Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— СФУЖО — - Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Зустріч поколінь (Закінчення) У-юраїна переживає зараз страшне лихоліття. Усі україн ські землі -під Совєтами, і боль- шевики роблять свої експери менти над життям і душами всіх українських людей. Кривавить- ся не лише Наддніпрянщина, кривавиться Галичина, Волинь, Підкарпаття, «Буковина... їх звільнення залежить івід дуже багатьох чинників. Нам лиша ється бути ввесь -час на сторо жі, яік кажуть поляки „czuwac” І коли вдарить давін, ми муси мо бути готові до негайного чину, •зорганізованого і дужо го. Мусимо думати тільки про наш нарід і найменше про себе, про власну вигоду, власні карієри. Про 'ці, з рештою, при родні у людини бажання -ми мо жемо думати в часі миру, але й тоді не забувати про головне в нашім 'житті — службу бать ківщині. Але бувають такі історичні доби, коли кожен не'послух, кожна хиб-а, можуть загубити всю оправу і, хто знає, на скіль ки літ. Бо поляки, чехи, лотиші, естонці, литовці, всі народи, які між першою і другою світови ми війнами були самостійними державами, .і так дістануть свою самостійність. Але наше поло ження є трудніше і хитається на вагах. Ми мусимо в ці роки с еб е в и я вити як н а йс и л ь н-іш е, мусимо примусити якнайбільше про себе говорити, весь час про, себе і «свої домагання нагадува ти. Мусимо1 більше ініж клика ти, мусимо проповідувати. По трібна постійна проповідь (есе на ту ж тему) і чужим і своїм і діяти мусимо в двох напрямках. Мати свої завдання зовнішні, — піропаганду і якнайкращу ре- п р еізент ац і ю п ер ед зовін ішн ім» світом і якнайкраще оргаїнізу- ватися в своїм гурті. Бо емігра ція може дати багато не лише своїй батьківщині, але й -цілому світові. -Саме вона, бо на її зем лях панують большеївики, му сить да»вати дух-ові кадри в бо ротьбі людства проти больше- ВИ'З'Му. Ми мусимо .памятати, що до ля не часто дає «народам, як і окремим людям отой „шанс”. Мусимо «бути цього -свідомі. Щоб через наші гріхи — его їзм, заздрість, лінивство, без принципність — майбутні поко ління 'ЗіНО'Ву не сиділи їв ярмі де сятки, а то й сотні літ... Бо ко ли м.и всі >не будемо весь час го тові, інаїлода знов промине і по вториться Полтава чи 1918-1919 p.p., хоч і. славні, але ж які тра гічні в нашій історії. „Вся істо рія України — це боротьба, двох 'сил: конструктивної, що скупчує українську/потугу, щоб звернути її назовні і руїнної, що розпорошує її у взаємнім самопожиранні та несе розбит тя і розклад. А услід за цим- завіжди йшло панування чужин ців над Україною.” ('О. Ольжич. „Дух Руїни”). Еміграції .живеться не легко. Але іперед масою українського народу, що лишився на рідних землях, еміграція має одну ве лику перевагу. Вона живе у вільних 'країнах і може вільно висловлювати свої думки, віль но розвивати свою діяльність. В і дом и й рос і йс ьік и й ем ііг р ант Геїрцен 'своіго часу писав: „За ату открьітую боїрьбу, за зту речь, за зту гласность я оста юсь здесь”, себто в еміграції. Та то було з-a царату, а за Со- вієтів все виглядає незірівняно гірше. І Україна, що знаходить ся під совієтським ярмом, не лише мусить мовчати, але її шяномірно і систематично ви нищують, молодь калічать віці- плюванням їй чужих, ворожих ідей. „Ой, скажи, народня душе, Де живе твій дух? На обличчі рабство, туга, Безпросвітня мла... Де ж то гордість твого ду5са — Вільного орла?“ (О. Олесь) Наша -надія там на рідних іземля'х передусім на українську жінку, на її внутрішню відпор- ність на все зле, шкідливе і чу же нам. „Все упованіє моє На Тебе, мати, возлагаю“. (T. Шевченко) ^ Вона, що більше від чолові ків, зберігає традиції рідного краю, як 'це не тяжко в тих умо вах, вона, що виховує дітей, на неї найбільша наша надія. Ві римо, що вона не заломиться, що вона витримає, що вона ви веде молоде покоління з тем ряви, вщепить йому в душі лю бов до добра і до рідної землі. В тих жахливих умовинах ба гато людей морально заломлю ється, духово сліпне, але віри мо, що багато сил збережеться і то найбільше завдяки добро му впливові жінки, тому світлу, що випромінює з її душі. І ві римо, що та спільна любов до України одного дня? як впадуть мури, з єднає нас всіх, і тих, що1 в краю і тих, що розкидані по всьому світі, щоб, як казала іпо- етка Олена Теліга, в вірші „По ворот”: „Далі йти дорогою од ною” Зараз найбільші обовя.зки ля гають саме на нас, щ о ж и в е- м о у вільному ов« і ті... Мусимо діяти! Мусимо клика-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
