Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КЛОПОТИ МОРОЗА Вітер виє: гу-гу-гу, По полях гуляє, Дід Мороз стоїть в снігу, Вусами махає. Бородище аж до ніг, З інею повіки, Ніс румяний, як пиріг, І до того, мов на сміх, Як кулак великий. ‘Споглядає гордо дід, Морщить білі брови: Закую я цілий світ В льодові окови! Тільки ті сказав слова, Задрижав з тривоги: Закрутилась голова, Звисла вділ йому брова, Обімліли ноги. Діти вибігли з дворів — Сміхи, галас, гомін, Всюди гамір, всюди спів — Дід Мороз заслаб, упрів, Похитнувсь з утоми. З льодової бороди Кап-кап-кап водиця — Ще день-другий і гляди! Тріснуть криги і льоди, Та й зима скінчиться! Р. Завадович ІРОЧКА Дивувались мама й тато, Що могло з донькою статись? — Що з тобою, Ірочко, Доню наша, зірочко? Ірочка немов не чує, Стука ніжками, тупцює Кругом столу бігає, І гуде, і чмихає. Та напевне скаже потім — Я не Ірочка, а потяг. Діма ДВАДЦЯТЬ ДРУГОГО БЕРЕЗНЯ В деяких частинах України є звичай вітати весну. При кінці березня прилі тають жайворонки і в честь їх при- лету матері випікають хлібці, що на гадували пташка. Виробляла ненечка нам хлібець, витинала двоєчко ще й крилець. Вийдем на подвірячко, бо вже час, закликати жайворонка до нас: “То ж то, наче жайворонок, хлібець! Прилітай, справжнісінький, навпростець! Прилітай не гаючись у наш бік, щоб із піль струмочками сніг утік! Щоб до нас виходила вже весна, заглядала весело до вікна!” Оксана Лятуринська Все, що рідне, хай нам буде Найдорожче і святе Рідна віра, рідна мова, Рідний край наш — над усе! Ю. Шкрумеляк „БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ” Ішов Тарас Шевченко вули цею, поміж хати білені, сади пахучі зелені. Ішов і думав про край свій любий рідний, про Україну: я>к вона, мов та пташ ка, у клітці залізній замінена, до волі ріветься. Але не дають вороги волі, міцно стискають її руки кайданами. Треба боро тись, треба тії кайдани розби вати. Ішов і думав про волю. Яка вона дорога кожному: і людині, і тварині, і, навіть, найменшій комашці. Аж дивиться — два хлопіці женуться за котенятком. Бідо лашне котенятко зміркувало небезпеку, хотіло втікати, та сили не стало... Спинилось се ред вулиці, 'безпомічне, пере лякане. СХО'ПИЛИ ЙОГО' хлопці. Один тяіііне до себе, другий до себе, давлять •бідне котенятко, аж занявкало з болю. А що ви таке маєте? — ■ніби не знаючи, питає Шевчен ко, ПОРІВНЯВШИСЬ із хлопцям и. — Та бачите, що котеня! — відповідає більший хлопчик, не дуже радий, що хтось до них пристає. — Що ж ви з ним робитиме те? — допитується знов Шев ченко. — Ще не знаємо, — кажуть хлсіпці, щоб йоіго збутись. Занесемо його додому, а там побачимо. Шевченко похитав головою. Він знав, як безжалісно пово дяться деякі діти з тваринами. — Ви б краще зробили, якби його нікуди не брали. Дивіть ся, яке воно чистеньке, пух кеньке! Видно, що погано йому не жпветься. Далеко воно не забігло, десь отут у якомусь дворі живе його мама. Котенят- ко плакатиме за своєю мамсю. Та що воно розуміє, таке Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
