Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вини більшовицької революції. Марія повертаючись із роботи, зайшла до кімнати на Артемів- ському завулку. Вже минув мі сяць, як вона вибралась на Чай- ківську вулицю. Жодних відо мостей про чоловіка не мала. Господиня пустила її до хати й розповіла, що кілька днів пі сля того, як вона вибралася, заходили агенти ҐПУ і питали за нею з наміром забрати її також. Робили трус у кімнаті, забрали деякі речі, у тому числі й друкарську машинку. Для неї то була велика втрата, бо вона займалася літературною пра цею і друкарська машинка була їй дуже потрібна. З сумними думами Марія по верталась додому, де вже з не терпінням очікувала на неї Ок сана. Влада дозволила влашту^- вати в школі ялинку для дітей на новий рік. Це була приємна новина для неї, бо досі не до зволялось мати ялинки, навіть у приватному мешканні. Ок сана, оповідаючи про свої шкільні події, помітила смуток на обличчі матері й запитала, що сталося. Марія, як могла заспокоїла дочку, запевнивши, що все гаразд. Тим часом ва рилась картопля на примусі. Були огірки, хліб і мармеляда до чаю. По обіді Оксанка взя лась за свою ляльку. Нова сук ня, що її вона пошила із своєї, виглядала добре. Посадивши її на своє ліжко, вона любува лась нею. Це їй бабуня подару вала, ще в Камянці. — Мамо, коли бабуня приї д е ? — Дідуньо помер, то тепер бабуня мала приїхати до них на-постійне. Оксанка добре вчиться, багато читає, і всім ці кавиться. У неї є багато питань, на які мама не завжди може дати відповідь. Чому забороне но святкувати Різдво Христо ве? Хто такий Христос? Вона памятає, що колись бабуня го ворила їй, що Христос вчив лю бити всіх, а тепер більшовики всіх ненавидять. Мама дозво ляє Оксанці читати всю літе ратуру, навіть заборонену, що захована в них у підвалі, але відповідати на деякі запитання боїться, бо в школі вчать чо гось іншого. Одного дня, Марія Недужа мала декілька неприємних при год. Зустріла професора, що нагадав їй про дисертацію. Він не знав, що вона захована у ва лізці. Хіба вона може про неї тепер думати? А друга непри ємність сталася в трамваї. Коли вона їхала додому, двоє моска лів висміювали українську мо ву. Це її обурило: „Залізли в чужу солому, як каже один Винниченківський герой, та ще й шелестять” Вона зауважила їм, що це нетактовно й некуль турно. У вагоні всі замовкли й прислухались до суперечки, що набрала досить гострої форми. Висідаючи з трамваю, на випад ковій зупинці, Марія порадила своїм дискутантам вибратися до Московщини, коли їм ріже вухо наша мова. Вони напевно шкодували, що не було близь ко „ґепеушників”, а Марії через них довелося пішки йти кілька кварталів. Оксана слухаючи о- повідання матері, сміялась і по годжувалась із нею. Вони за розмовою й не почули, як хтось увійшов до кімнати. Тихо від чинились двері і до кімнати у- війшов Тодось. Часто буває, що людина не сподівається ні чого доброго, а воно несподі вано надходить, як соняшне проміння пробившись крізь хмари, освітить на мить землю. Так і радість, що наповнила їх серця в перший момент появи Тодося не довго тривала. У со- вєтському Союзі не можна ра діти, бо за дверима стоїть „все видюще око” ґегіеушника, яке не дає людям не тільки радіти, а й спокійно працювати. Тодось розповідав про всі допити, що йому робили в тюр мі. Про те, як вимагали від нього, щоб він співпрацював з ними. Слідчий нахвалявся, що з ними співпрацює чимало лю дей і почуваються вони добре. Навіть особи духовного стану є серед них. Тодось рішуче від мовився. Слідчий скаженів, ла явся й урешті припинив з ним розмову. З усіх допитів у Тодося Не дужого склалося вражіння, що ҐПУ не має проти нього ніяких матеріялів. Установа де він працює, дала добру характе ристику про нього. — На цей раз я ще на волі — закінчив він своє оповідання. * * У Харкові 1934 року офіцій но голоду немає, але уся люд ність живе у напівголоді, а без притульних і жебраків повне місто. Марія Недужа замкнула кімнату й вийшла на вулицю. Мороз, вітер і ожеледа. Вули цю ніби хто покрив слизькою поливою. Пішохід вкритий ле- дом, блищить як дзеркало, і відбиває в собі довколишні ре чі. Марія зробила кілька кро ків, послизнулася, але не впала. Тримаючись за штахети, до бралася до Пушкинської вули ці. Далі йдучи обережно попід будинками, балансуючи, вона добралася до крамниці з хлі бом. Стала в чергу і в цей час почула, що її хтось кличе. Це була Стефанія -Горбенко, з роду Кіцерів, учителька з тієї школи, де вчилася Оксанка. (Вона пі дійшла близько до Марії й ти хо сказала, що її чоловіка, що був схоплений три місяці тому на вулиці, уже звільнили. Марія щиро зраділа цій новині, бо Горбенки мали двох малих ді тей і Стефанію могли звільни ти з посади, якби чоловік дов го сидів чи був би засуджений. Привезли хліб. Стефанія пі шла на своє місце. Марія не сказала, що її Тодось знову за арештований. Коли чоловіка заарештовують по два рази на рік, то краще нікому про це не говорити, бо люди бояться таких родин — думає Марія, протискаючись у чергу на своє місце. За останні три роки То дось Недужий чотири рази був заарештований. Тільки близькі знайомі знають, що на кожні травневі і жовтневі свята Неду жого немає дома, бо ҐПУ вва жає, що краще ці дні тримати його в карантині, за гратами. Вимучать і випустять. Та це ще не все, — бо по кілька разів на рік викликають телефоном, щоб зявився на певний день і годину. У нього завжди напо готові лежить клунок із необ хідними речами, які він всякий раз бере з собою, як тільки йо го викликають. (Докінчений буде). Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
