Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДІТИ Теплий вітер налітає. Гонить хмарку в далині, Може, ти, лелеко, знаєш, — Це весна уже, чи ні? ЛЕЛЕКА Вже комашки роєм вються. Скачуть жабки у грязюці. Це — весна. Поважно виступаючи, виходить. На сцену випурхує дятел. Починає дов бати дерево. ДЯТЕЛ Тук-тук, тук-тук! Тук-тук, тук-тук! У цій корі Сховався жук. Та я пробю Кору тверду. У щілині Жука знайду. Тук-тук! (стукає по дереву). ДІТИ Верба в котиках пухнастих — Зеленіти почина. Може ти нам скажеш, дятле, — Це насправді вже весна? ДЯТЕЛ Уже з кори Вилазить жук, Уже весна. Тук-тук. (стукає) На галявину вибігають два зайчики. Починають танцювати. ЗАЙЧИКИ (співають) Ми зайчики, стрибайчики, Стрибаємо в лісу. Гризем кору та кущики, Солодку пєм росу. Стрибаємо, скидаємо Убрання зимові, Щоб нас вовки з лисицями Не бачили в траві. Уже пригріло сонечко, Кругом розтанув сніг... ДІТИ Скажіть, будь ласка, зайчики, Весна оце, чи ні? ЗАЙЧИїКИ Свіжий сік біжить в гілки На гілках смачні бруньки. Це весна! ('Підстрибують) На сцену перевальцем виходить вед мідь. Побачивши його, зайчики відбі гають у бік. ВЕДМІДЬ (басом) Цілу зиму я в барлозі просидів. Цілу зиму нічогісінько не їв. А тепер я пообідаю як слід. Між деревами знайду собі обід. Мурашок чи мишеняток чи зайців, А чи моху чи солодких корінців Поки він говорить, на сцену вихо дять квіти і стають у глибині сцени, посхилявши голівки. ДІТИ (не бачеть їх) Сонце гріє-пригріває. А в гаю чогось немає. Певне, це весна забула Зазирнути в гущину. ВЕДМІДЬ (буркотливо) Подивіться коло себе, То й побачите весну! Поки він це говорить, КВІТИ ПОВОЛІ випростовуються і починають танцю вати. КВІТИ Ми прокинулись в землі, Перші проліски малі. Вітай, вітре-весновій! Вітай промінь золотий! ДІТИ Побачивши їх, весело плетуть у до лоні, приєднуються. Перша квітка розцвіла! От тепер весна прийшла! Вітай квіточко лісна! Вітай, справдешня весна! Загальний танок і пісня, в яких бе руть участь: зайчики, ведмідь, діти і квітки: Прилетіла весна, Нам теплінь принесла. Зашуміли струмки, Зарясніли квітки. І радіємо ми, Бо немає зими. Прилетіла весна. Прилетіла ясна! Завіса Марія Пригара Як ми ставили „Князівну-жабу“ (Закінчення зі стор. 7) віть найбільші пустуни. Діти відчували на собі відповідаль ність виступу. Та коли я впев нила їх, що вони- добре з-нають ролі, без страху виходили за куліси. Коли скінчилася перша дія, стали один перед другим розпитувати: як було? Я під твердила, що г.р<али добре і тре ба тільки так дальше продов жувати. Це їх підбадьорило і вони вже певніше виходи ли на сцену. По закінченні о- станньої дії діти мали ще раз вийти і вклонитися публиці. І тут сталося щось зове їм непе редбаченого. Двоє найменших “артистів” піднесли мені кити цю квітів. Коли вони несли її через сцену, всі інші діти за були за оіплески, за поклін, а кинулися разом із ними, ко'жен протягав рученята, кожен хо'- тів доторкнутись до китиці, що її мені вручали. Оцей вибух ди тячого почування був мені най кращою відплатою. Пізніше почула я, що це було їхнім по мислом, їхнім бажанням. Діти збирали поміж собою гроші, складали до купи центи, що мама давала на цукорки. Тиждень по’ виставі ми з п. Доіро-щак улаштували дітям- жторам товариський вечір. Хо тілося спільно пригадати пере живання вистави, поділитись споминами та закріпити друж ній настрій малого ансамблю. Пані Дорощак спекла торт, зробили чай і кожне з дітей ді стало маленький подаруночок. І коли я запитала на початку, чому ми зібрались, один з учас ників устав і заявив: Тому, що ми гарно грали і ви задоволені нами. Здається лиш'нім було ще щось говорити. Діти задавали тисяч1! різних запитань, тіши лись, що- будемо ще повторяти виставу, сміялись, пригадували різні дивні і смішні моменти. По їжі дітям дозволено гра тись. Тут ми вже не боронили їм кричати, а були їм товари шами у грі. Так закінчилась наша спро ба дитячої сценічної вистави. Ми повторили пєсу ще двічі, раз у Бо’фало-, а раз у Торонті. Про вислід гри не можу нічого сказати. Та співпраця ^ дітей впродовж кількох місяців, спільні радощі1 і смутки, успіхи у грі дало нам усім таку насоло ду, що коїжне з радістю згадує цей почин. Інна Пошивайло. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
