Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У 70-ЛІТТЯ ЖІНОЧОГО РУХУ: На нашу анкету Продовжуємо нашу анкету, що її розписала редакція „Нашого Жит тя" між визначними жінками-фахів- цями. Анкета порушує питання їх фахового шляху та сучасного ста новища жінки у суспільстві. Софія Парфанович, Дітройт На запит, коли й як я заціка вилася жіночим рухом можу відповісти: Перший, хто зацікавив мене цим питанням був мій батько. Він був великим ентузіястом поступу й рівноправносте жі нок і маючи три доньки поси лав їх всі на високі студії та мріяв про найкращі успіхи для них. Рівнож його соціялістичні переконання робили його при- клонником жіночого руху. Тож ще в гімназії дав мені до читання Бебля ,,Жінка й соція- лізм”, книжки Еллен Кей, Карін Міхаеліс та інших Вже в часі студій мої колеги завжди старалися здавити мої амбітні^ стремління висказом: — ^Навіщо вам того, ви й так вийдете заміж. На запит: — Чи ви не думаєте теж подружува- тись? — вони відповідали, що це що інше. Ще гірше діялося в часі прак тики в шпиталі й моїх стрем- лінь добути собі фахове знан ня й зручність у такій ділянці, як операційна гінекологія й поліжництво. Тут кожна, навіть найменша операція коштувала мене величезної й впертої бо ротьби, а вгорі наведений ви- сказ стався для мене майже рів нозначний з образою й обезці- ненням. Роки завзятої бороть би з моїм конкурентом-мужчи- ною, наперед у лікарнях, а по тім у приватній практиці й на кожному етапі моїх змагань, чи .т„° в. гР°^аДській, чи лікар ській ділянці сталили, але й за- бирали^час і енергію. Все ж у- стгіхи й побіди прорубували шлях лікаркам, що йшли за мною, бо ж я була одна з пер ших, коли не перша українка лікарка, що взялась за це важке діло. Третє й найважніше: моя зу стріч з жінками й помічення з їхнього життя. Як уродженка великого міста я не мала змоги багато приглядатись життю се лянок. Але мої поїздки в літі на Бойківщину дозволяли мені нераз пізнати, яке тяжке жит тя жінки, багато тяжче як чоло віка, що з ним поруч вона сто їть на роботі в полі, але вернув шись, кидається зараз до хат нього господарства й при ху добі, тоді коли чоловік найча стіше відпочиває. Тяжке життя жінки у відношенні до її хворіб та материнського завдання я пізнала вже як лікарка. Тоді теж я мала діло з біднішими, робітничими кругами в моїй лі карській практиці і з болем серця та з великим співчуттям я бачила, яке тяжке становище жінки. І завжди й при кожній нагоді я обіцювала собі пра цювати для неї й допомагати їй — чи то лікарською порадою чи теж суспільною працею, не сучи їй свідомість небезпек та даючи раду як перед ними бо ронитись. Так саме життя не сло мене по рейках жіночого РУХУ- Ці два чинники вже скоро включили мене в лави Союзу Українок. Тут я постаноьила використати все моє знання і дати жінці з нього якнайбільше на те, щоб піднести її здоровий стан і свідомість. Довгі роки не було неділі, щоб я не їхала кудись до читалень говорити про хвороби й спосіб запооі- гання їм, про відживу й жіночі справи, про догляд немовлят, про все що могло дати поміч і нести світло сестрі моїй, жін ці. їй, що найчастіше жила в далеких селах і серед тяжкої праці, а то й злиднів ці викла ди несли світло, ьули ними теж статті з гігієни, що їх я місти ла майже в усіх журналах і ча сописах і мої популярно-медич ні книжки. Майже тисячу сто рінок популярної гігієни поя вилося тоді друком. Навіть згодом, перейшовши до проти- алькогольної боротьби, я ні коли не кидала цієї праці і на кожен заклик Союзу Українок я виконувала вимагану осві- домну роботу. Д-р Софія Парфанович Бо Я'К би не було і що б не діялося: на цілому світі ще да леко до того, щоб жінка по чувала себе вільною й рівно правною з чоловіком. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Перша українська лікарка З великим, бо понад 2-річним опізненням прочитав я в „Н. Ж.”, ч. 5, 1952 статтю „Слідами першої лікарки”. Як мені відо мо, Софія Окуневська-Морачев- ська, моя тета, була не лиш пер шою лікаркою в Галичині, але в цілій Австро-Угорщині. Вве дена авторкою в блуд, редакція у передному слові називає Со фію Морачевську „одною з пер ших українських лікарок”, тоді коли вона була першою в Ав стрії. Інж. Іван Озаркевич, Торонто Ваше твердження праівдиве щодо Австро-Угорщини та цієї обставини ми в нашій примітці не згадували. Між українськими лікарками д-р Софія Мо- рачевська не була першою, бо ще в 60-тих роках виїхала на студії до Цю ріху киянка Бокова, яка нострифіку- вала свій диплом у Петербурзі. Вона була також одною з перших лікарок у царській Росії. — Ред.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
