Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дві аномалії — Коли б тільки дві, то ще незле — скаже хтось, прочитав ши заголовок. Можливо їх є й двісті, а ми призадумаємось над двома. Живемо тепер у сезоні, коли відзначаємо роковини світлих історичних подій та людей. Ці академії й концерти мають у собі глибокий духовий зміст, який вливається переживанням у нашу душу. Це пошана памя- ти тих, що в служінні великій ідеї склали і свО'Є життя... Це нагода думкою полинути на рі дну землю, відсвіжити в памяті дтодії, які дає тема імпрези, ду хово зєднатися з Батьківщи ною... Здається ще не затерті в па мяті ті імпрези в рідному краю: святковий настрій, тиша, здава лось би — той, кого /вшановує мо, був із нами. Дома чи тут, велика кількість приявних на тих імпрезах є запорукою й до казом великої пошани для цих роковин. Та вражає нас одна обстави на, що не повинна переривати святочного- настрою. Маю на думці ■— оплески. — Пані, прошу вас, виясніть вже раз нашим людям, коли мо жна оіплескувати, а коли ні, бо то прямо жах! сказала мені в та'борі співачка Дубовська на академії Олени Теліги. — Час тина оплескує, а там, дивіться — втирають сльози, таж це . не докінчила вона. Пішла співа ти, а публика далі оплескувала. А ось академія Базару в ЗДА. Програма по'важна, мистецьки ведена, доповідь повна держав ницько-виховних думок. Висту пає молода співачка і з глибо ким зрозумінням змісту віддає пісню: Ой впав стрілець покрай зруба Коло зломаного дуба І не встане вже ... Я думкою полинула “коло зломаного дума” й забула, що на академії... Та нераз ціла заля заплескала гейби молодій на весіллі. Морозом потягло по душі. Співачка стоїть збенте жена, не сподівалась того. — Скажіть нашим людям, ко ли можна оплескува-ти — при гадались слова Дубовської. Пане, кого ви оплескува- ли, того стрільця, що не встане вже, чи співачку, запитала я свого сусіда. — Або я знаю, воно так від- рухово, важко сказати, а вреш ті, чому вас це цікавить? — Ви довго тут? запитала су сідка — побудете, то звикнете. Здавалось мені, що це може в нашому місті така поведінка. Та читаю допис Відділу СУА про свято- бл. п. Ольги Басараб: “Доповідь про героїню виго лосила пані Н., за яку публика нагородила її рясними оплеска ми” Мабуть знов не зрозуміли ваги цих роковин та памяти ге роїні... Виринає питання: в нас бага то імпрез, а як тоді подякувати людям за їх виступи на сцені? Це правда, що в нас багато жалібних імпрез, бо доля нашо го народу багата в трагедії. Але ці нещастя видвигнули героїв, яким стало сили підняти бо ротьбу за кращу долю наро ду. Вони заслуговують на при- задуму над їх великими жерт вами і це мусить бути провід ною думкою роковин. Про це мусять памятати зібрані там люди. Цієї справи не може упоряд кувати одна громада. Ціле наше громадянство повинно стежити за нею і навести лад. В першій мірі слід розрізнити характер імпрези, а коли це важко зро бити публиці, то цей обо'вязок тяжить на організаторах. Це треба заповісти перед відкрит тям, або вмістити відповідну заввагу на програмці. Не клопочімось тим, що на ші мистецькі сили не дістануть признання за свій виступ. Вони разом із нами віддають пошану памяті поляглих борців. За цей їх труд ми повинні щиро тіодя- Віршики й оповідання на свято Т. Шевченка знайдете у збірнику „Весна". — Ціна 50^. кувати їм, але не оплесками чи подачею квітів. Вони виража ють словом чи співом наші по чування в досконалій формі і сповняють так найкраще своє покликання. А друге — це наше спізнення. — Ідеш на концерт? — іду. В котрій початок? — На програмі о шостій, але коби в осьмій почали! Не бійся, не спізнемось. І справді, попробуйте знайти імпрезу, що не починалась би хоч на годину пізніш, як за»по- віджено. Цю традицію перене сено зі “старого краю” і живе вона між нами в далекому світі. Тут уже не вин>а громадянства, а організаторів імпрез. Вичіку вання знеохочує, перетомлює й деморалізує. Вичікувати на по чаток і провести дві-три годи ни на самій імпрезі — на те ні хто не має часу. І на імпрези не йде.. С. Паламарська. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Дещо про „варіяції“ Я завжди прочитую уважно кожне речення про Лесю Укра їнку, а тут, коли вона пише про збирання мелодій народніх пі сень, то й поготів. Та здивувало мене дуже, що вона каже про ,,Вітрогони“ Остапа Нижанків- ського. На її думку, це невідпо відна назва для коломийок. А в мене є ці ноти й я хотіла скла сти також танок до цих „варія- цій“ на гуцульські коломийки. Правда, й мені щось із тією наз вою не подобалось. І ось дові дуюсь, що Леся „засудила14 ті „Вітрогони" й узагалі варіяції на тему народньої пісні. Що ви про це думаєте? Адже всі наші композитори (і чужі теж) скла дали музичні твори на мотиви народньої музики, чи творили „варіяції“ на такі або сякі теми. Чи маємо вважати справді це за не-мистецтво? Для мене це ду же важне, бо я використовую це все для танкових композицій. Оленка Ґердан, Торонто Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
