Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Далекими шляхами Уривок із повісти . . . Сонце пекло безжалісно. Це вже не було лаіскаве сонеч ко якому радів всяка тварина і рослина, це було розлютоване божество, яке карало землю за якісь провини. Земляна дорога скінчилась і почався т. зв. зміцнений шлях. Хоч буїв .він гірший від асфаль тованого, але їхати по ньо-му було непогано. Василь -провадив швидко, але повітря, що вривалось у вікно, не давало прохолоди, бо було гаряче та суїхе, як із печі. Усі задрімали та й Василь ро бив зусилля, щоб не заснути. Раптом його вуха, доткнулись згуки 'пісень. 'Перше ледве чут ні, 'потім щораз голосніші. Слів він не дочував, але виспів вра зив його. Це ж українська пісня, --- тро'хи не скрикнув Василь. Він поїхав вільніше, прислу- ховуючись. Жіночі голоси ви водили мелодію, хор вторив мяко і гучно. Спів обірвався на високій затяжній ноті. — Так співають у нас на Вкраїні, — подумав Василь та сам собі заперечив': — Певно я спав -і це мені при снилось. Де,ж таки у самому центрі Аргентини, серед сливе незаселених аїр ост сярів п о чути українських пісень. Василь спостеріг, що пусти ня на його очах -перетворилась у зелений сад.*) Красуні яблуні з -побіленими стовбурами, ста нули обабіч рівними рядами. Великі яблука рясно* червоніли серед ірівно підрізаних гілок. Яблуневі плянта-ції чергувались із огородами та кучерявими садками, де визрівали грушки, сливки та інші овочі. Показа лись садиби. Чергова філія ав томобільного клюбу виросла при дорозі. — Хочете тут затоиматись? — спитав Василь у Рауля. — Ні, ні, — рішуче заявив *) почалась зона штучного обвод нення. той, ■— шукаймо готелю, щоб зробити добру сєсту.**) Василь завіз своїх соїпутників до ,,Гранд отелю“, який най більше сподобався Раулеві, а сам сказав: — Коли по вас приїхати? Я хочу 'поїхати до ґаражу пере глянути мотор. Він заїхав до А віт о клюбу, упевнився що в авті все гаразд, але до Грандотелю не повер нувся. — Нехай вони там без мене обідають. Той доктор чогось на мене скоса дивиться, та й мені він досить остогид. Він розпитав, як проїхати до річки і попрямував туди. Вода в Ріо Неґро була кала мутна, проте в пекучий день ва била 'прохолодою. Василь вибрав затишне місце серед верболозу, роздягнувся і кинувся у воду. Річка була не глибока і дно гливке, але він з насолодою плавав і поринав. Раптом він почув жіночий голос: — Гей, гей! Де ти? Іди скор ше додому! Василь зкаменів і не відразу зрозумів*, що гукання не може відноситись до нього. Що до мови, то тут віже не могло бути ніякого сумніву. Жінка гукала чистою українською мовою. •Василь виліз і;з води і одяг нувся. — Іди мені заіраз сюди! гукала жінка. — Та чекайте я вудки змо таю, — іпочув Василь відповідь, що йшла з річки. Він вийшов із верболозу і побачив старшу жінку. Як (підійшов до неї ближче, то почув1, як вона бур мотіла: — Ото убоїще! — Годі вам сердитись, бабу сю, — сказав він. Тепер прийшла жінчина чер га здивуватись. **) пополудневий ВІДПОЧИНОК. - Ой Господи, — скрикнула вона, — хто ж іце ви? — Та я так собі, чоловік пе рехожий та не лихий . . . Кого це ви кличете? — Унука. Як .піде на річку, то все там і 'порається. Ось він та кий, як ви його бачите, — по казала вона на хлопця підлітка, що до ниїх наближався. Убран ня його складалось тільки з ко ротеньких штанців- невиразно го кольору, подертих і бруд них. — Лишко моє тяжке ■— про мовила стара. , Хлопець підійшов ближче, а тоді ляснув себе долонею по чолі та скрикнув: — Приспішили мене і я за був рибу забрати. ~— Та покинь ти її, тую рибу, навіщо вона здалась! Але хлопець вже біг до річ ки. — Не барись! — кричала йо му навздогін жінка, а тоді, че каючи иа внука, почала розпи тувати'Василя, звідкіля він і як тут опинився. <2першу поглядала на нього з підозрінням, а як довідалася, що Василь з Волині і хоч не з-під Ковеля, звідки вона сама походила, але нераз там бував і добре знає усю околицю, то зраділа і зворушилась: — Як воно буває на світі! От вже не сподівалась, що здибаю земляка. Хлопець повернувся з десят ком рибок, нанизаних на мо тузку. — Бачите, скільки наловив! — з пихою показав він. —'Буде кішіці на обід, — зне важливо мовила жінка. Вийшли на дорогу разом. Гарне авто, до- якого підійшов Василь, остаточно розвіяло сумнів бабусі. — Може б ви до нас зайшли. Побалакали б з моїм старим? — Та я ще не обідав. —- Це й добре. Разом з нами поїсте. (Докінчвіння на ст. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
