Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дорога ПодруГО» юний «плив сцени і міста. Тому К. М. зовсім непотрібно ЛО МИТЬСЯ' у відчинені двері. Та ж ціла стаття є проти того лсевдонароднього елементу. Коли Гоголя1 спитали, що він думає про Шевченка, він ска зав: „харош, только дьогтем пах'нет!” (Переписка Бар:він- ського з Кулішем). Очевидно не в буквальному розумінні. Для нас же 'це — „дьогтем пах не” ■— в даному 'випадку особ ливо цінне. Воно характеризує непідроблений український' не- вчвульгаризований (нена'п-арфу- ■мований) стиль. Стиль, на ко трий село було горде і чуже йому характеризувало іронією: „пани, пани, на трьох одні шта ни!” Найбільш К. М. болить наше розуміння монументальности. Не імпонує їй наш „бовван”, котрий івона чомусь хоче ба чити „без форми” Бовваном наші люди ще з часів Перуна називали статую. Не подоба ється К. М. сорочка до кісток (а грецькі статуї?), плескаті складки (а де мс е інакші на корсетці?), чоботи, як колоди (халява тричі завернена, а далі гола литка). Натомість шукає К. М. вишуканих ліній і елеган тних пропорцій грецьких ста туй. Де Рим, а де іКрим? Річ ясна, що в нашім народ нім строю є і своя монументаль ність і своєрідна елеганція і своє 'поняття1 краси форм. Навіть неповоротний медвідь має свою елеганцію і в цирку Барнума знаменито танцює івальса і надзвичайно зручно їздить на однім колесі. Тільки прошу не тягти до українсько го костюму медведя за волосся, як була притягнута нефорем- ність 'боввана. 'Він свою форму має, як мав її колись Перуя, ІВелес, Хорос і інші боги — боввани 'вирізьблені після сма ку нашого народу. Дуже цінимо і поважаємо Катерину Михайлівну, але ніяк не можемо 'погодитись на її ре цепту українського народнього строю. Хай він і дьогтем пахне, а буде наш. Ми ©се будемо про ти „пейзан” „еп beaux”, чи то на подобу грецьких статуй чи французького рококо. Дівчино, люби ІЇ в кожну хвилину, Коханий не схоче любити тебе! (Сосюра: „Любіть Україну") Ми ходили колись обидві ра зом. Ходили ми вузькими стежка ми. В перехрест, — інколи дов гими, темними, — часами та кою, що вела в тупик. А ти бажала широкого шля ху. Де проходять люди з одно го кінця світа на другий. Ши рокий шлях, що губиться в імлі. . . Я тобі обіцяла, що колись виведу на такий широкий шлях. І ми обидві підем босо ніж запорошеною, битою зем лею широкого степового шля ху. Ген-ген у далеч, де імла по- жира... й обрії чародійно зменшують людську постать. Туди далеко, у вічність . Шукай того шляху, дорога подруго, в степу, в країні. Я шукаю його невпинно. Мені сугубно просуваються будні. Украдливо. Коли життя без витівок, а так собі зпроквола відходить у якийсь розтай, тоді огортає душу дрімотність. А з нетрів її тремть кличе за хміллю пянкої чорториї. За хміллю рідної зем лі, за сяйвом згучного карнава лу, за міражом рідних просто рів, за тим, що ще не дійсністю. Така то, дорога подруго, на ша жінотність! Хочеться не мерклости! Не пересічности! Негаснучих іскор! Іноді, як вітер дме простора ми, я піду над море. Воно ши роке, як степ, в нім увижаєть ся наш широкий шлях і ми на ньому. Послухай, дорога подруго! Вітер шаліє, море пінне і гул його трясе повітрям . . . Зні меться смілий вал брунатно-зе ленавої води. Хвиля жене, вал крутиться за нею, аж сріблисте Отіже розбіжність у нас по стала з різного розуміння сти лю. Микола Бутович 20. лютого 1954 р. Ріджфілд Парк, Н. Дж. пламено здіймається. І враз вдаряє в каміння, в розриту скалу. Піна розливається, рве і кидає мушельки, зелень . А здаля білий хребет знов прить мом ^рвоне вгору. Попливе, як білий змій і пурхне вгору. Яка сміливість! Імлиста даль води зливаєть ся з небокраєм. Увесь простір гомінко ковта гуд води, гуд ва лів і величною симфонією тря се цілою банею небес. Краса! Ти остаєшся на бе- ріжку її, на беріжку просторів. Рокованість жити в проміжно- сті! Правда, що це невдалість? Хапає душу задьористість. Хочеться очайдушности! Так, на одчай! Просто всупереч всьому і всім, — бути, дорога подруго! Бути гарячим перега ром. І горіючи в глибині само го себе, — диміти у безмеж, пятнувати перехідні стежки на ших стоянок, розпалювати ва три. Це ж наш широкий шлях, дорога подруго! Ти бачиш його? Марта Зибачинська ДВІ КОМІСІЇ •Із 14 комісій що діють у Міжнародній Жіночій Раді — для нас найбільш цікаві дві: ко місія переселення і комісія жі ночої праці. В комісії пересе лення широко дискутується можливості та труднощі пере селення, як також проблеми но вих утікачів. У цій комісії при значено місце для голови СУА, Олени Лото'цької. Тут вона зможе видвигнути справу на ших переселенців, а головно вказати на залишенців, що не- заслужено позбавлені можли востей нормального життя. Друга комісія заходиться коло покращання умовин жіночої праці. Тут можна б зложити огляд невільничих умовин жі ночої праці в УОРС. Із цих даних уже бачимо якої ваги набирає участь представ ниці СУА в конгресі МЖР у Гельсінкі, що відбудеться у ча сі від 8.—18. червня ц. р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
