Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НОВІ ВИДАННЯ Далекими шляхами (Докінчення зі ст. 6) Сідати до авта жінка не схо тіла і внукові не дозволила. — Він вам усе замацюрить. Наша хата зараз ось тутечки. Василь поїхав слідом за ста рою, яка незабаром опинилась перед досить великим і добре збудованим домом, на порозі якого стояв -сивий, дужий на погляд, чоловік. Стара зачекала на Василя, який вийшов з авта і- познайо мила його ,3 чоловіком. Разом увійшли до великої, чистоприбраної кімнати, де по біч зі столиками і стільцями власного1 виробу, стояли меблі так званого стилю „провен- саль“, якими умебльовують свої хати в Аргентині ті, що дійшли до певного добробуту. Тільки вишивані рушники на образах та скатерті нагадували, що тут мешкає українська родина. Обід був смашний і довгий. Видно було, що внук-рибалка, який також сидів -при столі вже тратить терпець, так йому при- спішило бігти на річку. Проте віїн не встанув, доки дід не ска зав: — Ну, йди, вже, Бог з тобою. — Гарний хлопець, похвалив Василь і пашу мову добре розу міє, не так як інші наші діти, що тут виростають. — Це завдяки бабуні, — від* повів господар,, — бо нема де правди діти, вона і тепер не ба гато краще розмовляє -по-ту тешньому, ніж 20 років тому, коли сюди приїхала. А щодо наших дітей, то де ви вірно зав важили. Он у сусідів хлопець і діївчина аіні слова не скажуть по-українськи. Навіть встида ються, як до них по-нашому за говорити. Господиня принесла сливян- ки свого виробу, почастувати гостя. — Добре живете, дай Боже, щоб вам так і далі велося^ — сказав Василь, випиваючи за здорокя господарів. — Так, Богу дякувати, живе мо непогано. Тільки не так то вонб було легко доробитися, як ми сюди приїхали, то досить намучились, — сказав старий. — Ви багато років мешкаєте в Аргентині? — Роіків 25 певно буде. Пі сля війни — я говорю про пер шу світову війну — опинились ми під Польщею. Зле нам по велося. Ну й поїхали -ми шука- ти щастя за морем. Багато нас тоді їхало. Дехто потім повер нувся до краю, дехто зачепив ся в Буйнесі, а ми тут осели лись. Я намовляв і других, та мало хто звернув на це увагу. Проте ті, що мене послухались та перетерпіли перші тяжкі ча си, усі задоволені. Земля тут родюча і віддячує тому, хто її шанує і розуміє як з нею пово дитись. Також залежить від то го чи велика родина, бо самому або з наймитами, то важко щось зробити. — А ви самі працюєте? — У мене два сини і дві доньки. Сини віже побудували свої хати, хоч працюємо усі ра зом. Дочки живуть зі мною, од на заміжня, друга ще дівчина. Немає їх зараз вдомаї, на жаль. Зять поїхав до Багії, купувати деякі машини. Хоче спробувати сам сідру***) виробляти. Доч ки і собі учепились — погуля ти . . . О. Драгоманова ***) яблучне вино. Ірина Книш: Перші кроки на еміграції. (З недавно минуло го) В-в о Культура й Освіта. Він ніпег 1955. Ст. 40. Література жіночого руху у нас така вбога, що з великою увагою треба сприймати кожну хочби й найменшу появу. Ав торка книжечки уже відома як журналістка та публіцистка. її праця про початки нашого жі ночого руху та постать Наталі Кобр инс ь к о ї “ С м о л оекип у темряві”) представила її нашо му суспільству, як першорядно го знавця цієї проблеми. А в цій 'книжечці вона зясо- вує початок організованого життя на еміграції, в Австрії. Вже ЗО. вересня 1945 відбувся перший зїзд українського жі ноцтва у Фельдкірху, що зібрав делегаток із усіх зон. Тут схва лено організаційні тези укра їнського жіночо руху на емігра ції і прийнято статут Союзу У- країнок Европи. Найбільшою цінністю кни жечки це документи, що їх во на передруковує. Знаходимо тут першу відозву до україн ської жінки, організаційні ін струкції, статті з “Інформацій ного Листка”, плян праці культ, освітньої референтки, резолю ції зїзду та тези Союзу Украї нок Европи. Це все свідчить про грунтовну підготову орга нізаційного почину. Але гарно задумане діло не завершилось обєднанням місцевих жіночих організацій в один центр. Ав торка розглядає причини цього явища, але в оцінці їх вона не зовсім обєктиівна. Щоб урухо- мити організацію, не вистачать лише інструкції й відозви, а треба живих людей, що двига ли б діло на місцях. А коли іні- ціяторки цього діла при першій можливості виїхали з Австрії, тоді воно не могло розвинутись як слід. Праця доповнена численними ілюстраціями. Велика заслуга авторки в тому, що -вона цей матеріял зібрала й упорядку вала. Л. Б. ПОДЯКА Від управи 1. Відділу СУА в Ню йорку .п-ву Катерині й Михайлові Дро-здик, за щедрий даток ;на (патронат дитячого садка в Німеччині, в сумі 10 до- лярів. Наша дорога членка не омине ніодної нагоди, що не принесла б користи для СУА. Так тепер зробила, бо замість квітів на могилу бл. -п. о. Сте пана Мо'хнаїць'кого пожертвува ла гроші на вище згадану ціль. Цією дорогою пересилаємо п-ву Дроздикам «айпцирішу по дяку. Наталія Мітрінґа, скарб. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
