму корені вона криє „білейку ручку", щоб лю ди знали „чьия вона". І ця віра в „чічку", як і віра в Божу Матір, допомагають тен дітній дитині перебороти страх перед злим духом. Цілий склад ний світ сподівань вона будує на цьому повірю, а чудесний сон допомагає їй знайти роз- вязку. Тло для цих переживань тво рить бойківське село. Старий Оніхро, мала Марійка, її мама та паламар із своєю бойків ською говіркою. А над усе — збочі гір, зруби, потічок та го род коло хати. Це все напоєне такою красою, „що все життя можна ловити і не спіймати ні коли". У Марійському році Кузьмо- вич-Головінська зложила Мате рі Божій такий подарунок. Ри сунок Петра Андрусева нада'в йому естетичної форми. Л. Б. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
