Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Життєвим шляхом (Спроба життєпису) Вона дочка старого священи- чого роду Сіменовичів, що душпастирювали на Поділлі. Рід Глинських, що з них похо дила її мати, теж був звідтіля. І так виростала мала дівчинка в традиції священичого дому, що навіки звязаний із селом, його горем і щастям. Наймолодша в рідні, вона тішилась опікою старших братів, що вчились в місті. Бо опіка була неабияка: через братів (приходили в хату нові книжки, брати привозили нові поступові кличі з міста. У хаті йшли палкі дискусії на ак туальні політичні питання й з отвертою душею впивало їх у себе молоде дівчатко. У хаті передплачували всі українські газети і їх звичайно прочитува но голосно, так що мала Олен- ка чула їх зміст. Ось епі'зод із того часу, що як не можна краще говорить про її участь у цьому житті. Ко ли йшли вибори до сойму і од ного дня раненько вирушали виборці до міста, на перелазі, при гостинці сиділа мала деся тилітня дівчинка. Вона дрижала з раннього холоду й ноги її мо крі були від роси. Та вона ще хотіла пригадати знайомим ґаз дам, щоб не забули, на кого їм слід голосувати. Бо брат Влод- ко говорив, що ві'д виборців обманом видобувають голоси. Коли вона покінчила народ- ню школу, виринуло питання, чи посилати її до виді'лової школи до міста. У родині, де вчились уже два сини, здава лось, що вже не стане на освіту наймолодшої дочки. Та батьки виявили зрозуміння для цієї справи. Піддержав її також брат Влодко, що був уже зна йомий із Наталею Кобринською Уляною Кравченко та слідку вав за еманципаційними клича ми. У виділовій школі' в Стани- славові вона стрічає цікаве то вариство: з нею вчиться худень ка, мала дівчинка Константина Малицька. Та й серед учительок знаходить п і ддержку: Емі л і я Ничай, Текля Навроцька, це бу ли освічені жінки, що могли стати прикладом для молодої дівчини. Зокрема Текля Нав- роцька, що походила теж із По ділля та знала батьків Оленки, щиро зайнялась молодою дів чиною й доповняла її освіту журналами й книжками. Виділову школу закінчила вона в 1883 р. В томуж році Олена Кисілесська промовляє на Конвенції СУА помер о. Сіменович і вже не могло бути мови про продов жування освіти. А молода Оле на мріє про науку у вчитель ському семинарі СС. Василіянок у Яворові. Коли пронісся в тому ж році заклик Наталі Кобринської про засновини першого жіночого товариства, Олена хоче поїхати на збори. Для мами, вдови по священику — це був великий і зайвий ви даток. Та мати спряла розвит кові дочки і дозволила на це. Перші збори, виступ Кобрин ської, глибоко запали у душу молодої дівчини. Життєві умо- вини не дозволили більше на подорож до Станиславова. Та в тихому середовищі на провін ції ідуть дальше розмови, чи таються книжки й журнали. У 1887 р. молода Олена одружу ється з Юліяном Кисілевським теж сином старого священничо- го роду. Молоде подружжя за мешкало в Коломиї. Материнство стало для неї глибоким переживанням. Оця життєва проблема, як вона ка же “була дуже тяжка для мо лодої, непідготованої до того людини (мені було 18 літ, коли я вперше стала матірю): проб леми зрозуміння душі дитини, виховання її так, щоб вона ні для батьків, ні для народу в ні яких обставинах не пропала” Оце виховне завдання забра ло кільканадцять літ її життя. Важкі й радісні хвилини дове лось їй пережити у цьому. Та вона не забуває слів, що раз за пали в душу. Стає спів-основ- ни'цею Руського* Жіночого Кружка в Коломиї і бере живу участь у громадському житті. Стає членом управи Бояна, Драматичного Товариства та Просвіти. Замилування до літератури, що так рано пробудили в неї брати, сіпонукало1 її пробувати своїх сил. У 1903 р. no-являється перша її спроба в ЛНВіснику під псевдонімом Калина. До пи сання спонукують її подорожі й так постають книжки “Вра ження з дороги” і “До комор Довбуша”. Пізніше постала так книжка про Швайцарію, Поліс ся та Чорне Море. Вибух першої світової війни приводить її з дітьми як багато інших — до Відня. Тут вона стає в (перші ряди Комітету До помоги Раненим Воякам і ре дагує календар-а'льманах Комі тету. Праця для вояків, розки нених по віденських шпиталях, календарці й прапор для УСС, Різдвяні дарунки для стрільців — цього вимагала від жіноц тва актуальна хвилина. У цій праці Олена Кисілевська випро бувала СВОЇ СИ'ЛИ. Тому, коли повертається пі зніше до своєї Коломиї, не під дається пригніченому настрою,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
