Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Подорож ельфів до країни снігу Це було в далекій теплій кра їні, де ніколи не було холодно, завжди цвіли квіти, а на дере вах спіли гарні овочі. В одному роскішному садку жили істоти, подібні до людей, але дуже маленькі. Звалися во ни ельфи. Кожна рослинка ма ла такого ельфа-хлопчика або дівчинку. їх могли бачити тіль ки дуже добрі, добрі діточки, що любили всіх і робили тіль ки добро. В ельфів була королева. Вона іноді кликала до себе одного з ельфів і наказувала їм летіти до других країн, щоб допомог ти комунебудь, потішити ко гось. Ви запитаєте, як вони лі тали, чи літаком, чи так, як пташки? Ні, мої любі, вони не мали ні літаків, ні таких кри лець, як пташки. Але кожен ма ленький ельф мав чудові про зорі крильця, подібні до тих, які мають мушки, або бабки. Жила там маленька дівчин- ка-ельф. Звали її Золота Голів ка, бо мала гарні золоті куче рі. Вона теж хотіла полетіти до других країн. Прейшла вона до королеви ельфів та й стала про сити: — Пусти мене до чужих кра їв, я хочу побачити, які там рослинки, тваринки, як вони живуть. — Добре — сказала короле ва. — Лети! Та не барись, бо в цій країні, куди я тебе поси лаю, скоро буде зима й тобі там буде погано. Зраділа Зо лота Голівка і промовила: — Прощай, королево, я не баритимусь. Махнула крильця ми і полетіла, як метелик швид- ко-швидко — невидно. Летіла довго через моря, го ри й ліси, коли побачила гарну країну. Тут були роскішні зелені лу ки, великі ліси, широкі поля та сріблясті річки. Золота Голівка спинилася в одному лісі, спустилась на зем лю та стала роглядатися на вкруги. Раптом на гілці одного клена вона побачила малень кого ельфа-хлопчика, що теж прилетів сюди з її країни. Він звався „Срібний Дзвіночок”, бо коли співав, то голосок у нього бренів, як дзвіночок і на голові мав шапочку зі срібним дзвіночком. Срібний дзвіночок тримав у руках маленький пен зель і скриньку з фарбами і розмальовував кленове листяч- їде, їде хмарка біла, Вітер тягне саночки. — Хмарка сонце заслонила І сумують діточки. Взявся вітер наш за діло, Пожалів сумних діток, Потрусив він хмарку білу І посипався сніжок. Стали білі всі доріжки, Вулиці, дахи, сади. — Пишуть, пишуть жваві ніжки Довкруги дрібні сліди. Дітвора вся невеличка Погуляти йде на сніг І цвітуть румяні личка І дзвіночком дзвонить сміх. Ніна Мудрик ко ріжними кольорами: і черво ним і жовтим, і рожевим. — А, це ти — Золота Голів ко??! Добре, що тебе бачу! — радісно гукнув Срібний Дзві ночок. — Допоможи мені в моїй роботі! Скоро нам треба вже повертатися додому, а ще багато треба зробити. Золота Голівка з радістю взя лась допомагати хлопчикові розмальовувати листя на дере вах. Це була приємна праця. Вони літали з дерева на дерево і хут ко весь ліс убрався в кольори сті убрання, в яких виглядав ще краще ніж у зелених. В час відпочинку ельфи танцювали, співали та гралися з лісовими пташками, милувалися квітка ми, грибками та ягідками. Не помітили маленькі ельфи, як стали зменшуватись дні, як почався холод, подули вітри. Густі тумани ранками загорта ли ліс білою пеленою, пташки стали відлітати в вирій, а листя з дерев поволі опадало на зем лю. Одного разу Срібний Дзві ночок сказав Залотій Голівці: — Знаєш, скоро прийде зи ма! Треба нам вже вертатися до дому. Збирайся, полетимо! — А що то за зима? Я ніко ли не бачила її? — запитала Зо лота Голівка. — Лети додому сам, а я трохи ще зостануся тут. Мабуть і зимою знайдеться ме ні тут робота. — Добре! Та дивись, щоб не. шкодувала потім! — відповів Срібний Дзвіночок. — Бувай здорова! — Звився він вгору та полинув до країни ельфів. Золота Голівка залишилася сама. Хотіла продовжувати розмальовувати листячко та не далося їй це, бо зірвався ьітер. Він обірвав останні листочки з
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
