Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пригода кітки Мурки Вчора прийшла до мене моя сусідка, кітка Мурка. Вона при несла мені фотознимку своїх ді точок. Це була їх перша світ лина, коли кошенятка побачи ли світ Божий. Всі ми знаємо, що кошенятка родяться сліпи ми і щойно по десяти днях по чинають щось бачити. — Це для вас, вуйку Кваче, на памятку, бо знаю, що дуже любите звіряток і моїм діткам кривди не зробите. Я подивився на світлину й кажу: — Ох, які то гарні діточки! Які милі кошенятка! Чудово виглядають у кошику... Мама Мурка дуже втішилась моїми словами признання, по дякувала і при тій нагоді роз казала мені, яку страшну при году пережила вона при наро дженні цих діточок. Ось послу хайте: — Я знала, що завтра, най дальше позавтра, буду мати ді точок. Вийшла я на вулицю пе рейтися, бо скоро вже не буду мати вільного часу для себе, для проходів. Діточок треба буде пильнувати. Іду собі спокійненько трав ничком уздовж вулиці, а тут на мою лиху годину вибіг із по- двіря чорний пес Кудлай. Ви певно знаєте цього огидного собаку? Кинувся на мене. Що робити? Втікати хідником я не могла, бо він швидше бігає ніж я. Один рятунок — видряпатись на дерево, а тут якраз і дерева близько не було — лиш теле графічний стовп. Я зібрала всі свої сили і вилізла на сам верх стовпа. Від перестраху і тяж кого дряпання по гладкому стовпі я несподівано там же, на стовпі, породила четверо діток. Троє задержалося коло мене, а четверте бідненьке впало з ви соти і забилося на смерть. Я не мала сил злізти зі стовпа. Три маю коло себе діточок, тулю їх до грудей, а сама ледве дихаю, дрижу, боюся впасти і дітей погубити. А Кудлай, недобрий псище, стоїть коло стовпа, на мене дивиться і ще більше страху додає. Понюхав моє мертве дитятко, вхопив в зуби, шарпнув і кинув на землю. Як би ви бачили, вуйку .Кваче, як у мене боліло серце, коли так знущався Кудлай над моєю ди тиною! Який я маю жаль до то го пса — оповісти вам не можу. Цю пригоду бачили сусіди, що сиділи на бальконах і ве рандах. Побігли сказати моїй пані. Люди бігали, щось ради лися між собою, я бачила, що вони мої щирі приятелі й хоті ли б мені допомогти. Потім приїхала пожарна сторожа з драбиною, поставили її коло стовпа і зняли мене. Я не боро нилась, бо відчула, що лиха ме ні не вчинять. У своїй хаті дала мені пані кошичок із вовняною хусткою, нагодувала і там я вигодувала оцих троє котяток, що на об- разку... Щаслива мати втерла сльозу. Жаль їй, що пропала дитинка, а радіє, що врятувала троє, та ких гарних котяток. — Ще забула вам сказати, що на памятку тієї пригоди па ні назвала одного „Стовпчи ком”, другого „Дротиком”, а дівчинку „Драбинкою” Щаслива кіця Мурка попро щалася і побігла до своїх діток. Правдиву подію переказав Вуйко Квак. СВІТ — ВЕЛИКА ШКОЛА Гляньте, дітоньки, довкола! Цілий світ — велика школа. Вчаться в гаю пташенята, Вчаться в лісі вовченята. Вчаться в лузі лисинята, Вчаться в полі зайченята. А в коморі — мишенята, А в болоті — жабенята. А в ставку — рибки і раки, А в садку — жучки й комахи. Хто малим не хоче вчитись. Буде він колись журитись. Буде вчить його тверда, Чорна вчителька — Біда. Кость Вагилевич ** * Дибці, дибці, дибці! Візьмімо по скибці хлібця у торбиночку й дівчину Мариночку. Дибці, дибці, дибці! Хлібця кинем рибці, крихту не малесеньку ми уділим песику. Дибці, дибці, дибці! От уже й по скибці та й вже до останчика. Що ж дамо баранчикам? Дибці, дибці, дибці! Ми уже в колибці. Порожнем торбиночка, весела ж Мариночка. О. Лятуринська Вітрець листочок По дворі котив. На вікні коточок Наш малий сидів. Чує: тишком-нишком Щось там шелестить... Думав котик — мишка. Плиг її ловить! Упіймав, понюхав, Підкидати став, А воно без вуха і нема хвоста. Розглядає, що то Лапкою торка, Потім дума котик: — Мишка не така. Відійшов коточок, Знахідку лишив. Вітерець листочок Далі покотив... Діма
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
