Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
виходили. 1 взялися закушува ти там мясцем, що дід-Мороз для них поклав. Та ж то завжди-завжди так буває, що вовчики і ли'сичіки де б не ізагледіли зайчика — за раз нападають і загризають йо го бідного. А зайчиїки, тільки- но занюхають, що вовк або ли сичка близько — зараз кида ються -навтьоки. А оіце сидять поруч, частуються кожне своїм, і нічого. Коли це й ведмедиха з ведме дятками (присунула. Взялися до меду; їдять та облизуються. І пташки позліталися, зернятка клюють, та веселенько щебе чуть. Маленьке зайченятко наїло ся, сіло «біля мами, та й огля дається довкола. Бачить, кругом таїкі страшні звірі, а не нападають на них -— зайчиків. Здивувалося зайче нятко — каже: — Ото дивно, — нас ніхто не кусає. А вовчик іі собі оглянувся на всіх, чюсидів, подумав та й ка же: — Тобі, зайчиїку, дивно, що тебе :ніхто не кусає... А мені ще більше дивно; бо мені не хо четься нікого кусати... А лисичка ‘й собі обізвалась: — Еге! І що воно таке? Зов сім не хочеться нікого кривди ти... Так солодко на серці, що мені навіть меду захотілось... А ведмедиха зараз же про стягає до лисички кухлик з ме дом: — Частуйтеся, сестричко! — каже. А пташки покинули зернятка клювати, поставали кругом зві рів та й ну щебетати на всі го лоси співати: Нова радість нині На землі вітає, Звізда яша у пустині, Над Дитям сіяє. Ниеі в Вифлеємі Христос народився Цілий світ під небесами Нині звеселився. А Різдво Христове Увесь світ святкує, І між звірям и у лісі, Теж любов панує. Звірі слухаючи пташиного співу, пообнімалися, і разом з пташками співали: Небо і земля, небо і земля, Нині торжествують, Звірі усякі, разом у лісі — Мирно трапезують. Ангели співають, Звірів похваляють, Різдво величають, Чудо-чудо повідають. І дерева тихеньїко шуміли їм до співу... Лідія Гаєвська Дід Єремія бідніший за мене... (Різдвяне оповідання) Маленький Яків ніколи не був у школі, а мріяв про неї, скіль ки себе памятає. Чому всі Ви- флеємські діти, ще й менші за нього, до школи ходять, а вій ні? Що-не-день, рано на світанку, коли так непереможно хочеться спати, коли саме сняться йому безмежні заквітчані луги ген- ген поза горами його рідного містечка, коли сниться, що він, без крил, підлітає високо вго ру і здалеки бачить, як перели вається мерехтливими барвами великий і страхітливий палац царя в Єрусалимі, — саме в цей наисолодшии час його починає тормосити непривітна рука ма чухи. Мачуха будить його і на казує знову і знову йти в олив ковий гай збирати хмиз, роз носити по сусідах оливкову олію в важкому збані, чи йти на цілісінький день за підпаса- ча до багатого господаря Ма ковія — аж на той куток мі стечка. Збираючи хмиз, продираю чись через колючий терновий чагарник у гаю, де того хмизу найбільше, наколюючи босі но ги, він мріє про школу. Він лю бить цей затишний гай зелений, любить пташині співи, особли во голосні та бадьорі ранками, любить видертись на найвищий шпиль узгіря і вдивлятися в по золочені вже бані і сріблясто білі мури ще недобудованого великого єрусалимського хра му. і він любить школу. І він думає про школу. Коли б тільки він міг заро бити стільки грошей, щоб при нести одного вечора недобрій мачусі та й сказати: — (Оце ось маєте, мамо, те, що я сам заробив. Заплатіть за мене в школу, візьміть і собі багато-багато з того, що я за робив, та й дайте мені ходити до школи, як і всі діти ходять... Але від тих мрій до дійсно- сти так далеко... Яків злякано відганяє спо кусливі мрії, бачить, що досі назбирав того палива для ма чухи мало — ой, мало! — з жа лем відривається від пишного видовища столичних будівель, і спритною ящіркою знову по ринає в густому чагарнику... А продираючись крізь гуща вину, пригадує недавню подію, що мало не довела була його до страхітливої бійки з гуртом школярів. Він пригадує: По дорозі з містечка до цьо го гайка щодня сидить на уз біччі старий-старий та сивий, аж зеленавий, сліпий дідусь Єремія. Цілими днями сидить при дорозі під широко-гілля стою оливкою з гуслями на ко лінах, і час-до-часу, перебира ючи густо та широко понатя гані сріблясті струни, виспівує псальми та всякі співи Божі. Хліб свій насущний заробляє. І недавно Яків, вертаючись із важкою вязкою сухого ломач чя за плечима, побачив те, чого й досі без тремтіння не може згадати. Він побачив, що три школярі, підкравшися за спи ну старого Єремії, почали за сипати його срібні струни пов ними пригорщами чіпких репя- хів. Репяхи цупко чіплялись співучих струн, струни захри піли, задеренчали, ніби в без мовній скарзі, дідусеві пальці спинилися, і гуслі замовкли. А старий Єремія сумно підвів уго ру незрячі очі і почав терпля че вибирати репяхи однією ру- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
