Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— СФУЖО — - Світова Федерація Українських Жіночих Організацій З у стріч поколінь През незгоду всі пропали, Самі себе звоювали. („Дума“, Іван Мазепа) Відомо здавна, що між бать ками і дітьми на світоглядово- му грунті доходить часто до су перечок. На цю тему в світовій і українській літературі написа но багато творів. Деколи ці іде ологічні суперечки не порушу ють доброзичливу рівновагу відношень між поколіннями. Деколи приймають загострений характер. Це останнє бува’є в переломові часи, часи духової кризи. Причини цього зудару батьків і дітей можна природ- ньо пояснити тим, що в цім су спільстві сучасне життя вима гає якоїсь нової форми. Часом вистачає видати новий закон чи змінити пару параграфів у статуті, .і вже державний орга нізм ніби відмолоднів. Деколи життя вимагає більших змін і, коли вони своєчасно не прихо дять, це може привести до ре волюції. Є в цьому зударі батьків і дітей і бажання молоді знайти в житті свою власну дорогу, ви пробувати свої власні сили. І коли це не пориває з кращими традиціями народу, які склали ся на мудрому досвіді наших дідів і прадідів, оте шукання га рячих сердець нашої молоді но вої правди має своє виправдан ня. Але часом буває так, що ці лий нарід, як нарід, переживає тяжку кризу. Іноді, перебувши таку кризу, нарід здоровішає, іноді така криза стає хворо бою, яка може бути й смертель ною. Українці, що живуть тепер поза межами своєї батьківщи ни, теж переходять тепер свою духову кризу. Вони м-ають одну мету, одну ціль, але вони .ніяк не можуть зрозуміти одні од них. До певної міри воно й зрозуміло. Саме явище емігра ції в тій чи іншій країні, є яви щем патологічним, все одно, чи це є еміграція політична, чи іміграція — переселення. В пер шому випадку це показує на нездоровий політичний уклад тієї держави, звідки еміграція виїздить. У другому — на пога ний економічний стан країни, коли з неї мусять виселюватись маси заробітчан. Словянські на роди відносно легко пристосо вуються до різних життєвих у- мовин, і то від північного бі гуна до тропічного сонця. Але ця здібність фізично здоро вого народу пристосуватись, все ж душевно переживається тяжко й болюче. Навіть як ро слину пересадити на інший грунт, вона часто тяжко прий мається, а деколи й зовсім ги не. Так і людям не легко вро стати в новий грунт, звикати до нових обставин. З цього вини кає підвищена нервовість і створюється та нездорова ат мосфера, яка так відштовхує в кожній еміграції. „Тяжко лю дям бути чистими, прямими і здоровими, коли їх батьківщи на мучиться, пригнічена", ска зав індуський письменник Ра- біндранат Тагор. А Міцкевич знаходив ,,гіркою сіль чужини і важкими ступені її сходів“ Але все це усвідомивши — від нас залежить чи цю нездорову атмосферу ще більше розятрю- вати чи її гальмувати. Я -не маю на увазі врешті та ку невинну, навіть трохи коміч ну, неприязнь, яка існує в кож ного народу між його провін ціями. Парижанин висміює про вансальця, баварець не любить прусака, мораванин чеха, калі- форнієць мешканців Ню Йор ку. Але досить, щоб спалахнула війна, вони забувають про дріб ні суперечки. Баварець і прусак, парижанин і провансалець, не навидять кожного, хто перей де кордони їх рідної землі. Я маю на увазі і не ті кон флікти, які виникають на соці- яльнім грунті. Так у колишній королівській Польщі була.над то велика безодня між цаном і хлопом і сваволя того панства врешті решт завалила блискучу в той час „Жечпосполіту". Я маю на увазі оте глибоке нерозуміння, яке панує між о- кремими галузями того самого народу і так перешкоджає нам у нашій праці. Те нерозуміння себе і, що ще гірше, те неба жання себе краще зрозуміти, що загрожує в певні історичні хвилини відіграти руїнницьку ролю в нашій історії. Взаємне нерозуміння виникло природ- ньо з бігом ненормальних істо ричних умовин нашого1 життя, тим, що окремі галузі нашого народу десятки й сотні рокіїв жили у ярмі і належали кожна іншому панові, отже жили під впливом іншої культури й ін ших законів. І, якби не гноби ли їх ті закони, вони все таки поволі до них призвичаюва лись. Тому на еміграції, а тепер у Канаді, в Зєднаних Державах Америки, в Південній Америці, в Австралії й інших країнах сві ту, де масово зїхалась ця емі грація, вона відчула, що зле ро зуміє одна одну. А це викликало почуття роз чарування, насторожености, не- довіря і ворожости. Представ ники того самого народу часто розухміють краще чужинців, ніж самих себе. Скільки разів при- ходиться чути: — Ці галичани, вони не наші
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
