Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
котеня! засміяаись хлопці. Але Шевченко не засміявся. — Розуміє і знає, що йому чинять кривду. І в нього є сер денько, що т & г тужити й ала- кати. А ви, друзі, будьте для нього ласкаві! Не робіть йому кривди! Не відбирайте йому волі! Пустіть його вільно, воно піде до своєї мами. Чи добре ва.м було б, яікіщо б вас забрали від вашої мами? Х ілсчіці стали що>сь міркувати. — Ну, то хіба пустім його! — В І д Ї!ЗіВ а Е C я ТІ Є р ІILI у ч Є М ЄІГІ1І и й хлопець і подивився на більшо го. Але більший і це не пого джувався. — Ми йому ніякої кривди не заподіємо — ми тільки зане семо його до «ашого цуцика, е о н и будуть гарно гратись. — Та це ж. буде ікотенятку найбільша кривда! — аж викрик нув Шевченко. — Собачка його потрохи замучить! Я ізнаю, що діти .несвідомо віддають коте- няток собакам на забаву. А це ж. все одно- що смерть. Це жор стоко, дуже жорстоко! Чи ж не краще пустити його на волю? Воля — це для кожного най більший скарб! Послухали хлопчики, пустили, котенятко, І ВОНО ПІШЛО собі: геть. А коли наблизилось до тину, з-між бу ряні в виткнулась вусата котяча голова і сказала ніжно- любовно: Му-р-р То була напевно котеняткова мама. Котенятко почуло мамин. го лос, радісно запищало і відбіг ло до своєї мами. Вона поли зала його ,по іголівці, і обидвоє сховались у буряні. Хлотщі це бачили. їм було навіть приємно, що вони пу стили 'котенятко на волю. ІІІе вч енік о чі о ч ас гував х л он - чиків цукорками і пішов далі вулицею поміж двори білені, сади, пахучі, зелені. Р. З-ч Казка дідуся Івана Розкажу вам про бідного си рітку, як він став могутнішим від усіх царів світу. — Було це давно, ще тоді, як в Україні люди по селах пан ські були. В одній старенькій хатині, біля роскішного зеле ного садку, в небагатих бать- ків-кріпаків1) жив собі веселий і цікавий хлопчик. Батьки важ ко бідували, на панщині2) га рували, мучились та він цього ще не знав, не розумів. Малень кий був. Жив собі веселенько, щасливий бігав по садочку, слухав співу пташок, шуму віт ру, квітки зривав, у срібноводо- му потічку купався. Весело бу ло хлопчині! А тоді по Україні ходили Кривда та Правда. Кривда вже була дуже запаніла, розвельмо- жилась. А про Правду говори ли всі, що вона живе ще хіба при порогах убогих кріпацьких хат. От і раз Правда та Кривда переходили попри садок, де грався веселий наш хлопчик. Поглянула Правда в розумні о- ченятка хлопчика та й каже до Кривди: — Оцей піде за мною. Він бу де страшний для твоїх при хильників. — Овва, чим така кріпацька дитина може бути страшна для моїх прихильників? — Побачиш, ска'зала Правда — він буде страшний для тебе та твоїх прихильників. — А я вже постараюся, що- й він піде за мною, каже Кривда. — Не піде! відповіла твердо Правда. — Піде, я вже подбаю про те, сказала знову Кривда. — Роби що хочеш, а він та ки піде за мною все життя, за кінчила розмову Правда. І Кривда почала робити. Незабаром у хлопчика по мерла ненька, а потім і батько. Хлопчик став круглим сиротою. Пішов він до школи до дяків, які не вчили його а знущалися х) кріпаки — люди, що належали панам. -) панщина — праця на панів. Тарас Шевченко над ним. Почув хлопчина в собі охоту до малярства, але й учи- телі-малярі, яким попав у руки, не були кращі. І вони знущали ся важко над хлопчиною. Раділа Кривда. — Стривай, побудеш ти між нами і сам такий станеш. Ти му сиш бути моїм! А Правда стоїть збоку та й каже до себе: — Не знаєш ти його, небого! Не з таких він! Що більше ти над ним знущатимешся, то більш він стане моїм. І старалася Кривда посіяти в серці хлопчини зневіру у свій талант і в добрих людей — та він не давався. Шукав і шукав людей, щоб добра навчили. Бачить Кривда, що так не йде, от і підюджує вона пана цього хлопчини, щоб узяв його до себе на козачка до послуги. Та ти небоже, надивишся на все, і на бездільну роск'іш і на людське горе. І певне заба жаєш роскоші і моїм станеш. А Правда сміється: Ой, не мудра ти Кривдонь- ко! Не знаєш ти, що не споку сиш його! Коли б він залишив Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь Й свого не цураютесь! Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Чужі люди цураються, В хату не пускають. ДИТЯЧІ ІНСЦЕНІВКИ знайдете у збірниках „Весна”, „Літо”, „Осінь” і „Зима” Упорядкувала Марія Юркевич Замовляти в Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
