Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із побуту у Фінляндії Зацікавлення читачок “На шого Життя”, а особливо чле ном СУА майбутнім конгресом Міжнародної Жіночої Ради, що скликаний на початок літа до Г ельсінкі, столиці Фінляндії, привело мене на думку написа ти про мої колишні знайомства з фінляндськими жінками та побут у тій північній країні. Зимою 1915 р. переїздила я з Криму, де захопила мене війна, до австрійської столиці Відня, їхати приходилось окружною дорогою через Росію, Фінлян дію, Швецію і Німеччину. Проїзджаючи засніжені про стори Фінляндії жаліла я, що можу приглядатися околиці і людям лише з вікна залі'зничо- го вагону. Бо ще давніше попав був мені раз у руки журнал “Фінляндія” з багатим і ціка вим інформативним матеріялом про цю країну та людей і також •про фінське жіноцтво, його па тріотизм та громадське вироб лення. Інформації ці викликали в мене зацікавлення Фінлянді єю і його жінками, що перші в Евроіпі, ще перед першою сві товою війною здобули виборчі права. До перших виборів ста нуло біля 90% управнених до голосування, до виборчої урни спішили селянки — з малими дітьми на руках, цілими милями їхали на лещатах старші віком жінки, відбували далеку дорогу на човнах жінки рибалок — чи тала я у тому журналі. Тому, коли в р. 1919-1920 до велось мені прожити більш ро ку в столиці Фінляндії Гельс'ін- кі, я пильно придивлялася до життя країни, особливо до пра ці жінок і старалася навязати з ними контакт. Багато давало мені саме зов нішнє спостереження побуту, а- ле і труднощі, звязані з незнан ням місцевої мови можна було сяк так подолати і поробити знайомство. Багато фінляндських жінок з інтелігентських кругів розмов ляли німецькою чи російською моівою , які і я знала, а з тими, що говорили лише 'ПО фінськи та іншими мовами, приходило- ся порозуміватись іпри помочі перекладачів. Кількаміліонове населення Фінляндії, що склада ється з більшої фінської і мен шої шведської частини — хоч різне під расовим і мовним о- глядом, все однодушне і солі дарне, коли йде про' добро їх батьківщини. Загартовані в многовіковій боротьбі з суворим північним підсонням та морською стихією — тверді і завзяті, так само зав зято і витривало обстоювали права своєї землі на самостійне життя. Говорив мені один фінський журналіст: “Наша країна не має багатого чорнозему, як Укра їна. — Фінляндія — це камінь, ліс і вода. Багато труду і мо зольної праці коштує наших людей, оце безнастанне змаган ня з природою, щоб добувати засоби, потрібні на привіз хлі ба, якого у нас недостає, та на культурну розбудову країни. А- ле ми це робимо — наш шля- хотний Граніт іде на величаві будівлі Берліну й інших вели ких столиць Европи, наші стрункі сосни, найкращий ма- теріял на корабельні щогли — знані далеко, мандрують аж до доків Александрії на Африкан ському побережжі та інших портових міст, де будують ко раблі. А море-вода це рідна стихія наших моряків і риба лок, джерело заробітку і про житку. Наші очайдушні моря ки, засмалені вітрами і гонені морськими хвилями — іноді аж брутальні, але дбають про свою рідну країну. Вони цілими рока ми скитаються по океанах на своїх травспортових вітрильни ках та перевозять всякі добра з одної частини світу в другу; ко жний пятий фін це моряк — во да їхнє живло. Сама назва на шої батьківщини: “Суамі” оз начає — “країна тисячі озер” І ми любимо ту нашу, всіяну о- зерами “Суамі” і готові боро тися за неї з кожним, хто зазі хає на неї”. Тодішна Фінляндія лише що недавно, по упадку царату, звільнилася була з під непро- шеного опікунства східнього сусіда; з “автономного” вели кого князівства, якого волода рем був ко'жночасний росій ський цар, і стала незалежною республікою. Московські большевики на магалися і там, як на Україні, завести радянську владу, але фіни, обєднаними силами, під проводом Маннергайма випер ли тих своїх “прихильників рад“ на російську територію, а у себе створити самостійну рес публіку. У всіх ділянках життя велася невтомна, наполеглива праця над організацією і розбудовою нової держави. І з чужинним світом поглиб лювали і поширювали свої гос подарські і торговельні взаєми ни та встановляли дипльома- •гичні звязки. В першу чергу зі своїми сусі дами — скандинавськими краї нами, Норвегією, Швецією та Данією і новоствореними при балтійськими державами Латві єю, Естонією, Литвою. До Гельсінкі приїздили звід усіль дипломатичні представни- тва, було і посольство Україн ської Народної Республіки. З пошаною і прихильністю стави лися фіни до української дер жави, як до свого природнього союзника, містили у своїй пре сі багато інформацій про Укра їну — про її історію, культуру і тодішнє політичне положення і добре розуміли ту небезпеку, що загрожувала Україні від московського большевизму. Фіни прийняли християнство багато пізніше від українців; їх протестантська релігія, пів нічне положення країни, і вда ча людей, що формувалась у постійній боротьбі з суворою природою не створювали при гожої атмосфери для розвитку багатої архітектури чи іншого роду мистецтва. Немає у них величавих Божих храмів, мис тецького церковного' малярства (Продовження на crop. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
