Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зайшли -вони аж до хатки “Маленької Ворожки”. А хатка така завбільшки, як піч в Улян- чин-ої -мами, а сама Ворожка ще менша від Золотоволосої, та гарна така, та всім помагає, а вже все знає, що забавки гово рять та про що думають. Прий шли от наші забавки до хатки Ворожки та вклонилися їй. — A-а а-аа! — запищала Зо лотоволоса та низенько вкло нилася. Брр-брру-мррру! — сказав Бурмило- та ©клонився ще ниж че. — Дзінь-дзінь-дзіннь! — ски нув Стрибанчик свою червону шапочку із дзвіночками. „ — І-га-га! — заіржав Воро ний та стукнув копитами. А Ворожка зараз пі'знала, чо го воїни прийшли, та каже: — Коли хочете дістати зірку з неба, треба вам золотого лі тачка, щоб полинути в небо. А золотого літачка може вам ску вати лиш Великий Коваль, що живе в печері у скелях. Ось я пішлю з -вами комашок, світ лячків, щоб вони показали вам, як зайти до Коваля! Подякували забавки крас- ненько Ворожці, поклонилися та пішли дальше темним лісом: чалап, чалап, чалап. А світліяч- ки летіли перед ними та показу вали дорогу. А вітер гудів: Гу- у-у! А дерева шуміли: шш-уш- шшу-шшшууу!! Аж прийшли забавки до пе чері, а з неї огонь так і бухає, а Великий Коваль кує гаряче залізо: Бум, бум-бум! — Аж гу де по лісі. А Коваль такий ве ликий, більший від татка Уляїн- ки, але добрий, та ще й зразу знає, що забав-ки думають. От прийшли вони до Коваля, привітали його, як хто вмів: — Ааа-аа-а! — Брр-брру-мррру!! — Дзінь-дзінь-дзінь! — І-га-га! А Коваль відразу зінав, чого вони прийшли просити та став кувати золотого літачка, аж в лісі гуло: бум-бум-буммм! Ску вав літачка якраз такого, щоб усі забавки в нього помістили ся. Подякували забавки крас- ненько. Сів Бурмило на місце літуна, Золотоволоса біля ньо го а Стрибанчик із Вороним по заду. БурімилО' заключиїв мотор і — Фурррррр! — полетів літа чок. Летіли вони, летіли, та так вже високо, що аж страшно їм ставало. Аж залетіли поміж зо лоті, чудоіві зірки. Підлетіли до першої зірки та стали просити, кожний -по1 своєму: — А-аа-аааа-а! — Бр-ру-брр-мррру! — Дзінь-дзінь-дзінь! — І-га-га-га! Зрозуміла їх зірка, та й каже: — Рада я полетіти з вами до Уліянки, коли вона така добра для вас, та ніяк не можна мені. Як створив мене Господь Бот, то наказав мені, якими мені до рогами по небі літати, а на інші сходити не дозволив. Та щоб ви не даремно так далеко літа ли, то от що зробимо: я буду щовечора світити до Улянки в віконце. А як засівічу, то будуть їй рожеві та прекрасні мрії — сни снитися. Оце я вам обі цяю. Нічого1 було- забавкам роби ти. Подякували вони зірці тай фуррр! — полетіли знов на зе млю. Летить їх літачок понад землю, залетів понад те місто, де жила Уліянка, понад її хатку. А потім шусть! — просто крізь відчинено віконце ДО’ УліЯНКИ в кімнату! А там якраз вісі сиділи при сніданку: мама, і татко, і дядько, і бабуня, і братчик Сте- панко, і Уліянка. Але Улянка була дуже сумненька, бо вже зранку не могла знайти своїх забавоч-ок. Ой, і втішилася во на! Стала вона їх уїсіх обійма ти та цілувати, а забавки нави передки їй розказували, куди то вони мандрували та як зірки не дістали: — А-аа-а! — Брр ру-б рр р -мррру! — Дзінь-двінь-дзінннь! — І-га-га-га! Та Улянка так зраділа, що має знов свої забавочки, що зіркою вже й не журилася!! Але зірка додержала слова: щове чора світила до Уліянки в вікон це, а коли засвітила, то снили ся Уліянці рожеві та чудові сни. Леся Храплива ЗІРОЧКИ Ледве ясне сонечко скотиться додолу, ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле, — як на небі синьому понад цілим світом ми, веселі зірочки, вогники засвітим. Тисяччю ліхтариків сяєм над землею, сонну землю пестимо ласкою своєю. У степах мандрівникам і плавцям у морі ми дорогу вкажемо в синьому просторі. А маленьким діточкам, що лягають спати, ми хорошу казочку будем повідати, щоб їм сни приснилися радісні, бадьорі: квітоньки, метелики, та блискучі зорі. Наталя Забіла X Наша хатка ось під зрубом, де рясніють сироїжки, а вже любо, а вже любо на весні цвіли підсніжки. Заглядає нам до вікон щебетух-пташок багато і без ліку, і без ліку дзвоників, стокроток, браток. Вже іздалеку зарубом закликає стовп строкатий: „А чи любо, а чи любо милим гостем завітати?" Не минають нашу хатку, подивитись всім охота, і сернятко за сернятком забігає у ворота. Лятуринська ХОТІВ БАЧИТИ, ЯК ЧАС ЛЕТИТЬ Скільки разів батько гляне, На годинник на стіні, Завжди каже: „Ой, летить час, Летить скоро, наче в сні“. А що Славко є цікавий, То годинника в цю мить, Вхопив, через вікно кинув, Бачити, як час летить. Богдан Федчук Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
