Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У 70-ЛІТТЯ ЖІНОЧОГО РУХУ: На нашу анкету Продовжуємо нашу анкету, що її розписала редакція „Нашого Жит тя" між визначними жінками-фахів- цями. Анкета порушує питання їх фахового шляху та сучасного ста новища жінки у суспільстві. Софія Парфанович, Дітройт На запит, коли й як я заціка вилася жіночим рухом можу відповісти: Перший, хто зацікавив мене цим питанням був мій батько. Він був великим ентузіястом поступу й рівноправносте жі нок і маючи три доньки поси лав їх всі на високі студії та мріяв про найкращі успіхи для них. Рівнож його соціялістичні переконання робили його при- клонником жіночого руху. Тож ще в гімназії дав мені до читання Бебля ,,Жінка й соція- лізм”, книжки Еллен Кей, Карін Міхаеліс та інших Вже в часі студій мої колеги завжди старалися здавити мої амбітні^ стремління висказом: — ^Навіщо вам того, ви й так вийдете заміж. На запит: — Чи ви не думаєте теж подружува- тись? — вони відповідали, що це що інше. Ще гірше діялося в часі прак тики в шпиталі й моїх стрем- лінь добути собі фахове знан ня й зручність у такій ділянці, як операційна гінекологія й поліжництво. Тут кожна, навіть найменша операція коштувала мене величезної й впертої бо ротьби, а вгорі наведений ви- сказ стався для мене майже рів нозначний з образою й обезці- ненням. Роки завзятої бороть би з моїм конкурентом-мужчи- ною, наперед у лікарнях, а по тім у приватній практиці й на кожному етапі моїх змагань, чи .т„° в. гР°^аДській, чи лікар ській ділянці сталили, але й за- бирали^час і енергію. Все ж у- стгіхи й побіди прорубували шлях лікаркам, що йшли за мною, бо ж я була одна з пер ших, коли не перша українка лікарка, що взялась за це важке діло. Третє й найважніше: моя зу стріч з жінками й помічення з їхнього життя. Як уродженка великого міста я не мала змоги багато приглядатись життю се лянок. Але мої поїздки в літі на Бойківщину дозволяли мені нераз пізнати, яке тяжке жит тя жінки, багато тяжче як чоло віка, що з ним поруч вона сто їть на роботі в полі, але вернув шись, кидається зараз до хат нього господарства й при ху добі, тоді коли чоловік найча стіше відпочиває. Тяжке життя жінки у відношенні до її хворіб та материнського завдання я пізнала вже як лікарка. Тоді теж я мала діло з біднішими, робітничими кругами в моїй лі карській практиці і з болем серця та з великим співчуттям я бачила, яке тяжке становище жінки. І завжди й при кожній нагоді я обіцювала собі пра цювати для неї й допомагати їй — чи то лікарською порадою чи теж суспільною працею, не сучи їй свідомість небезпек та даючи раду як перед ними бо ронитись. Так саме життя не сло мене по рейках жіночого РУХУ- Ці два чинники вже скоро включили мене в лави Союзу Українок. Тут я постаноьила використати все моє знання і дати жінці з нього якнайбільше на те, щоб піднести її здоровий стан і свідомість. Довгі роки не було неділі, щоб я не їхала кудись до читалень говорити про хвороби й спосіб запооі- гання їм, про відживу й жіночі справи, про догляд немовлят, про все що могло дати поміч і нести світло сестрі моїй, жін ці. їй, що найчастіше жила в далеких селах і серед тяжкої праці, а то й злиднів ці викла ди несли світло, ьули ними теж статті з гігієни, що їх я місти ла майже в усіх журналах і ча сописах і мої популярно-медич ні книжки. Майже тисячу сто рінок популярної гігієни поя вилося тоді друком. Навіть згодом, перейшовши до проти- алькогольної боротьби, я ні коли не кидала цієї праці і на кожен заклик Союзу Українок я виконувала вимагану осві- домну роботу. Д-р Софія Парфанович Бо Я'К би не було і що б не діялося: на цілому світі ще да леко до того, щоб жінка по чувала себе вільною й рівно правною з чоловіком. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Перша українська лікарка З великим, бо понад 2-річним опізненням прочитав я в „Н. Ж.”, ч. 5, 1952 статтю „Слідами першої лікарки”. Як мені відо мо, Софія Окуневська-Морачев- ська, моя тета, була не лиш пер шою лікаркою в Галичині, але в цілій Австро-Угорщині. Вве дена авторкою в блуд, редакція у передному слові називає Со фію Морачевську „одною з пер ших українських лікарок”, тоді коли вона була першою в Ав стрії. Інж. Іван Озаркевич, Торонто Ваше твердження праівдиве щодо Австро-Угорщини та цієї обставини ми в нашій примітці не згадували. Між українськими лікарками д-р Софія Мо- рачевська не була першою, бо ще в 60-тих роках виїхала на студії до Цю ріху киянка Бокова, яка нострифіку- вала свій диплом у Петербурзі. Вона була також одною з перших лікарок у царській Росії. — Ред.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
