Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Легенда про святого Миколая Нічого не бракувало малому Миколі — ні гарної одежі, ні смашної їжі. Та він був сиро та, бо рано вмерли йому тато й мама. Хлопчик ріс під опі кою чужих людей. Часто вихо див він на вулицю зі свого гар ного будинку і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хат ках, спали на долівці і нерідко йшли голодні спати. Часто тра плялось, що їх батько не заро бив навіть на шматок хліба для них. Шкодував їх Микола і не знав як їм допомогти. Був у Миколи старий вчи тель, що вчив його молитися, -читати і писати. Одного разу читав він разом із вчителем св. Письмо. „Коли ти робиш до бро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця...” Микола замислився. — Як це розуміти? — спитався вчителя. — Коли робиш добре друго му, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитись своїми добрими вчинками. Це було пізньої осени. Мико ла знав, що багато діток в його околиці сидять у голоді й хо лоді. Он родина старого Олек сандра. Мати лежить хвора, у Петруся нема постільців, а сьо годні рано він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі ло маччя, бо не було чим затопити в печі. Ввечорі Микола тихесенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбинку му ки, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук та сухих слив, у дровянику набрав кіль ка товстих полін, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові постільці. Все це склав у велику торбу і схо вав під своє ліжко. Я закричала: „Віддайте мені ведмедика! Це мій ведмедик, я його загубила” Тут я прокину лась. Стало мені легше, що мій ведмедик був у такій пошані. Від мами я дістала другого вед медика, а я все за першим жа лувала. З Сірком більше не сан- кувалась. Записав Вуйко Квак Коли прийшла йому пора йти спати, він попрощався зі своєю старою нянею Аникією і вдав, що засинає. Перехрестила Ани- кія (Миколу, причинила двері та й пішла у свою кімнату. Ти хенько як Мишка вислизнув Микола з ліжка. Накинув на себе кирею, взяв торбу з хар чами і підійшов до хатини ста рого Олександра. Прокрався до порога, поло жив торбину та й побіг назад. Ніхто не побачив, як Микола повернувся. Всі спали. Вранці старий Олександер знайшов торбу коло свого порога і не міг натішитись дарунками. Хто це міг зробити і кому дякува ти, не знав. З того часу Микола часто ро бив такі дарунки бідним у своїй околиці. Люди молили Бога за невідомого, що допомагає їм, а ніхто не догадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одежа та паливо з комор і стали пильнувати Миколино- го добра. Одного разу, коли Микола тільки нагрузив торбу та вийшов зі свого подвіря, старий слуга наздогнав його, бо думав, що то злодій. І так стало відомо, що вже кілька мі сяців допомагає Микола бід ним. Минули роки, виріс Микола, вивчився і не хотів зберігати свого майна. Віддав усе бідним людям, сам став священиком і скрізь чинив тільки добро. За це Господь дав йому силу тво рити все більше і більше до бра. Він лікував хворих, допо магав вязням. Всі знали й лю били Миколу, а коли він вмер, то причислили його до святих. З того часу всі згадують св. Миколу, свято його відносять до зимового місяця грудня та в честь його в цей день роб лять дарунки. І то роблять їх так, як колись Микола складав дарунки бідному Олександрові. Дивиться з неба св. Микола на людей і серце його радіє, як і тоді, коли він ще жив на зем лі. Коли хтось хоче дістати по даруночок і своїм поведенням заслужив на те, то може помо литись до св. Миколи, а він на певне послухає і передасть це прохання родичам чи друзям того, хто просить. А вони це звичайно виконають, але так, як і св. Микола — покладуть даруночок так, щоб ніхто не бачив. А десь далеко в небі в ту ніч ви почуєте срібні дзвіноч ки: на санчатах їде св. Микола і заглядає в кожне віконечко, чи не забули дати подарунку всім його любим діточкам! А як забули, то нагадує їх роди чам. Але ніхто, ніхто не пови нен бачити, як ці дарунки готу ються. їдуть санчата поміж зірочка ми, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзво нять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасли ві! І ті, що роблять подарунки і ті, кому їх роблять. Бо най більше щастя в житті — це ро бити добро. Ніна Наркевич СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ЇДЕ... В небі метушня і рух, Янголята працю мають: Білий тріпають кожух Для Святого Миколая. Інші лагодять санки, Навантажують в них дари, Запрягають два шпаки, Розсувають сиві хмари. Сів вже в санки Миколай, В мітрі й теплих рукавицях. — „Гей, янголе, поганяй, Щоб на землю не спізнитись!" Сріблом сяє з небя путь, Мигають зірки мов іск~и. Коні вихром так женуть — Ще бистріше шлеться вістк.... Вістка чемним діточкам, Що ждуть гостя нетерпляче: гДіти, радість лине вам! — Хто нечемний був— хай плаче!“ Я. Вільшенко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
