Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нал могилою Лілії Саловської Вістка про смерть Лідії Са- довської 22. червня ц. р. заско чила всіх, що її знали, поважа ли й любили. Ще так ясно сто їть перед очима її елегантна по стать, що звертала увагу кож ного, де б не зявилася. Але во на звертала увагу не тільки зов нішнім виглядом. Кожний її ви ступ на громадському полі, ре ферат, чи участь у дискусії ім понували сміливістю думки, рі- чевістю та гарною формою ви слову. Походила зі старого свяще- ничого роду Струтинських на Волині, де старанно плекали у- країнську традицію. Лідія Са- довська завжди розказувала про свою рідну хату з великим пієтизмом. З особливою поша ною згадувала свого діда, свя щеника Волкового — Михале- вича, який тішився великим ав торитетом у родині та серед на роду. Не зважаючи на царський режим, він виховав два поко ління своєї великої родини в у- країнському національному ду сі, в любові до рідної мови і свого народу. Після закінчення гімназії Лі дія Струтинська студіювала на Вищих Жіночих Курсах у Пе тербурзі. Там застала вже до бре зорганізоване українське студентське життя, в яке відра зу включилася й активно пра цювала. Кожна висока школа в Петербурзі мала свою студент ську організацію. Лідія Стру тинська була головою студент ської громади при Бестужів- ських Вищих Жіночих Курсах, де вона студіювала. З часом виявилася потреба утворити централю студентських органі зацій. Для обговорення справ цієї організації найчастіше зби ралися у сестер Струтинських, бо їх помешкання вважалося за найбільш конспіроване. На та ких зібраннях деколи дістава лося від Лідії Струтинської тим промовцям, які, хоч були укра їнцями і провадили українську працю, не знали української мо ви. Також в суперечках з ро сіянами відважно обстоювала окремішність української мови від московської, покликуючись на таких видатних учених, як Б оду єн де Курте.не. Громадська праця Лідії Стру тинської у Петербурзі не обме жувалася тільки до студент ських організацій. В 1914 p., на початку першої світової війни, для української пропаганди на- вязала зносини зі солдатами і заложено для них регулярні курси. У цій роботі Лідія Стру тинська приймала також актив ну участь. В тому часі познайомилась із Валентином Садовським, я- кий, по закінченні київського університету, переїхав до Пе тербургу і вступив до політех ніки на економічний відділ. Він був видатним діячем у громад ському студентському житті, викладачем на українському таємному університеті та про- пагатором серед військових. І так дві сильні індивідуаль- но'сти відчули себе і подружи лися. Коли настала революція 1917 року, багато українців переїха ло з Петербурга на Україну, бо потрібно було багато рук для праці у відновленій Українській Народній Республиці. Прибули до Києва також Валентин і Лі дія Садовські та поринули в громадській і політичній праці. Та не по силі було вдержа тися українській державі. Коли після трилітньої геройської бо ротьби українська армія зму шена була відступити перед значно сильнішим ворогом, уряд УНР та велика частина у- країнського народу приневоле ні були вийти поза межі своєї батьківщини. Л. і В. Садовські переїхали в листопаді 1920 р. з урядом УНР до Тарнова в Польщі, де впродовж декіль кох років перебували в тяжких матеріяльних умовинах. Там та кож пережили велику родинну трагедію — втратили 1% річну донечку Оксану. Хоч еміграція бідувала, але люди з громадським почуттям і тут не могли сидіти без діла. Життя підсказувало, до якої праці треба братися. Лідія Са- довська разом із другими жін ками заложила жіночу органі зацію й активно працювала спочатку як член управи, а по тім як голова. Праця їх ішла головно в напрямі допомогової акції, яку проводила американ ська організація УїМСА, вла штовуючи доживлення для ді тей і хворих жінок. Великою матеріяльною допомогою для голодуючої еміграції був, орга нізований Лідією Садовською, збут українських вишивок се ред американців та англійців. Коли за деякий час утвори лась можливість студіювати чи викладати на вищих школах чеських та українських, багато нашої молоді та професорів пе реїхало туди. Опинились у Пра зі в 1925 р. також Л. та В. Са довські з дочкою Іриною. Почуття волі, культурні умо- вини життя та матеріяльне за безпечення в скорому часі при вернули Садовським здоровя, силу і настрій. В. Садовський став професором Укр. Подє- брадської Академії. Спочатку жили вони в Подєбрадах, а пі зніше в Празі. Тут уже від 1923 року діяв Український Жіночий Союз, який у той час, під голо вуванням відомої діячки Зінаї- ди Міїреої стояїв на високому рівні. Лідія Садовська впро довж двадцяти років виконува ла різні функції в управі Укр. Жін. Союзу: секретарки, за ступниці голови, голови реві зійної комісії, голови культур но-освітньої комісії і на кож ному пості виявляла широку ініціятиву, знання справи, обо- вязковість і педантичну точ ність. Укр. Жіночий Союз мав за вжди представництво в чеській Національній Раді, де виступав з рефератами. Особливо актив но працював у комісії „Духової свободи жінки” та в чеській жі ночій „Лізі мира і свободи”. За ініціятивою українських деле гаток ця „Ліга” ухвалила про тести проти суду над членами ОВУ та проти „пацифікації” в Галичині. Представниці Укр. Жіночого Союзу також достав ляли чеським делегаткам на міжнародні жіночі конгреси ма- теріяли, як напр. про голод на Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
