Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як ми ставили „Князівну-жабу“ Ми звернулись із проханням до ав торки допису — розказати дещо про постанову пєси, Ао мала такий успіх. Всім, що підготовляють дитячі виста ви, буде цікаво прослідкувати за під готовок). Може ще дехто схоче вико ристати цей прегарний виховний засіб у праці для дітвори. — Ред. Я не мала досвіду у постано ві дитячих пес. І тому, коли Пласт-Прият звернувся за цим до мене, я почула про кількість дітей (16) та різний їх вік (від 7-14 років), то не могла зразу же погодитись на те. Та пізні ше, коли знайшлись співробіт ниці, що взяли частину праці на себе, я погодилась. Коли п. I- рина Лаврівська взялася вчити танків, пп. Ольга Дядинюк і Те тяна Душенко подбали про- де корації, п. Ткачук допомогла пошити костюми, а -п. Доро- ща'к взіяла на себе цілу органі заційну справу, тоді1 завдання, моє не здавалось уже трудним. Почалась робота, а з тим і перші' труднощі. Важко було зібрати всіх дітей двічі в тиж день на пробу, діти мешкали в різних кінцях мі'ста і майже все когось бракувало. Дальше — треба було навчити кожну ди тину, як вільно ходити й руха тись по- сцені. А вже найтрудні- ше було з мовою. Були такі ді ти, яким уже важко було гово рити українською мовою, бо ці лий день у школі користува лись чужою, а вдома з батька ми менше перебувають. Прихо- дилось слідкувати за наголоса ми, вимовою, бо1 діти походили з різних частин України. До то го показалось, що* до кожної дитиніи треба знайти інший під хід, треба вивчити її вдачу. Зді бніша дитина легше вивчає текст і схоплює вказівки, а з менше здібною треба довго і вперто працювати. До того зав'жди треба- пам’ятати про вдержання дисципліни. Якась частина дітей в часі проб не працює і нудьгує. Спершу -праця здавалась без надійною. Треба було повторя ти кожне речення, пояснювати кожен рух. Та минали тижні і діти вже не повторювали меха нічно вивчені ролі, а почали жити н-ими. Тут уже могла по чатись праця режисера. Прихо- дилось підхвалювати1 одного, робити завваження іншому. Знов треба було все пояснюва ти, щоб діти розуміли, чого- від них вимагається. Траплялись невеличкі приго ди, що вносили життя у нашу працю. Наприклад Іван Князен- ко одного дня на пробі майже забув усю свою ролю. Ми не Знали, що сталося? Аж він сам за'явив, що “йому зявилась на світ сестричка і він сам не знає, що з ним сталося, тільки він хоче якнайшвидше до- неї, бо любить її над усе”. Знов і'з дру гим князенком був клопіт. Ніяк не вдавалося зробити з нього відважного лицарія, він усе со ромився, шепотів слова собі під ніс і нічого не виходило з того. Та одного дня несподіва но випростався і на цілий го лос крикнув слова князенка: — Я всякій гадині голову відру баю! Ми, захоплені такою рап товою зміною, запитались, що сталося. Хлопчик заявив: — Мені тато зробив справжню шаблю і тепер я вже козак! (Буває, що й такі речі допома гають!). Найтяжче приходилось із ін тимними місцями пєси, коли князенко мав обняти свою у- люблеіну дружину при зустрічі. Ніякі прохання чи пояснення не допомагали. Діти втягали го лови і спускали оченята, інших дітей нападав сміх і гра обри валась. Одне з них заявило: — Це страшне, щоб хлопець узяв дівчину за руку . . . І цього бу ло досить, щоб хтось чмихчув у кулак. Хоч я старалась злагід- нити ці сцени, проте коштувало багато труду, щоб діти це ві- до грали. Та спільна праця над песою зблизила нас усіх. У вільні хви лини діти ставили мені різні за питання і я охоче розказувала їм, щоб вони тро-хи відік5чили. Я слідкувала, щоб вони гово рили і в перервах українською мовою. Взагалі мова дітей по правилась, бо вони почули не- одне пояснення про- те чи друге слово. Рівночасно йшла підготова костюмів і декорацій. їх проек тували обі артистки-малярки строго у стилі княжої доби. Ми показували їх дітям, щоб в'они вживались в оточення. Одяги шились на них і я ще перед ви ставою дозволила їх убрати, щоб вони вміїли рухатись у то му. В день вистави притихли на- Докінчення на стор. 22 Заходами Союзу Українок Австралії у Нюпорті група дітей цього року вперше обійшла українську громаду з колядою. Гл. допис на ст. 12
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
