Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О с т а н н ій бій А м о р і 5. заповідь із лицарського кодексу: „Ти не відступиш перед ворогом/4 Слава про хоробрість Аморі дійшла аж до воріт Єрусалиму, де лицарі стерегли могили Си на Божого. „Отче”, сказав Амо рі Святому Отцю, „мечі потріб ні Церкві, щоб зупинити напад невірних на святі землі”. Дружина Аморі Мато була хоробра на всю Францію. їзди ла верхи на нестримних конях, стріляла в лука, літала побіч свого чоловіка на полюванні. Але ніхто не сумнівався в тому, що у Мато було ніжне серце і любов її до чоловіка була га ряча і могутня. Кожного разу, коли він відїжджав, здавалось їй, що вона завмре і в мент, ко ли казала: — їдь і вертайся пе реможцем! її серце тремтіло й голосило: — Зостанься ще на мент для нашого кохання! Сьогодні Аморі докаже свою силу. Невірні плянують вели кий бій: буде залежати чи Хри- стос чи Магомет стане госпо дарем на заході. Безліч лицар ства гарцює на полі, де Аморі ставить свою армію, як заліз ний мур. На селі тиша. Всі по кинули працю, торгівлю, майно і йшли скріпити силу Аморі. Монахи у чорних чи білих ря сах, хлопці-підлітки на своїх конях, жебраки, що в них лиш дубини до бою. Весь Божий нарід готується. Он на знак свя щеника увесь натовп паде на коліна, лицарі на конях кло нять голову і спускають вниз мечі. На чолі цілої армії дер житься нерухомо, прямо, не терпляче Аморі. наш загал на сторінках нашого журналу. Та вже в підготовній стадії потрібне зрозуміння і співпраця Відділів СУА. Про це Музейна Комісія повідомить Відділи окремим обіжником та подасть свій проект на Окруж них Зїздах, що відбудуться не забаром. Стефанія Пушкар У той самий час у замку, що його залишив Аморі, його дру жина збирає всіх жінок із око лиці. У великій залі гамір: діти бігають, сміються, несвідомі того, що діється, слуги плута ються у безладді, жінки пла чуть. Посеред них спокійно по ходжає Мато і від цього всім стає легше. Вона надає відваги, збуджує гордість, викликує в їх памяті великі чини лицарів, перемоги в боях. Звертаючись до кожної з них, вона вимов ляє імена героїв її роду, а ціла її істота повна лиш єдиним імям — Аморі, Аморі... Здаєть ся її серце розколюється, але вона продовжує говорити з ла гідною усмішкою. Тишина на селі стає щораз важча. Час від часу до замку доноситься кінський тупіт, га лас і шум із поля, де збира ється армія. Мато певна, що самі янголи стурбовано при дивляються цій боротьбі, де став до змагання найбільший воїн. •Раптом вбігає в залю варто вий і каже: — Пані, якийсь вер шник просить спустити міст до замку. Каже, що він сеньор Аморі. Мато задрижала, але не ви мовила ані слова. Коли прибі гла до воріт, побачила з дру гого боку рову нерухомого во їна, що його кінь весь був у піні. Сам воїн у крові й поро ху. Боже! Серце Мато завмірає. Вона пізнала свого сеньора, хоч він скривавлений і запоро шений. Хоче кричати — та во на мовчазна, хоче бігти, спу стити міст та здержується. — Хто ви, сеньор? — Я Аморі, відповів тихий і сумний голос. Християни роз биті, мене переслідує армія тур ків, відчиніть чим скорше! Мато підіймає голову: — Ні, ви не є Аморі — чоло вік мій приходить лиш пере можцем! Ніколи він не відсту пив перед невірними! — Сеньора, всі наші оборон ці вбиті, всі мої брати й небожі впали коло мене. Я сам вбив більше ста сарацинів, але на їх місце ставали другі. Христи янської армії вже немає і я один залишився. — Аморі може битись один проти цілої армії, кричить Ма то. Ні, ви не є мій чоловік! Коли уста її вимовляли ці слова, великі сльози падали на її сукню, а серце голосило: — Мій друже, любий, як бо лять мене твої рани! Але сто яла рівна й невблаганна. В цей мент у сусідньому селі залунали крики. Мато побачи ла групу сарацинів, які гнали закованих вояків християн. То були полонені з армії Аморі, що стали рабами невірних. Закривавлений лицар стояв нерухомо. — Що? заголосила Мато. Ви кажете, що ви — Аморі, а мо жете дивитись на цю ганьбу? Ох, якби це дійсно були ви! Аморі, що стільки оан наносив ворогові, його ніякі рани не зу пинили б кинутись визволити ваших братів! Тоді донісся до стіни голос лицаря: — Але в мою відсутність ве лика армія невірних заатакує замок... — Я там стану, я — кричить Мато, я з усіми жінками від стою замок мого Аморі! * * * Тоді ранений лицар випря мився. Він стратив так багато крови, що був блідий, як смерть, його кольчуга була роздерта в сто місцях, не мав ні щита, ні списа, а тільки меч у руці. Він повернув коня проти невірних і один проти всіх роз почав бій. Мато дивилась очима, пов ними сліз. Вхопилась руками за камінь муру і дивилась, ди вилась, як Аморі відбивається, як рятується від ударів, напа дає знов і ударами скорого ме ча пробиває собі дорогу. Перед ним втікають сарацини й ви- зволюються йому на допомогу полонені. Але великий лицар сам впав, віддавши останній удар ворогові. Через звідний Докінчення на ст. 10 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
