Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Осіння казка Перша парасолька Осінь йде, одягнена в шовко ві шати, а я хочу казку вам ска зати. Червоніє на дубочку буй не листя, поміж ним розсівся жолудь золотистий. А напроти, через стежку, на горбочку-каш- танові дерева рядочком. А на них — радіє кожний, хто по гляне! — у кожушках зеленень ких є каштани. Ой повіяв вітер в теплу дни ну, поскидав каштани й жолудь на долину. А Маруся і Ляруся там гуляли, і каштани й жолудь в кошик позбірали. Принесли своє багацтво тай до хати, на столі почали пильно майстру вати: взяли з кухні сірнички із головками ■— вже був каштан із руками і з ніжками. Ще на верх головку — жолудь причі- пили — став у шапочці круг ленькій хлопчик милий. Попро сили в мами корок невеличкий і якстій йому пошили черевич ки. Тоді стали раду радити й га дати, якби то його назвати, чим обрати. І рішили: це буде такий князенко, а назветься він Каш- таник Жолуденко. У коробці матиме палату і буде над за бавками панувати. А тоді поча ли враз вони думати, якби то йому вкрасити ці палати? Всю долівку простелили зараз радо папірцем таким блискучим з шоколяди. А на стіни ■— наче килими шовкові — із цукорків папірці дали чудові. Щей по ставили престіл йому правди вий — ось зі шпульки від ни ток усім на диво. І поклали на вікні оцю пала ту, щоб між квітами міг кня зенко князювати. І бенкет на новосіллі ще зробили: з напер стка князенка медом напоїли. Коли вечером лягли дівчатка спати, забавки прийшли в кня- зенкові палати, Жолуденкові поклін зложити і почати вже Йому служити. Перший О'СЬ прибіг Ведмідь-'Бурмило. Дав йому князенко вмить чорнило, дав перо, казав листи писати, що буде Каштаник панувати. Ось приїхав кінь на колісцятах, щоб князенка у походи брати. А дві сині лялечки в ту пору Одного літнього дня сонце гріло немилосердно. Всі лісові комахи й пташки заховалися в тінь. Шукала тіні також лісова жаба. Та всюди, де б вона не прийшла, вже було місце зай няте. А жаба любить затишок і спокій. Аж врешті її погляд впав на великий гриб-поганку, що ріс на краю ліса. Вона при мостилась вигідно під його ве ликою покрівлею. Зі споду мя- кий мох давав приємний холод. Чудово! Така тишина була кругом, їдо за хвилину в жаби очі за плющились і вона задрімала. А що ніхто її не тривожив, то во- Отже він обережно, щоб тітки не збудити, примостився з другого боку. на таки на добре заснула. І не снилось їй, що сонце закрили чорні хмари й грубими капля ми пустився падати дощ. ІЦо ж — гриб-поганка добре захи щав її. Ніодна краплина не до сягнула її під його широкою покрівлею. Але дощ змагався і лісовий світ заметушився. Ті, що шука ли передше тіні, мусіли знайти захист. Галуззя дерев уже не вистачало. Горобчик почув, що стали дамами князенка двору. Ще прийшов Сміхун, бо знав, що стане сотником жовнірів о- ливяних. Жолуденкові всі кланялись й раділи, що царя дістали. І пі шли всі в похід по кімнатах, Жолуденка царство оглядати. Попід стіл, під крісла, попід скрині, збили дві тарілки госпо дині. По кімнатах так усі ходи ли, аж . дівчатка вранці про будились!... Леся Храплива мокнуть йому крила, а він тоді не зможе так добре літати. То му мотнув голівкою, щоб знай ти краще пристановище і зди вувався: як гарно спиться тітці жабі під грибовою покрівлею! Отже він обережно, щоб тіт ки не збудити, примостився з другого боку під грибом-по- ганкою. Тут було сухо і крап лини дощу сюди не досягали. Він тільки стежив, чи дощ не вгаває, бо дуже вже кортіло йому літати. Аж тут надійшов лісовою стежкою чоловік. Він був увесь мокрий від дощу, а на нього скапували ще краплини з де рев. Він повинен був спішитись додому. Але на краю ліса він пристанув. Його бистре око до глянуло червону покрівлю гри ба й захист, що його знайшли там жаба й горобчик. — От, чудово влаштувались! Дощ ллє, а вони сухісінькі. Як гарно подбав ліс за них! Во ни ж у себе, вдома! І пішов далі. Але думка в йо го голові працювала. Коли гриб дав захист аж двом лісо вим звіряткам, хіба людина не може придумати щось такого для себе? І вже в його уяві за писувалось щось, що могло б захищувати й людину від до- щу. Так постала перша парасоль ка. З англійського переложила Л. Л. БІЛОЧКА Ой, я білка моторненька, Маю хутро я сіреньке. Влітку я стаю руда, Але то вже не біда. Хвіст великий, гарний маю, По деревах я стрибаю, Хвостик мені помагає, Я стрибаю і лечу Та й співаю: Чу-чу-чу! Люблю їсти я горішки. Як наїмся, — для потішки Діткам кидаю маленьким, Бо горішки — солоденькі. З гілки на гілку лечу, Я весела! — Чу-Чу-чу! Ніна Наркевич
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
