Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Людина праці У користь українського жі ноцтва треба ствердити, що воно доволі докладно нотує імена жінок, які визначились якоюнебудь активністю в усіх ділянках життя. Чи це будуть героїні з нашої історії, чи пись менниці й поетеси, наукові чи громадські діячки. іНа сторін ках „Нашого Життя” була сво го часу стаття про Олену Ле- вицьку, піонерку в нашій про мисловості, і вона нагадала ме ні про ще одну жінку, імя якої у Львові й узагалі в Галичині було загально відоме і яке не повинно піти в забуття. Це Климентина Авдикович - Глин- ська, засновниця і невтомна ке- рівничка першої української парової фабрики цукерків — „Фортуна Нова” Особа Климентини Авдико вич була на терені Львова за гально відома. Завжди ділова, завжди в поспіху, з течкою під пахою, в якій були зразки її ви робів — швидко промірювала вона вулиці міста, шукаючи збуту для свох товарів. Такою запамятала я собі її з моїх ди тячих літ, такою я бачила її теж пізніше, коли довелося ме ні в неї кілька літ попрацювати. Була це постать надзвичайно цікава. Зачала фабрику дослів но з нічого. Після першої світо вої війни несподівано повдові ла і мусіла подбати про заробі ток для себе і для двоє малих дітей. Жила в Перемишлі. Про дала меблі, продала все що ма ла, купила мішок цукру і сама стала варити помадки. Була повна віри і надії, що діло їй удасться. Денно сама витискала 10 кілограмів помадок, уклада ла їх у коробки і ввечорі бігала по склепах та продавала. Не чула втоми, чула гордість із творчої праці, до якої все рва лася. Рідня і знайомі не вірили в успіх та вона вірила і крок за кроком ішла вперед. За короткий час купила при нагідно маленьку машинку н вальці до витискання цукерків. В маленькій шопі, яку сама ви білила й прибрала, працювала тепер невтомно вже з трьома робітницями. Вже не лише да вала хліб дітям, але й працю трьом робітницям. Вона вже була власницею підприємства, першої української фабрики цукерків і помадок. Не чула втоми. Цілий день працювала у фабриці, цілу ніч провадила рахунки й кореспонденцію... Круг її відборців ширшав. Ще за деякий час перенесла фабрику до Львова. Тут пра цювала початково з чотирма робітницями. Товар робила до брий, смачний. її „Сяйки”, „Та раси”, „Степани”, „Одарки” й „Оксани” (такі назви мали по одинокі сорти її виообів) зна ходили щораз то більше при знання. Про фабрику зачали говорити, український загал став нею цікавитись. Зацікавився нею теж Митро полит Андрій Шептицький і ви явив охоту матеріяльно допо могти в переміні фабрики з ручної на парову. Кл. Авдико- вичева не зразу на це пристала. Вагалася, але під натиском до радників уступила. Куплено не величкий будиночок при вул. Кордецького, заінстальовано парове устаткування, але ті ін вестиції забрали всі призначені Митрополитом гроші і коли в 1925 р. фабрика остаточно пе ренеслася до нового будинку та переставилася на новий спо сіб праці — знов не було гро шей до обороту. З матеріяльними труднощами „Фортуна Нова” боролася весь час, як довго я її памятаю. Од наче з часом вона розрослася в серіозну українську господар ську одиницю. Давала працю кільком десяткам (були часи, що більше сотні) робітників і кільканадцяти бюровим силам. Відкрила у Львові чотири влас ні збутові крамниці, зі смаком уладжені, з милим, добре ви школеним персоналом. Чи є хто з львовян, щоб цих крамниць не памятав, не згадував їх як найкраще? Фабрика розшири лася, творила щораз то нові відділи: пекарський, де випіка но торти, тіста й усяке виба гливе печиво, морозива, де з найкращих сирівців вироблю вано і доставлювано до склепів завжди свіжий і здоровий то вар, і інші. Чистота у фабриці була зраз кова. Всі залі й бюра, всі при лади й машини щоденно світи лися без одної порошинки. Кілька робітниць цілий день тільки те й робили, що ходили з милом та щітками і кожен ку тик чистили й вимивали. За по рядками, як зрештою і за всім, слідкувала особисто Кл. Авди- ковичева. Нічого від її ока не сховалося, нічого без неї не ста лося. Була цілий день усюди. Невтомно промірювала числен ні фабричні сходи, особисто керувала всією працею. Хоч здоровя ЇЇ стало занепадати, вона не переставала особисто доглядати кожну і найдрібнішу річ. Сама була прекрасним фа хівцем у своїй ділянці. Надати кольору чи смаку цукеркам ні хто не міг так, як вона, придба ти но-вий ринок збуту, полаго дити якінебудь фінансові спра ви — теж ніхто не вмів так, як вона, хоч з часом у всіх тих ді лянках працювали добрі спеці- ялісти. Ясна справа, що робітниці та ввесь персонал боявся її би строго ока, але рівночасно й любили та шанували її, бо всіх вона розуміла, всім рада була допомогти. її фабрика мала ще й ту важ ливу сторінку, що до праці во на приймала молодих інтеліген тів, як дівчат, так і хлопців, що покінчили або перервали серед ню освіту і в умовинах безро біття, яке в Польщі панувало, як теж і дискримінації україн ців (це головно відноситься до абсольвенток учительських се мінарій, для яких за тодішніх умов не було можливостей ді стати учительську посаду), не мали змоги заробити на про житок. „Фортуна Нова” та ких молодих людей радо прий мала і, головно в передсвяточ- ному сезоні від них фабрика аж роїлась. Воно мало незвичайно додатній вплив на наше робіт ництво, яке, в більшості спо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
