Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XI. ЖОВТЕНЬ, 1954 Ч. 9 Сімдесять літ, шо за нами Сімдесять літ праці, спроб, невдач і успіхів на переміну, а все одна й та сама ціль — дум ка перед очима ■— станути пов- новартною людиною, вирости з вічної малолітности, осягнути мету, до якої жінка силою сво їх природних здібностей може дійти. Такі природою дані стремління лягли в основу “жі ночого руху” А жіночий рух — це не є якийсь відірваний, неузасаднений факт, а частина загально-людського руху най новіших часів, руху далеко ще незавершеного, де кожен інди від хоче рівних прав, де кожна істота хоче бути людиною. У природі все, що є сильніше, виборює собі скорше місце і право на існування, а що жінка з природи є слабша, тому й процес розвою тих оправнень іде в повільнішому темпі, як у чоловіків. І лиш тим треба по яснити конечність творення жі ночих організацій, що органіч но слабша частина людства по требувала окремого піклуван ня, щоб наздіг-нати загальний ріст. І хоча жіноцтво в загаль ній зрілості і становищу зрів- ноправнилось із становищем чоловіків, то в своєму рості во но ще не закінчене. Кожне право, кожне добро здобувається боротьбою. Так і жіноцтво свої осяги брало не без труду. Перед у боротьбі ве ли англійки, а за ним пішло жіноцтво інших народів. Скіль ки то треба було зусиль, скіль ки треба було зужити сили, ча су й енергії, щоб переконати світ, що жінка так само як і мужчина, може здобути освіту й у різних ділянках може бути корисною для свого суспіль ства. Скільки то треба було зве сти боротьби за виборчі права, а скільки дати доказів, щоб знайти признання на вияв іні- ціятиви! Правда, ще перед “жіночим рухом” вміла жінка осягнути визначне становище, навіть у нашому суспільстві, але це бу ли лиш щасливі одиниці. Загал жіноцтва мав звязані руки й о- граничені можливості, раз за- конахми, а по друге пересудами, звичаями, опінією. Та раз збу джена свідомість жінки промо стила жіночому рухові дорогу. Він нуртував, будився на щораз то нових місцях, прибирав різні форми і шляхи, доки не здобув загального признання, спочат ку лиш у деяких країнах, а зча- сом у цілому світі. Із напів не вільниці чи ляльки, чи слухня ного сотворіння жінка ставала повновартною істотою, відкри ваючи одні двері за другими, здобуваючи одну ділянку по другій. У недовгому часі доко нались ті переміни, а зміни зай шли величезні, бо сповнились вони не в одиницях чи в певній суспільній верстві, а в площині загально-людській. І коли до теперішній час можемо окре слити часом розвою індивіду- альности жінки, кристалізації її духовости, то тепер час вима гає іншого її вияву. Голос мате рі повинен заглушити модерне доктринерство та звироднілі теорії, далекі від життя, від лю- бови Бога і ближнього, а з тим увести інший порядок у світі. До загального еманципацій- ного руху включилось і україн ське жіноцтво. У національно му відродженні 70-тих і 80-тих років бачимо жінок у громад ській і політичній роботі. На Наддніпрянщині, де була утру днена легальна праця, вони не творять окремих організацій. Входять як одиниці або й цілі гурти у склад наукових або до бродійних установ, де прохо дять школу громадського діян ня. І коли в 1917 р. відроджу ється наша державність, тоді жінка стає рівнорядною учас ницею її розбудови. У Галичині піоніркою жіночого руху стає Наталя Кобринська, що засно вує першу жіночу організацію, урухомлює жіноче видавництво і висуває петиції до віденсько го парляменту у справі жіночої освіти. її ідеї прийнялись серед українського жіноцтва. Край засіявся жіночими організація ми, які стали поважним чинни ком не лиш еманципаційнод і- деї, але також відогравал*і ро лю у будові національного жит тя. Втрата нашої державносте залишила свідомість хвилевої програної. Розпочалась розбу дова нашого життя, що на Над дніпрянщині виказала жінку в усіх ділянках. Як рівнорядний чинник вона станула до цієї розбудови і виявила блискучі успіхи в науці, в гігієні, в гос подарстві. Тому й розгром на шого життя, що настав на пере ломі 20-тих і 30-тих років, діткнув її так само, а коли й не важче, як її чоловіка. Бо з її арештом і знищенням пропада-- ла разом і ЇЇ сімя, якої не було кому зберегти. Не маю наміру переходити поодиноких фаз розвитку на шого жіночого руху. В основ ному українське жіноцтво, ро зуміючи, що досягнення рівно правносте у поневоленому на роді, не може йти шляхом го лосування чи виборення зако нів, проводить в практичній ро боті, рівнорядно з освідомлен- ням жінки про її права, загаль но-національну роботу. Кліти ни жіночих організацій вирос ли вперше по містах, а потім по селах, зчасом кріпшали, на бирали ваги. Все одне — чи це були Філії й Кружки Союзу У- країнок, Секції і “Сільського Господаря” жіночі організації релігійного характеру чи Круж ки “Жіночої Громади” — для всіх було місце, всі сповняли
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
