Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Світлій памяті Тамари Панченко 21. квітня ц. р. нагло .померла від удару серця Тамара Юріїв- на Панченко. ІЦе в день смерте писала вона листа до своїх дру зів, листа характерного для її вдачі. Він був сповнений хви лювань і болю зприводу наших гроімадських справ. Родилася вона у Києві, в ста рій шляхетній родині Стрілець ких, і уопадко/вила вдачу своїх предюі'в: за її власними слова ми ,,бурхлива кров предків” у її жилах не могла бачити крив ди, а їх зазнала вона багато в житті. Вона була молоденька дівчина, коли большевики роз стріляли її батька, суддю. Да лі — втеча з Києва, визвольна боротьба — і табір інтернова них у Калііші. На короткий час, наче ясний промінь — Подє- брадська Академія, студентське, життя. По закінченні Академії вона з чолоїв/ііком П. Панченком переїздить до Львова. Безмеж но щаслива в родинному житті, вона не хотіла обмежитись лиш ним. Поринає в громадську ро боту й несе радість усім, з ким. зустрічається. Вона працює в Союзі Українок-Емігранток, я'к постійний секретар, захоїплю- ється опікою над дітьми, орга нізує вистави, ялинки. Душа її горіла воігнем саможертви, і во на завжди жалкувала, що не досить таможня, щоб допома гати всім бідним. Друга світова війна приму сила подружжя Панченіків по кинути Львів, у Перемишлі Та мара Панченко стала секретар кою Суспільної Опііки міста і перед нею розкрилося широке, поле діяльносте: треба було з аб е)з:п ечити втікач їв п ом еш - канняіми, палиївом, їжою, що було тяжко за тих умов. Ту ж роботу продовжувала в Крако ві, як співп'раіщівни'ця Суспіль ної -Опіки УЦК. Вона піклува лася хворими в шпиталях, зби рала длі'я них кошти, носила одяїг, їжу. Найбільшого патріо тичного піднесення виіяівила Та мара Юріївна коли треба було кл оіп о т атис ь з а аїр еш тован и х Ґештапо. Вона не знала страху за себе; свідома небезпеки, від відувала табори, вязниці, кло поталася про звільнення, зна ходячи завжди підтримку з* бо ку гетьмана Павла. Вона сама носила ,,передачі” до вязниіць, і вязні звали її ,,громадська ма ма”; |ЦЄ було слушне окреслен ня її праці. Бували1 випадки, коли вона сама івночі йшла по передити тих, кому загрожува ла небезпека, і переховувала у себе тих, за якими слідкували. Ті, що пережили режім Гітлера, можуть зрозуміти Й О'ЦІНИТИ- всю героїчну відвагу такої ді яльносте. Далі 'Берлін, знов допомого- ва праця. А там — евакуація1 з її злиднями, табори і нарешті Канада. Чотири роки працюва ла Тамара Панченко як фізична робітниця, в готелі, поки не за хворіла тяжко на серіце. „Кана да”, писала вона в листі до дру зів, „відібрала- від нас здоров'я1, не давши нічого в з а м ін . Ц я тра гедія є долею всіх чужинціїв- інтелігентів, що не звикли до нових умов життя. Але, пише вона далі, „я переживаю нашу; ніедолю мужньо як і належиться українській жінці” Дійсно, знесилена тяжкою працею, хвора на серце, Тамара Юріївна, як і раніш віддавала свою душу громадській праці. Вона -гостро реагувала на гро мадські події й глибоко пере живала невдачі. В Торонті вота була секретаркою жіночої ор ганізації, і як і раніш — р-адо: допомагала всім, кому була в силах допомогти. ,,Я -знала ба гато розгалужень радосте заі часів мого життя, писала вона в одному з останніх — перед її смертю — листів до друзів; сьогодні найбільшою радістю і щастям вважаю: у вечірніх су- мсрках таємну роізмову з Богом- і щиру приязнь з людьми ста рої культури — людьми старої катего р і ї, ,, о ст анн і х м огик ан ” зникаючого ідеалістичного сві ту” І як протилежне почут тя — обурювалася вона проти1 тих українців, для яких Україна була лише ширма для власних ■амбіцій і вигід. Так зійшла з нашого життя, несподівано й нагло, одна з палких патріоток, самовідданих і скромних представниць укра їнських жінок, що своїм жит тям дають взірець відданности батьківщині й любови до всіх людей. Д-р Н. Полонська-Василенко НОВІ КНИЖКИ Ірина Винницька: Музика. По вість. Видавництво М. Денисю- ка. Буенос Айрес 1954. Обкла динка роботи Б. Крюкова. Ст. 212. Ціна 1.50 дол. Друга повість Ірини Вин ницької переносить нас у вузь кий світ галицького містечка. Правда, він не такий вузький, коли з нього веде молоду жінку шлях музичного навчання до Львова. Тут входить вона у му зичний світ і відразу у всі його суперечності. їй треба приготу ватись до іспиту на музичного педагога, а її тягне праця для самої музики, вона хоче пори нати в її глибинах і висотах, без якоїсь означеної цілі. Та цей конфлікт не одинокий. У душі молодої жінки клубить- ся багато суперечних почувань. Ніжна материнська любов тяг не її до родинного затишку, а враз спалахує тяга до великого музичного світу і постать музи- ки-скрипаля заступає все інше перед нею. Та в цьому зударі переважує мати. З усією чуттє вістю, що з неї складається її натхненна вдача. І ЇЇ лет у му зичні висоти знов кінчається тихою хатиною в малому га лицькому містечку. Книжка пронизана музичним відчуттям і заторкує різні про блеми нашого музичного жит тя. Це може й нераз переванта жує тло повісти. Але в ньому чути подих часу: неспокійного, гарячого дихання 30-тих років; Книжка вийшла вперше у 1944 р. та воєнні події перешкодили тому, щоб вона поширилась. Тому треба повитати друге ви дання, що дасть змогу познайо мити читацький загал із тала новитою авторкою. JI. Б. Комплет журналу “Громадян ка” (7 чисел) коштує 1 дол. Замовляти в Централі СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
