Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Доктор Попель Я був дуже молоденький. Моя мама казала імені щодня ставати на колінка перед іко ною Опасителя й вчила мене перших молитов. Закінчуючи молитви я повторяв за мату сею: „Боже! Дай здоровя мамі, братам, сестрам і доктору По- пелю“. Хто такий був доктор По пель я тоді не знав. Про нього я довідався, як став старшим і мудрішим. Доктор Попель був дитячий лікар славний на ціле наше місто Січеслав. Його на зивали добродієм бідних. Він дуже любив дітей усім своїм ніжним, чуйним серцем. Все своє життя 'присвятив лікуван ню дітвори. Лікувати дітей ду же тяжко. Діти наймолодші ні чого не говорять, не знати, іцо у них болить, плачуть, бояться лікарів і (перешкоджають ліка реві зба-гнути хворобу, щоб но- гти їм. Доктор Попель знав душу дитини, був терпеливий і вмів підійти до дітей. Вони його не боялись. Приносив забавки, сміявся з діточками і здобував їх серця. Багатьом дітям він у- рятував життя, а матерям утер сльози. Доктор Попель не оми нав наїйбіднішої хати. На пер ший поклик їхав туди, де його кликали. Чи то був день чи ніч, спека чи мороз з сніговицею, близько чи далеко. Подібного відношення серед лікарів я не зустрічав за весь час свого довгого життя. Мама моя була вдовою. До ктор Попель ніколи не хотів брати нагороди, хоч як мама просила. А як бувало піддасть ся проханню матусі й візьме гроші — то десь їх непомітно положить, а згодом їх мама знаходила. Ще біднішим запи ше ліки й свої гроші положить під рецепту щоб було чим за платити в аптеці. Часто поси лав доі одної аптеки, яка вида вала ліки „без грошейбо він сам платив за ті ліки. Таким був доктор Попель ці ле життя. Вмер вже старою лю диною. Бог милосердний дав довге життя цьому дитячому лікареві. На його похороні було ціле місто. Всі хотіли віддати пошану цьому незвичайно до брому лікареві-добродієві бід них. Найбільше було матерей. Ішли вони заплакані. Одні не сли на руках немовлят, другі вели за ручки дітей, яких лічив цей дитячий лікар. Було, багато старшої молоді, яким колись він допоміг своїм незвичайним знанням і любовю. Між ними був і я. Минуло 60 літ, як це сталося, а ще й тепер молюся за спокій душі мого лікаря з дитячих літ. Л. Бачинський Полювання Лева Одного вечора вийшов го лодний Лев на полювання. По чувши в кущах якесь шарудін ня, він грізно заревів: — Хто там такий? Виходь сюди, я тебе зїм! У кущах сиділа Лисиця. Во на, хоч і дуже злякалась Лева, проте сміливо відповіла: — Е-е — ні, ти мене не мо жеш зїсти! Лев зацікавився, який звір сміє так йому відповідати. -- Що ти за звір і як тебе звати? — гукнув він до Лисиці. Лисиця хитрувала далі. — Я дуже страшний звір! Я Звір-Велетень! А тому я ніколи не ходжу вдень, щоб не лякати інших звірів. Побачивши мене, вони напевне повмирали б з пе реляку! — Ха-ха-ха! Го-го-го! - за сміявся Лев. ----- Ану, виходь сю ди до мене, побачим, хто з нас умре з переляку! І Лев гріз но клацнув зубами. Лисиця замовкла. Вона му- доувала що його б далі Левові відповісти. Розгніваний її мов чанкою, Лев підійшов ближче до кущів. Якщо ти зараз не вийдеш, то я сам плигну в кущі, знайду тебе і зїм! Хвилиночку, грізний Леве! поспішила Лисиця. — Адже ми ще не скінчили нашої розмови. Ти щойно запитав, як мене зва ти. То ж мусиш мати терпели вість вислухати відповідь, бо йнакше й не годиться робити Левові, якого всі звірі звуть ца рем. —- Добре! — заревів Лев. — Кажи, як тебе звати, а вже по тім я напевне тебе зїм! — Моє імя — Страх! - про довжувала Лисиця. -- А зовуть мене так тому, що я дуже стра шний звір. — Не вірю! - - заревів Лев. — Який же ти страшний звір, коли в тебе такий тоненький голо сок? ----- Е-е-е, це ще нічого не зна чить... А може у мене навмисне такий голос? Он жирафа — яка висока, а голосу зовсім не має. Взагалі ж, Леве, я не раджу то бі підходити ближче. Бо як тільки ти мене побачиш — від разу помреш з переляку. Мене вже бачили двоє тигрів, вовк і медвідь і всі вони повмирали з переляку. — Не вірю! — грізно заревів Лев. — Не вірю! — Що ж, коли ти не віриш, то я вийду. Але спершу послу хай мою пораду: тікай відразу, як тільки побачиш мою тінь, бо тоді ще можеш лишитися жи вим. Кажу тобі це лиш із вели кої поваги до твого розуму. Отже - - спершу глянь на доро гу, на мою тінь... Лисиця врахувала те, що ве чір був місячний і від дерев па дали довгі тіні. Як тільки Лев відвернувся, щоб глянути на дорогу, вона вийшла з-за ку щів і стала так, щоб тінь від неї падала якраз поруч Лева. Побачивши біля себе велику, довгу тінь, Лев не на жарт пе релякався. Він подумав, що там, у кущах, був і справді я- кийсь страшний звір. Підібгав ши хвіст, побіг Лев геть від цієї страшної тіні. — Забула тобі щось сказати! гукнула йому у слід Лисиця. — Якщо хочеш вирости великим і дужим, як я — не їж ніколи лисячого мяса, бо воно шко дить здоровю! Діма Веселі віршики знайдете у збірнику К. Перелісної „Ой, ХТО Т А М ? “ Гарні ілюстрації, кольорова обгортка. — Коштує 80^. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
