Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Турботами матері (Закінчення зі стор. 6) ла їх, і взялася скубати. Мама сіла біля печі і почала помага ти їй. У кухні горіла маленька лампочка, що ледве світила. “ Стр ажі р е в о л ю ції ” р оз-с іл и ся на ліжку і зачадили своїми ци гарками з махорки, не переста ючи лаяти маму. Вона була втомлена, страх уже покинув її, вона уже не слухала лайки і по гроз. Лякало ЇЇ ті’льки те, як во на буде ходити в ночі ві'д хати до хати і шукати петлюрівців, як погрожували їй бандити. Була восьма година -вечора, в сінях почулися кроки, відчини лись двері, і до кухні увійшли новоприбулі більшовики. Пер ший що зайшов, був мабуть, чи не начальник якийсь. Запи тав тих, що досі' бушували в хаті, якої вони військової час тини. Діставши відповідь, він наказав їм вибратися, бо тут розміститься штаб. Бандити зірвалися з місця, вхопили не- попатрані ще кури й покинули хату, не згадуючи вже про пет люрівців. Новоприбулі звернулись до мами досить чемно, щоб вона зварила обі'д на дванадцять о- сіб. А самі-, пішли до їдальні, посідали за стіл і чекаючи на обід, розглядали якісь пляни. Між ними було .кілька команди рів, колишніх офіцерів старої царської армії. Служниця зно ву піїшла до* курника, принесла нову партію курей і почала по ратися з ними. Тим часом, біль шовики почали розпитувати маму про батька і дітей. Мама, щось їм відповіла і пішла до кухні варити “обід” Коли о дванадцятій годині ночі страва сто'яла на -столі, один з більшо виків запропонував мамі з'по- ча-тку самій покуштувати ко жної страви. Вона мусіла це зробити, щоб більшовицькі ко мандири не бо'ялися їсти і не думали, що в страіві є отрута. Вибрались вони з хати о третій годині ночі1. Служниця приби- рала посуду, а мама, не знала, що їй робити. їй увесь час не виходили з думки перші напас ники, які могли знову поверну тись. Іти до сусідів, щоб там переховатись, мама не мала у- же сили. Тому залишилася в хаті і лягла спати, хоч і не мог ла заснути до самого ранку. Після того, вона три дні проле жала в ліжку, не маючи сили триматися на ногах. За кілька день, родина мого чоловіка, перевезла маму і се стру Віру з чоловіком до мене, в село Ружичну, біля Проску рова. * *. * Через кілька років, мама до відалася, що Федя зі своїм то варишем, тоді щасливо добра лися до Камянця-Подільського, а звідти до Польщі. А десять років пізніше, я від відала село Немиринці, зайшла до тієї хати, де я і всі мої сес три й брати родилися, пров-ели дитинство й молодість Ха та мала уже жахливий вигляд. У ній містилася школа. Кругом садиби не було тину, від ово чевих дерев залишилися лише стовбури, не було уже ні квіт ників, що їх колись ми так пле кали, не було навіть трави зе леної. Все винищено, немов пі сля пожежі. Перебуваючи в се лі я відвідала також наших зна йомих селян, які дуже привітно мене зустріли й тепло згадува ли колишні часи. НОВІ к н и ж ки Дарія Ярославська: Поміж бе- бегами. Повість. Видавництво “Київ”, Филаделфія, 1953. Об гортка Св. Гординського. Ст. 190. У “Листах до Приятелів” на звано цю книжку найцікавішою появою 1953 р. До- певної міри це правдиве. Бо це саме книж ка, якої прагне читацький за гал. Повість, яка могла б знай тися в літературі кожного куль турного народу. А в нас вона •— рідким, небуденним явищем. Це не значить, що наша літе ратура зосталась позаду. Але вона не має “сучасної” повісти. Отої аналізи щоденного життя, отого насвітлення середовища, отого прагнення побачити кра щих чи типових представників середовища. Оте намагання здійснив був свого часу Іван Нечуй-Левицький, продовжу вав його Іван Франко та пробу вала здійснити Ірина Вільде. Найкраще воно заповідалось у письменників розстріляного Ре несансу та «це намагання знищи ла большевицька дійсність. А тепер Ярославська уводить нас знов у той світ, що його так прагне втомлена українська ду ша: дзеркало свого власного1 я, що підносить її понад гамірний будень. Від появи цієї книжки про минуло вже пів року, а досі не має про неї ніодної обширної згадки. Це ще один доказ на незвичність цієї появи, з якою офіційна критика не знає, що зробити. Яке знаменне те, що в “Листах до Приятелів” промо вила читачка! Коли критика мовчить, тоді читацький загал перший висказався про неї. Ко ли б у нас укладали табелю “бестселерів”, як це роблять а- мериканські літературні журна ли, то “Поміж берегами” напев не стояло б на першому місці. Дарма, що це картини з того часу, що його нерадо згадуємо: наше переселення. Та вже воно покривається поволокою мину лого і виринає тут у новому світлі перед нами. Зудар гна них, перемучених людей із са- мозадоволеним світом ІРО. А потім шлях у невідоме, за всяку ціну, щоб тільки якнайдальше від цього клубовища людей і змагань. JI. Б. ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС З нагоди 10-річчя ЗУАДКо- мітету проголошено конкурс на оригінальний сценічний твір із проблематики української еміграції. Жюрі складається з видатних знавців літератури й сцени. Нагороджені твори ста ють власністю ЗУАДКомітету для майбутнього використання їх для театральної вистави. Тому, що конкурс не обме жує авторів якоюсь визначе ною темою чи напрямними, треба сподіватись, що викличе закікавлення та збагатить нашу драматичну літературу. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
