Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
української військової частини. Коли став до влади гетьман П. Скоропадський, Марія покидає працю. Українські військові ча стини почали розформовува тись, Тодось Недужий звільня ється з війська, одружується з Марією, і вони обидвоє їдуть до Камянця. Соколови з радістю зустріли свою дочку, від якої з півроку не мали жодної вістки, але зять їм не довподоби. Цей високий, плечистий “ґулівер”, цей вояка, чоловік їхньої Мурочки? А ко ли Матвій Петрович Соколов почув що Тодось Недужий роз мовляє тільки поукраїнськи, почалися непорозуміння між зятем і тестем. У розмовах на національні теми доходить до сварки. Хоч Тодось Недужий і не хоче сваритися, але не мож на було обминути питань, що назрівали ввесь час. Соколов ображається, що зять відпові дає йому українською мовою, й повсякчасно закидає йому шо вінізм. — Пачему ви так не любіте русскаво язика? — питає він. — Вот ваш, малорусскій піса- тель Вінніченко, пісал свої про- ізведєнія по русскі. — Не малорусскій, а україн ський, — поправляє зять тестя. — Винниченко тільки перекла дав свої українські твори, і це він робив тому, щоб малороси читали його, ті, що не знають української мови. — Вот відєтє, ви самі гово ріте “малороси”, а обіжаєтєсь, каґда я ґаварю Малороссія. — Наші люди стали малоро сами, — каже Тодось Недужий — через отаких кацапів як ви, що надіслані Московщиною для русифікації України, і що діставали по двісті рублів золо том місячно. Соколов образився, бо досі йому ніхто не випоминав цих грошей, і ніколи він не думав, що це було ганебне діло. Почалося досить неприємне життя для Марії. Батько не хо че бачити зятя, а чоловік не хо че жити під одною стріхою з “кацапом”. Незабаром Тодось виїздить на Київщину, щоб взяти участь в організації війська на бороть бу проти гетьмана і москалів. Марія залишається в батьків. Стан її здоровля не дозволяє пускатися в далеку дорогу. Час був неспокійний. Гетьманські карні загони знущалися з укра їнської людности. Примушува ли селян повертати панам май но, розібране під впливом біль шовицької агітації. Траплялися й селянські повстання. До того, ще поширилася “іспанка” — е- підемічна хвороба, що косила багато людей. Не минула вона і Марії. їй не-погано було в батьків, але бездіяльність, не спокійна її вдача, а головне від сутність чоловіка — не давали їй спокою, і зрештою вона за хворіла. Доктор Солуха визна чив, що стан здоровля її пога ний і може привести до при крих наслідків. Вона очікувала дитину. Так і трапилося; на світ появилася семимісячна до ня, яку назвали Оксаною. Тіль ки завдяки старанням бабуні, Ольги Іларіонівної вдалося врятувати невчасно народжене дитя. Видужавши Марія поки дає дитину на матір, а -сама їде до Києва. Не довго вона пере буває в Києві, бо хоч гетьмана усунено, війна триває далі з більшовиками. Тодось на фрон ті, тому Марія повертається до батьків, до дитини. Фронт при сувається до Камянця, і в 1920 році українська армія відхо дить за Збруч. До Камянця приходять більшовики. Віднов ляється університет і Марія вступає до нього. Незабаром, перебувши якийсь час у під піллі, повертається до Камян ця Маріїн чоловік і теж вступає до університету. Починається новий період у житті, повний небезпек, турбот і тяжких пе реживань: переслідуванн совіт ською 'владою українців, ареш ти, розстріли, і примусова мобі лізація до червоної армії. За арештовують і Тодося. ЧК ці кавиться його минувшиною, а- ле брак обвинувальних матерія- лів, соціяльний стан і спорід нення з московською родиною Соколових — його рятують. Єдина провина залишається ■— українське походження і укра їнізація російської родини. За гроза не зникла. Марія успішно закінчує університет, покидає батьків і переїздить з чолові ком і дитиною до Харкова. * * * У кінці міста Харкова, того часної столиці України, на Ар- темівському завулку, що межує з кладовищем, у невеликому одноповерховому будинкові мешкає родина Недужих. Ми нають роки, чоловік Марії і тут не має спокою від ҐПУ і НКВД. Осінь 1930 року була мокра і життя на Артемівському завул ку було безвиглядне. Була 9 год. вечора, моросив дрібний дощ. За столом сиділа Марія, перед нею лежав рукопис її на укової праці й купа спеціяльної літератури. Професор сказав, що її пра ця дуже добра. Використано чимало літератури, але є й “не догляди” Що найбільше-не ви дно зовсім “благотворного” впливу російських письменни ків на творчість Т. Шевченка, а без того, не можна праці пуска ти на публичний захист. Пра цюючи в Науково-дослідному інституті Шевченкознавства, вона обрала тему дисертації “Постать української жінки в творчості Т. Шевченка” 3 ви користаної літератури вона ні чого не знайшла, щоб російські письменники впливали на твор чість Т. Шевченка. Тодось, що сидить поодаль від неї, з газе тою в руках, час від часу по-, глядає на неї. Біля нього, за ма леньким столиком Оксана го тує шкільні завдання. Тодосові шкода дружини, шкода її впер тої праці. Він певний, що комі сія, що буде приймати дисерта цію не схвалить її до публично- го захисту, та й рецензенти ле- дви чи відважаться на позитив ну оцінку її, бо тепер кожен бо їться за свою шкуру й намага ється довести свою лояльність владі, вишукуючи найменші недоліки. Він згадав як комісія переслухувала “Синтаксу В. Ва- щенка” і примусила автора ви кинути навіть такі слова Т. Шевченка як: “Думи мої думи, лихо мені з вами...” які він по дав як приклад до граматично го правила. (Продовження буде) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top