Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Далекими шляхами Уривок із повісти . . . Сонце пекло безжалісно. Це вже не було лаіскаве сонеч ко якому радів всяка тварина і рослина, це було розлютоване божество, яке карало землю за якісь провини. Земляна дорога скінчилась і почався т. зв. зміцнений шлях. Хоч буїв .він гірший від асфаль тованого, але їхати по ньо-му було непогано. Василь -провадив швидко, але повітря, що вривалось у вікно, не давало прохолоди, бо було гаряче та суїхе, як із печі. Усі задрімали та й Василь ро бив зусилля, щоб не заснути. Раптом його вуха, доткнулись згуки 'пісень. 'Перше ледве чут ні, 'потім щораз голосніші. Слів він не дочував, але виспів вра зив його. Це ж українська пісня, --- тро'хи не скрикнув Василь. Він поїхав вільніше, прислу- ховуючись. Жіночі голоси ви водили мелодію, хор вторив мяко і гучно. Спів обірвався на високій затяжній ноті. — Так співають у нас на Вкраїні, — подумав Василь та сам собі заперечив': — Певно я спав -і це мені при снилось. Де,ж таки у самому центрі Аргентини, серед сливе незаселених аїр ост сярів п о чути українських пісень. Василь спостеріг, що пусти ня на його очах -перетворилась у зелений сад.*) Красуні яблуні з -побіленими стовбурами, ста нули обабіч рівними рядами. Великі яблука рясно* червоніли серед ірівно підрізаних гілок. Яблуневі плянта-ції чергувались із огородами та кучерявими садками, де визрівали грушки, сливки та інші овочі. Показа лись садиби. Чергова філія ав томобільного клюбу виросла при дорозі. — Хочете тут затоиматись? — спитав Василь у Рауля. — Ні, ні, — рішуче заявив *) почалась зона штучного обвод нення. той, ■— шукаймо готелю, щоб зробити добру сєсту.**) Василь завіз своїх соїпутників до ,,Гранд отелю“, який най більше сподобався Раулеві, а сам сказав: — Коли по вас приїхати? Я хочу 'поїхати до ґаражу пере глянути мотор. Він заїхав до А віт о клюбу, упевнився що в авті все гаразд, але до Грандотелю не повер нувся. — Нехай вони там без мене обідають. Той доктор чогось на мене скоса дивиться, та й мені він досить остогид. Він розпитав, як проїхати до річки і попрямував туди. Вода в Ріо Неґро була кала мутна, проте в пекучий день ва била 'прохолодою. Василь вибрав затишне місце серед верболозу, роздягнувся і кинувся у воду. Річка була не глибока і дно гливке, але він з насолодою плавав і поринав. Раптом він почув жіночий голос: — Гей, гей! Де ти? Іди скор ше додому! Василь зкаменів і не відразу зрозумів*, що гукання не може відноситись до нього. Що до мови, то тут віже не могло бути ніякого сумніву. Жінка гукала чистою українською мовою. •Василь виліз і;з води і одяг нувся. — Іди мені заіраз сюди! гукала жінка. — Та чекайте я вудки змо таю, — іпочув Василь відповідь, що йшла з річки. Він вийшов із верболозу і побачив старшу жінку. Як (підійшов до неї ближче, то почув1, як вона бур мотіла: — Ото убоїще! — Годі вам сердитись, бабу сю, — сказав він. Тепер прийшла жінчина чер га здивуватись. **) пополудневий ВІДПОЧИНОК. - Ой Господи, — скрикнула вона, — хто ж іце ви? — Та я так собі, чоловік пе рехожий та не лихий . . . Кого це ви кличете? — Унука. Як .піде на річку, то все там і 'порається. Ось він та кий, як ви його бачите, — по казала вона на хлопця підлітка, що до ниїх наближався. Убран ня його складалось тільки з ко ротеньких штанців- невиразно го кольору, подертих і бруд них. — Лишко моє тяжке ■— про мовила стара. , Хлопець підійшов ближче, а тоді ляснув себе долонею по чолі та скрикнув: — Приспішили мене і я за був рибу забрати. ~— Та покинь ти її, тую рибу, навіщо вона здалась! Але хлопець вже біг до річ ки. — Не барись! — кричала йо му навздогін жінка, а тоді, че каючи иа внука, почала розпи тувати'Василя, звідкіля він і як тут опинився. <2першу поглядала на нього з підозрінням, а як довідалася, що Василь з Волині і хоч не з-під Ковеля, звідки вона сама походила, але нераз там бував і добре знає усю околицю, то зраділа і зворушилась: — Як воно буває на світі! От вже не сподівалась, що здибаю земляка. Хлопець повернувся з десят ком рибок, нанизаних на мо тузку. — Бачите, скільки наловив! — з пихою показав він. —'Буде кішіці на обід, — зне важливо мовила жінка. Вийшли на дорогу разом. Гарне авто, до- якого підійшов Василь, остаточно розвіяло сумнів бабусі. — Може б ви до нас зайшли. Побалакали б з моїм старим? — Та я ще не обідав. —- Це й добре. Разом з нами поїсте. (Докінчвіння на ст. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
