Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пригода з ведмедиком На краю підгірського села Старява — стоїть хатка. В тій хатці жила дівчинка (Наталоч ка. Вона дуже любила своє у- країнське село, гори що вкриті високими смереками і ялицями, річку, що перепливає через се ло, стареньку церковцю і ті ха тинки, в яких живуть наші у- країнські селяни-хлібороби. За^оаз та дівчи^ка-пляттунка живе в Америці й хоч їй жи веться дуже добре, але вона ніколи не забуває, що вона у- коаїнка і походить із того лю бого села, де народилась, де жили її батьки і де сталася та пригода з ведмедиком, яку мені оповіла. — В день св. Миколая мама подарувала мені (тоді я була ще новачкою") ведмедика. Ох, який же він був гарний! Най- коащий зі всіх ведмедиків. Мав темне волосячко, чорні очка і міг рухати руками й ногами. Я з ним не розлучалась. Як лягала спати, укладала його коло себе в ліжечко. Під Різдво, в саме навечеря, випав добрий сніжок. Мама ка же: — Піди Наталочко, посан- куйся, до вечері ще далеко, тре ба чекати, аж зірка на небі зя- виться. Я взяла саночки, положила ведмедика, накрила його ков- деркою і пішла на прогулянку, зразу за хатою, на горбок. За мною побіг наш великий пес Сірко. Я вожу ведмедика, а він бігає коло мене. Певно йому стало жаль, що я сама тягну саночки, тулиться до ме не, гавкає, наче каже мені: ,,Слухай Наталочко! Ти привя- жи шнурки від саночок до мого нашийника, а сама сідай і я по везу тебе й ведмедика” Таке мені прийшло до го лови. Я це радо зробила. Дя кую Сіркові, що такий добрий. Сіла в саночки, а ведмедика тримаю на руках. Сірко тягне саночки. От як гарно було! Чу дова забава! Виїхали ми на горбок, а Сір ко побачив, як вискочив з-під корчика зайчик. Забув Сірко і про мене і про ведмедика, шарпнув саночки і погнався за куцохвостим. Ведмедик впав на сніг, а я сама ледви вдержала ся на саночках. Зайчик втікає, а Сірко за ним. Я плачу з жалю за ведмедиком, а Сіркові вед медик не в голові. Заїхали ми аж до лісу. Зайчик десь схо вався. Сіркові стало соромно, що такий немудрий. Взяла я саночки і пішла додому. Гірко плачу, оповідаючи мамі пригоду і на Сірка нарікаю, а він ліг під столом і нічим не журиться. Всі ми ходили шу кати загубленого ведмедика й не знайшли. Мама обіцяла ку пити 'нового, іце кращого. А я все плакала і так з жалю і пла чу й заснула. І сниться мені, що з лісу ви йшов старий ведмідь Бурмило зі своєю панею. Пані Бурмили- ха була з кошиком. Вони хо дили до дубового ліску по жо луді й несли їх до хати на Свя ту Вечерю. „Гей! Старенька, що я бачу? Дивись, он на дорозі малень кий ведмедик лежить. Ходімо скорше” Підійшли. Дивляться, дійсно ведмедик, зовсім подібний до них, лише дуже маленький. Во ни взяли того ведмедика і не суть до своєї хатинки, внукам подарунок на Різдво. Під хатинкою внучата бав ляться. Побачили, як дідо Бур мило в руках маленького вед медика несе. Втішилися. Біжать на зустріч. На Свят-Вечір засіла за стіл вся ведмежа родина. На голов ному місці старий дідо Бурми ло, коло нього дружина — Бур- милиха, а далі їх син Ведмідь з дітьми. На окремому місці по садили мого ведмедикал коло нього таріль і ложку положи ли. Мама Ведмедиха 12 страв подавала. Всі раді були малому гостю, моєму ведмедику.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
