Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
люди. Хіба можна галичанинові вірити? Чи таке: — То старий емігрант! (Я маю на увазі пер шу еміграцію в Европі.) Вони нінащо не здібні! Чи ще інакше: — Оці східняки, які вони до бі са українці! А з цих розмов, з цих думок ще більше згущується ота во рожість, ота завзятість брата проти брата, часто більше затя та,ніж ворожість до ворогів. Багато можна зрозуміти і простити. І те, що в 1921 р. ото му професорові-галичанинові з докторатом віденського універ ситету, німецький професор-ві- денець був ближчим, як україн ський професор з Харкова, ви хованець російських шкіл. Що молода жінка — переселенка в ЗДА, коли мрійливо згадує найкраще зі свого минулого, згадує не Україну, де загинув на засланні її батько, а ... Бава рію, бо там молодою дівчиною вона пережила свою першу лю бов. Що хлопцеві, народжено му в Зєднаних Державах Аме рики найбільше імпонує Аме рика. Все це є явища ненор мальні та мають вони свою при чину, про яку я вище згадувала. Це наслідок нашої бездержав носте. І саме цей тяжкий наслі док довготривалої бездержав носте нашої, саме ця ворожість одних українців до других, де коли одверта, але часто прихо вана, є зараз найтяжчою хворо бою тих українців, які живуть поза межами батьківщини. Во на найбільше гальмує нашу працю, найбільше підточує на ші сили. її ми мусимо собі усві домити і з нею боротися. Це не буде легко. Бо певна відчуже ність і нерозуміння лишаться і далі, принаймні у старших. І все таки ми мусимо з цим боро тися, бо це поважно загрожує розвиткові української справи, над якою може перший раз від часів гетьмана Івана Мазепи, за думуються передові світові по літики, бо нарешті починають розуміти, що українська справа стоїть, як одна з перших, яку треба буде вирішити, а не про сто відсунути, як .справу не актуальну і другорядну. Що- від правильного вирішення цієї справи залежить не тільки доля українського народу, яка вреш ті нікого з чужинців не обхо дить (бо якби обходила, то хі ба тоді не помогли б нам чу жинці в роках нашої Визволь ної Війни 1917— 1921?!), але й рівновага в загально-світовій політиці. І тому усякі непоро зуміння між українськими гру пами, мусять нас поважно тур бувати. І то не тому, що між нами є люди різних політичних напрямків, інші народи мають це також! Важливо чи зуміємо ми це зрівноважити з головним — службою Батьківщині, ідеї її визволення, так, як вміли де зробити всі народи, які вмі-ли створити свій власний держав ний лад. А різність українських характерів, витворена на грунті того, що вони століттями жили під різними впливами, не по винна нас розбивати а, навпаки, — збагатити. У галицьких у- країнців виробилась більша ди сципліна, у наддніпрянців біль ші маштаби, розмах, у амери канських українців, що вихова ні на традиціях Нового1 -Світу — активність. В нашім нещасті, яку ж силу можемо зібрати, зєднані разом: ,,Світ знав нас досі, як люд, але не знав, як на цію. Знав нашу плоть (етногра фізм), але не знав нашої суб станції духової, сили волевої. Мусимо розкрити їх зміст істо ричний, проглибити світову дійсність печаттю власної ду- ховости. Жити сьогодні муси мо в постійній тривозі духа, м.ати око розкрите, щоб бачи ло, ухо, щоб чуло-, і віру тверду, як панцир, щоб не спопеліла вона в полумї доби, а загарту валася у ньому “. (Олег Лащен ко). Галина Лащенко (ДО'КІНЧеННЯ буде) 70-ЛІТТЯ ЖІНОЧОГО РУХУ Вже починається підготова до цього1 святкування. Усюди, де діють жіночі організації, творяться спільні комітети. У Монтреалі дня 10. квітня відбу лась нарада місцевих жіночих організацій. — Прибули пред ставниці Організації Українок Канади та Ліги Українських Ка толицьких Жінок, члени СФУ ЖО. А також відпоруч'ниці Т-ва “Дочки України”, відділу СУК, Т-ва ім. Леїсі Українки, що іс нує при “Просвіті”, Жіночого Відділу Канадійського Легіону (новоо'снована організація мо лодих канадійок укр. роду) та жіночого товариства з сусідно- го міста Лашін. Членка Гол. У- прави СФУЖО п. Олена Заліз няк п о іін ф о рм у в а л а пр и сутн і х про рішення СФУЖО перевести святкування цих роковин. Пере дала історію розвою жіночих організацій на українських зе млях та зупинилась ближче над п отре б о ю с об орн о сти їхнь ої праці. Ідею соборности підкре слює все Світова Федерація Українських Жіночих Організа цій, яку очолює визначна діяч ка зах. українських земель і у- часниця зборів першого жіно чого товариства у 1884 р. п. О- лена Кисілевська. У сімдесяті роковини жіночого руху вона обходать 70-ліття своєї гро мадської праці та 85-ліття сво го життя. Теплу згадку співпраці з го ловою СФУЖО присвятила п. Барабаш, представниця ЛУКЖ, а п. Вепрук із Лашін говорила про побут п. Кисілевської в 1929 р. в Канаді. П. Ірина Дя- чун, голова ОУК підкреслила спільність інтересів усіх жіно чих організацій Монтреалю. 'Постановою скликання спільно го ювілейного комітету і збір кою на СФУЖО, що дала 31 долярів, закінчено ці сходини, що пройшли в погідному, дру жньому настрою. ДО УНРАДИ УВІЙШЛА ПОСОЛКА III. сесія УНРади принесла ве лику несподіванку: Український Національно-Демократичний Союз визначив поміж своїми представниками до УНРади па ню Варвару Лукіянович. Це вперше увійшла у склад УНРа ди жінка-посолка.. Засада, яку започаткувала Центральна Ра да знайшла тепер зрозуміння у проводі УНДС. Радіємо цим успіхом нашого жіноцтва й ві таємо новообрану посолку на відповідальному пості члена УНРади. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
