Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XII. ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1955 Ч. 7 Княгиня Ольга і ми В наших очах останнє тисяче- ліття — це процес ставання, а ПОТІМ бурХЛИВИЙ ПОХІД моло дої, окриленої нації вперед. На ція наша — предковічний го сподар на своїй землі. Прадавні мешканці нашого Н а ддн і про вя, створили міцні підвалини для1 пізніш ої кристалізації україн- ської нації. Вони перші кинули, пригорщу зерна на родючу ни ву чорнозему, в-они перші хо робро боронили меж тієї ниви від південних кочовничих пле мен - КИїМерІЙЦІВ і скитів. Ще на світанку історії та зем ля здобула звязок із світом, ко ли стала центром перехресть великих торговельних шляхів — з півночі на південь і з заходу на схід. Славнозвісний літопис Нестора оповідає нам про по стання Київської Р'уси на цій землі ще в IX. ст. У добу середнєвіччя, коли за хід Европи не відзначався силь ними державними формаціями, на українській <зеімлі розквітала молода і могутня держава. її могутність започаткувала в X. ст. велика 'Княгиня — рівноапо стольна Ольга. її дух, її розум, її всю особистість зродила у- краї-нська стихія — предки хлі бороби, сонцем залите Подні- .провя, глибока душа її рідного краю. Варязький династ Ігор, що княжив у державі України, вибрав цю українську кралю собі за дружину. Вона гідно не сла обовязки іМОЛОДОЇ КНЯГИІНІ, дружини і матері. Коли в. 948 р. згинув її чоловік, жорстоко за- като в ани й непок ірн им п л е м е - нем деревлян, княгиня важко загорювала. Згідно з прадав ньою поганською традицією свого краю відімстила смерть свого друга-княізя. Коли ж вонаї погасила перший жаль і грозу в серці своєму, поглянула з висо ти СВОіГО' київського престолу на розлогий край, на численні племена і велика непереможна любов, сильніша від почуття жалю, грози і помсти загорі лась у її серці. її син був малолітнім. Тому вона почала правити народом своїм. Край був нез’агосподаре- ний, закони державні були не- одностайні. Все це стало турбо тами молодої княгині. Вона бу дує шляхи і мости, вперше у- порядковує закони щодо скла дання державі податей. Вона дбає про єдність і силу своєї країни. Одначе її велика душа не за довольняється тим, чим живуть її сучасники. У них є сво'Я релі гія, свої боги, яким вони скла дають жертви і ради яких про водять ігрища. Одначе те по чуття, що звязує її народ із тими божествами — це стр-ах. Невідомість долі, духова тем рява, що огортає людей, нака зує їм бо'ятись і кланятись цим богам. Кіняігиня дивиться даль ше і бачить більше. Там на пів дні у Візантії і на заході в Римі сяє світло великої любови — Христова віра. І вона прагне її свО'Єю душею. Сама одна — во лодарка поганської країни — рішається прийняти це світло у свою душу і поставити вели кий закон любови в підвалини свого життя і державного бу дівництва своєї країни. Сталося це 1000 років тому в 955 р. Кня гиня Ольга охристилась і її най більшим бажанням стало — о- христити свою країну. Вже два роки пізніше у 957 р. княгиня їде в Царгород до ві зантійського цісаря Константи- на Порфірородного, щоб здо бути його згоду на створення: окремої митрополії в Києві і; на охрищення Руси. Великий цісарі витає княгиню з усією пишно тою свого двору, як могутню володарку сусідньої держави, .одначе своєї згоди на її плями не дає і княгиня повертається до Києва без бажаних успіхів, їй не судилось здійснити свого- прагнення за життя. Діло охри- щештя Руси-України завершив аж її великий внук — рівноапо стольний князь Володимир у 988 р. Коли ми дивимось із перспек тиви тисячеліття на княгиню Ольгу, вона оживає в наших очах. її постать росте до небу валих висот, бо ми бачимо, що вона зуміла сполучити в собі самій і в дії свого життя два найвищі принципи — принцип’ християнства і принцип дер жавносте. Відкинувши пересу ди сучасности, воїна не завага лась піти на стрічу сонця прав ди, бо її вела вперед непере можна любов до свого народу. Вона дала своєю дією заповіт тим десяткам поколінь, що по- слідували за нею. І коли в добу татарського лихоліття і пізні ших польських і, московських займанщин українська жінка і мати не корилась долі, а дви гала нелюдськими силами впе ред життя нації, коли з поко ління в покоління вона переда вала заповіт любови до краю і боротьби за -його долю, то над нею незримо вітав дух ве ликої Ольги. Тепер, коли ми так далеко від рідного краю, коли він ген за .океанами стає вже неначе лі том для наших нащадків і коли так летко в коловороті емі грантського життя віддалитись від нього в дусі своїм на не прохідні простори, нехай у цю дату — тисячеліття хрищення КНЯ'ГИНІ Ольги — воскресне в душах і серцях наших її дух. Тоді скорше збагнемо життя і переживання тієї українки, що (Докінчення на ст. 5)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
