Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XII. СІЧЕНЬ, 1955 Ч. 1 Коли хочемо й шукаємо... Кругом нас горять Різдвяні світла й радість дожидання. Ме тушня й поспіх підносять ще більше цей настрій і він (промі нює з обличчя прохожих, зі сміху дітей. Виринає апоімин із дитинства. Колись, у такий Різдвяний, мо розний вечір, ішло нас троє дітей до хресної матері заколя дувати. Відважно стуїпав на пе ред] брат, що знав добре до рогу. Два кроки за ним дрібо тіла сестра, що несла в кошику святу вечерю. А я, найменша, з трудом поспівала. Та мовчала. Бабуня сказала імені, що в таку ніч по селу ходить Божа Мати. І як воно буде, коли ми зустрі немо її? Коли минали нашу церкву, я побачила ЇЇ. Так виразно зари сувалась її іпостать у глибині церковного іподвіря і таке сяй во било від її обличчя, що я гукнула сестру. Та вона не при станула. А я зробила крок і все розплилось. Тільки відняло ме ні дух і я з трудом догнала бра та і сестру. Мені не щастило. Може тро хи повірила сестра, але зовсім знівечив це брат, словом: „фан тазії"! Я ж бачила, напевно ба чила! Проминуло багато років. Кожного Свят-Вечора повер тається цей спомин і приносить все нові іскорки пізнання з со бою. З роками я зрозуміла, що я дійсно бачила Божу Матір, бо я хотіла її бачити, я шукала її. І імої дитячі очі відкрили її у темряві церковного ПОДВІР'Я, у сяйві церковного вікна. І в іпосіпіху американського містга, у мерехтінні кольорових жарівок мені приходять нові думки. Оця радість, що промі нює з людських очей, оце до жидання — хіба воно не має такого самого підложж>я, як моє колишнє дитяче сподіван ня? Всі ми хочемо чогось кра щого і шукаємо добра. І в Різ двяному часі воно прибирає ви диму форму дарунку, обєднан- вя, вияву любови. Скажете., що цього мало? Так різно сприймаємо це вели ке свято! Дитяча душа в своїй простоті й безпосередності вмі ла. побачити більше. Могла на віть відчути Божу істоту коло себе. А ми всі — кого на що стати. Одним воно відкриє лиш радість подарунку, другим дасть тепло родинної зустрічі, а третіх піднесе понад рівень будня. Та всіх воно розворушує своєю величчю і своїм сяйвом. Та невже лиш на м р іт ь ? Коли хочемо добра, коли шукаємо чоігось кращого, тоді й знахо димо його в нашому довкіллі. Не тільки в нашій родині, що вже з природи огортає теплом кожного члена. Але в організа ції, що- лучить наїс, жінок, в од ну СІ)МЮ. Ідемо в ній спільним шляхом до одної великої мети. Як ча сто в гаморіі буднів, у навалі дрібної роботи забуваємо про неї! Дрібне непорозуміння за ступає нам осяг, а хвилевий ус піх запаморочує. І вже меркне те, що ми хочемо бачити, чого шукаємо в організованому житті. А це від нас залежить. Коли ми хочемо добра й шукаємо чогось кращого — ми й знай демо його в нашому жіночому гурті. Світлом доброї волі ося ємо кожний почин і теплом дружби загріємо кожне слово. І з цього підложжя виросте на певно те, телике, що наблизить нас до нашої Мети.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
