Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Оленчин сон Яка я щаслива! Як чудесно тут! — думала Оленка лежачи еже в ліжку і пригадуючи собі цілоденні враження. А їх було не мало на фаірмі тітки Марії, до якої вона сьогодні приїхала на в>а<каіції. (Пригадала собі: які ласкаві телятка, яких вена гла дила по хребті, а молодий ко ник - ;як обережно брав з її долонь шматочки хліба! Все, все іцЬкаво було їй оглядати — і маленьких курчаток з квоч- кою-мамото, яка їх водила за собою, і страшних індиків, що поважно походжали по подвірї і набундючившись, щось серди то собі вигукували. І з собакою вже встигла познайомитись, який з радісним гавканням не відставав від неї ні на крок. Як радісно тут! Як цікаво! Як багато волі! І Оленка заснула, слухаючи таємничого шуму лісу, що роз повідав якусь стару, старезну казку. Ось у лісі поляна. її стіни — рівні, стрункі стовбури дерев, а стеля — темне -оксамитне не бо, вибиване золотими зірками. На поляну виходить царівна мавок, у короні з лісових квітів, у прозорім зеленім серпанку, іцо його', мабуть, виткали па вучки. Кругом неї вються мав ки, такі самі, як їх царівна. Не чутно стуїпають їх ніжки по ро сяній траві. І Оленка з ними. Царівна підняла руку — мавки зупинились. — Сестри, — почувся солод кий голос царівни, — сьогодні з нами розпрощалася Ве'сна, і опіку ,над природою' перебрало Літо. Заспівайте першу літош- ню пісню, щоб почули наші друзі, молоді звірі. І поплила дивовижна пісня, але вона не була подібна до людської. Оленка навіть не пі дібрала б «слів, щоб її оіписати. Мавки спГвали, а «кущі завору шились, і з них по'чали витика тись голови всіляких лісових звіриікіів: сернят, лисенят, зай чиків і білочок з хвостиками- мітелками. У гніздах побуди лись пташенята і рясно пообсі дали галузізя дерев. — Літошня пісня! — шепо тіли вони. — Чи справді вже настало Літо? — Друзі! — віщізвалась ца рівна, коли пісня скінчилася. — Так над нами царює вже Літо. Воно хоче знати, як вам жи веться, як ведеться. На поляну виступила молода серна: — Ми всі, як нас тут ба чиш, пильно вчилися в лісовій школі і пізнали багато лісової мудрости. А з дерева запищав голосок якогось жовтодзьобого пташе няти: — Ми, пташки, навчили ся так багато співу і музики, що можемо навіть дати влас ний концерт. — Але нам ще багато треба вчитися, бо лісова мудрість ве лика, — відізвалося серня. — А без неї нам важко бу ло б жити на світі, — притак нули пташенята. Тоді заявила царівна мавок: — Але, хто працює, той має право відпочивати. І ви, друзі, придбали це право в лісовій школі. Літо дарує вам вакації. Цілі два місяці ви не будете вчитись, тільки відпочивати, набирати сили до дальшої пра ці. Велика втіха настала в лісі. Пташенята розгорнули книжки з нотами і почали співати, а зайченята пустилися в танець. НІЧКА Ходить нічка-чарівниця, а за нею чорна киця. — Чари-мари, чари-мари! — Очі в киці — мов ліхтарик. А вже в опівнічну пору нічка йде до чорнобору: — Чари-мари, чари-мари! — Там стриже свої отари. Ой, стриже не надаремно! — щоб було щоночі темно. — Чари-мари, чари-мари! — Вранці хвіть! — і геть з кошари. О. Лятуринська (Зі збірки „Бедрик”) Оленку теж узяла велика охота п о т ан цю в ати в цар і в но ю -м а в - кою. Але, коли вона хотіла схо пити мавку за руку, раптом десь зник ліс, і царівна, і її зе лені дівчата, і ізвірики, і пта шата. Оленка прокинулась на своїм ліжечку. За лісом сходи ло сонце, починався ясний, ра дісний вакаційний день. Р. Завадович ЧУЖЕ ДОБРО ПЕЧЕ Був собі хлопчик. Звався Дмитриком. Мав вин таку нату ру, що побачить те й -краде. Що нагризлися батьки, що не робили, і били, і ганьбили, а він усе крав. Раз зайшов він до коваля. Коваль робив підкови, бо мав коня кувати, а як зробив одну підкову, то кинув її на землю, щоб вистигла. Побачив підко ву Дмитрик і подумав: — Ось що маю візяти, Сховаю її, буде чим бавитись. Не знав він, що підкова гаря ча. Ледве коваль відвернувся, а Дми'трик хаіп підкову та як за кричить! Підкова прилипла до руки й дуже попекла. 'На крик збіглися люди, а як довідались, що сталося, то по чали сміятися. А коваль каже: — 'Оце тобі ’хлопче наука. Чу жого не бери, воно завсіди пече. З того часу Дмитрик «перестав красти. ПОДАРУНОК ДЛЯ ДІТЕЙ! Нова збірка віршиків К. ПЕРЕ ЛІСНОЇ „ОЙ, ХТО ТАМ?" 21 віршик! 54 малюнки! ЦЕ ЧУДОВИЙ ПОДАРУНОК ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ Ціна 80 цт. Замовляти: К. PERELISNA 4509 Buell Drive Fort Wavne. Ind.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
