Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XII. СІЧЕНЬ, 1955 Ч. 1 Коли хочемо й шукаємо... Кругом нас горять Різдвяні світла й радість дожидання. Ме тушня й поспіх підносять ще більше цей настрій і він (промі нює з обличчя прохожих, зі сміху дітей. Виринає апоімин із дитинства. Колись, у такий Різдвяний, мо розний вечір, ішло нас троє дітей до хресної матері заколя дувати. Відважно стуїпав на пе ред] брат, що знав добре до рогу. Два кроки за ним дрібо тіла сестра, що несла в кошику святу вечерю. А я, найменша, з трудом поспівала. Та мовчала. Бабуня сказала імені, що в таку ніч по селу ходить Божа Мати. І як воно буде, коли ми зустрі немо її? Коли минали нашу церкву, я побачила ЇЇ. Так виразно зари сувалась її іпостать у глибині церковного іподвіря і таке сяй во било від її обличчя, що я гукнула сестру. Та вона не при станула. А я зробила крок і все розплилось. Тільки відняло ме ні дух і я з трудом догнала бра та і сестру. Мені не щастило. Може тро хи повірила сестра, але зовсім знівечив це брат, словом: „фан тазії"! Я ж бачила, напевно ба чила! Проминуло багато років. Кожного Свят-Вечора повер тається цей спомин і приносить все нові іскорки пізнання з со бою. З роками я зрозуміла, що я дійсно бачила Божу Матір, бо я хотіла її бачити, я шукала її. І імої дитячі очі відкрили її у темряві церковного ПОДВІР'Я, у сяйві церковного вікна. І в іпосіпіху американського містга, у мерехтінні кольорових жарівок мені приходять нові думки. Оця радість, що промі нює з людських очей, оце до жидання — хіба воно не має такого самого підложж>я, як моє колишнє дитяче сподіван ня? Всі ми хочемо чогось кра щого і шукаємо добра. І в Різ двяному часі воно прибирає ви диму форму дарунку, обєднан- вя, вияву любови. Скажете., що цього мало? Так різно сприймаємо це вели ке свято! Дитяча душа в своїй простоті й безпосередності вмі ла. побачити більше. Могла на віть відчути Божу істоту коло себе. А ми всі — кого на що стати. Одним воно відкриє лиш радість подарунку, другим дасть тепло родинної зустрічі, а третіх піднесе понад рівень будня. Та всіх воно розворушує своєю величчю і своїм сяйвом. Та невже лиш на м р іт ь ? Коли хочемо добра, коли шукаємо чоігось кращого, тоді й знахо димо його в нашому довкіллі. Не тільки в нашій родині, що вже з природи огортає теплом кожного члена. Але в організа ції, що- лучить наїс, жінок, в од ну СІ)МЮ. Ідемо в ній спільним шляхом до одної великої мети. Як ча сто в гаморіі буднів, у навалі дрібної роботи забуваємо про неї! Дрібне непорозуміння за ступає нам осяг, а хвилевий ус піх запаморочує. І вже меркне те, що ми хочемо бачити, чого шукаємо в організованому житті. А це від нас залежить. Коли ми хочемо добра й шукаємо чогось кращого — ми й знай демо його в нашому жіночому гурті. Світлом доброї волі ося ємо кожний почин і теплом дружби загріємо кожне слово. І з цього підложжя виросте на певно те, телике, що наблизить нас до нашої Мети.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
