Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дерев, нагнав великі густі хма ри. Почалися дощі. Стало по рожньо, непривітно в лісі. Всіх своїх друзів загубила Золота Голівка. Одні відлетіли в теплі краї, другі поховалися в нірки. Комашки поховалися під кору дерев або під листячко, що ле жало цілими купами на землі. Одного ранку став падати сніг. Золота Голівка ніколи то го не бачила. Вона подумала, що то квіточки падають. Стала ловити сніжинки руками, та во ни танули й перетворювалися на холодні краплини води. Прилетів чорний ворон та за крякав. — Що це падає на землю, во роне? Може ти знаєш, скажи мені! — запитала Золота Го лівка. — Кра-кра-кра! От чудна дів чина! Та це ж сніг! Кра-кра-кра! Стережись, бо замерзнеш ще в лісі! Буде буря сьогодні, сте режись! 'Кра-кра-кра! — закря кав ворон тай полетів геть. Сніг став сипати густіше. Стемніло. Почалась хуртовина. Золота Голівка зробила собі велике помело та стала згор тати сніг. їй здавалося, що зем лі буде тепліше, як вона згор не з неї сніг. Та дарма! Скоро вона вже не могла встигнути за снігом, бо він в одну мить все вкривав своїм білим покровом. Рученята в Золотої Голівки змерзли. Вона стомилася, схи лилася на землю та й заснула. А тим часом Срібний Дзвіно чок вже повернувся до своєї країни. Королева ельфів зібрала всіх своїх дівчат і хлопчиків і роз питувала їх, які вони мали при годи в других краях, що роби ли, що бачили. Переслухувала всіх своїх ельфів та не дораху валася одної дівчинки. — А де ж Золота Голівка? — запитала королева. — Хто її бачив? — О, дорога королево! Я ба чив її — обізвався Срібний Дзвіночок. — Ми разом фарбу вали листочки в лісі, в тій краї ні, де буває зима. Стало холод но. Я повернувся додому, а во на не схотіла. Зосталась там. Ох! Це погано. Вона ж може там замерзнути! — скрикнула королева. — Зараз я погляну в чарівне дзеркало, що сталося з нашою маленькою дівчинкою! Королева пішла до другої 'кім нати, де стояло чаріш-іе дзер кало. Вона попрохала, щоб во но показало їй Золоту Голівку. Коли глянула королева до дзер кала, то побачила там великий клен, засипаний снігом, а під ним нерухому, бліду Золоту Го лівку. Вона ще була жива, але вже стала замерзати. Королева наказала Срібному Дзвіночкові скоро летіти туди. Дала йому теплу одежу, рука вички та пляшечку з вином для бідної Золотої Голівки, щоб ві дігріти її. Срібний Дзвіночок виконав наказ королеви: при летів до дерева, де лежала Зо лота Голівка. З великими труд нощами збудив її. Розтирав їй ручки й ніжки, грів своїм від дихом та дав їй напитися вина. Коли Золота Голівка прокину лась, Срібний Дзвіночок одяг нув її тепленько й хотів, щоб вона з ним летіла до країни ель фів. Але даремно! Дівчинка від повіла йому, що вона вже ні коли не повернеться додому. —Любий хлопчику, я дуже люблю нашу щасливу країну, але я хочу зостатися тут — ска зала. — Тепер я знаю, що таке Чому його прозвали інші зві рі ,,Білоплямкою” — маленький Зайчик довго не знав. Розгля дав себе з vcix боків, щоб зна йти на собі білу плямку, але знайти її ніяк не міг. Увесь він був сірий. Чому ж тоді прозва ли його інші звірі „Білоплям- кою”? Довго думав Зайчик над тим і вирішив запитати про те старого Крука, про якого всі звірі казали, що він мудрий, бо літав далеко за ліс і багато ба чив... То ж помітивши якось Му дрого Крука аж на самім вер хів'ї’ високого дуба, Зайчик гук нув до нього: — Дорогий Круче! Чи не міг би ти спуститись ближче до мене? Мудрий Крук був дуже ста рий і недочував. Тому й Зайчи- кове прохання залишилось без зима і буду до неї готуватись, як і все, що навколо мене. Дя кую тобі й нашій королевій за теплу одежу, за вино. Тут я збудую собі теплу хатку. В ній буду жити, коли буде зима. В ній буду давати притулок всім тим тваринкам, що не зможуть переносити холоду, а коли за губиться в лісі хто-небудь, то я не дам йому загинути від мо розу. Буду допомагати всім лю дям, що під час хуртовини зі- бються з дороги. Буду направ ляти їх на вірний шлях. Дай мені тільки ще твій дзвіночок, що ти маєш на шапочці. Я бу ду дзвонити під час хуртовини, щоб подорожні не губили до роги. — У тебе дуже добре серце, Золота Голівко! Щаслива та країна, де ти будеш жити — сказав хлопчик. — 'Кожен ма тиме там твою турботу та лю бов! Хай допоможе тобі Го сподь! Хлопчик дав Золотій Голівці на прощання срібний дзвоник і сам полетів знов назад у країну ельфів. А дівчинка-ельф ще довго-довго жила в країні сні гу, де її любили всі: і люди, і звірятка, і рослинки. Ніна Наркевич відповіді. Білоплямка згадав про те, що Крук недочуває і почав робити лапками знаки, показуючи ними своє бажання порозмовляти з Круком. Крук зрозумів, чого від ньо го хоче Зайчик, бо ж недарем не його звали [Мудоим. Повіль но й поважно, здіймаючи кри ла, як і личило Мудоому Кру кові, — він злетів із дуба і при землився біля Зайчика. Біло плямка зрадів. — Д орогий Круче! Всі звірі звуть Тебе Мудрим і це напев не правда... То ж чи не міг би ти мені пояснити, защо саме звуть мене Білоплямкою? Ти напевіне щось про те знаєш! — Знаю, це п-р-р-р-равда! К-р-р-раще мене ніхто того не знає, бо я Мудр-р-ий Кр-р-ук. Вимовляючи букву „р” Мудрий Крук, як і всі інші круки, по- Зайчик, Лисичка і Мудрий Крук Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
