Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зайшли -вони аж до хатки “Маленької Ворожки”. А хатка така завбільшки, як піч в Улян- чин-ої -мами, а сама Ворожка ще менша від Золотоволосої, та гарна така, та всім помагає, а вже все знає, що забавки гово рять та про що думають. Прий шли от наші забавки до хатки Ворожки та вклонилися їй. — A-а а-аа! — запищала Зо лотоволоса та низенько вкло нилася. Брр-брру-мррру! — сказав Бурмило- та ©клонився ще ниж че. — Дзінь-дзінь-дзіннь! — ски нув Стрибанчик свою червону шапочку із дзвіночками. „ — І-га-га! — заіржав Воро ний та стукнув копитами. А Ворожка зараз пі'знала, чо го воїни прийшли, та каже: — Коли хочете дістати зірку з неба, треба вам золотого лі тачка, щоб полинути в небо. А золотого літачка може вам ску вати лиш Великий Коваль, що живе в печері у скелях. Ось я пішлю з -вами комашок, світ лячків, щоб вони показали вам, як зайти до Коваля! Подякували забавки крас- ненько Ворожці, поклонилися та пішли дальше темним лісом: чалап, чалап, чалап. А світліяч- ки летіли перед ними та показу вали дорогу. А вітер гудів: Гу- у-у! А дерева шуміли: шш-уш- шшу-шшшууу!! Аж прийшли забавки до пе чері, а з неї огонь так і бухає, а Великий Коваль кує гаряче залізо: Бум, бум-бум! — Аж гу де по лісі. А Коваль такий ве ликий, більший від татка Уляїн- ки, але добрий, та ще й зразу знає, що забав-ки думають. От прийшли вони до Коваля, привітали його, як хто вмів: — Ааа-аа-а! — Брр-брру-мррру!! — Дзінь-дзінь-дзінь! — І-га-га! А Коваль відразу зінав, чого вони прийшли просити та став кувати золотого літачка, аж в лісі гуло: бум-бум-буммм! Ску вав літачка якраз такого, щоб усі забавки в нього помістили ся. Подякували забавки крас- ненько. Сів Бурмило на місце літуна, Золотоволоса біля ньо го а Стрибанчик із Вороним по заду. БурімилО' заключиїв мотор і — Фурррррр! — полетів літа чок. Летіли вони, летіли, та так вже високо, що аж страшно їм ставало. Аж залетіли поміж зо лоті, чудоіві зірки. Підлетіли до першої зірки та стали просити, кожний -по1 своєму: — А-аа-аааа-а! — Бр-ру-брр-мррру! — Дзінь-дзінь-дзінь! — І-га-га-га! Зрозуміла їх зірка, та й каже: — Рада я полетіти з вами до Уліянки, коли вона така добра для вас, та ніяк не можна мені. Як створив мене Господь Бот, то наказав мені, якими мені до рогами по небі літати, а на інші сходити не дозволив. Та щоб ви не даремно так далеко літа ли, то от що зробимо: я буду щовечора світити до Улянки в віконце. А як засівічу, то будуть їй рожеві та прекрасні мрії — сни снитися. Оце я вам обі цяю. Нічого1 було- забавкам роби ти. Подякували вони зірці тай фуррр! — полетіли знов на зе млю. Летить їх літачок понад землю, залетів понад те місто, де жила Уліянка, понад її хатку. А потім шусть! — просто крізь відчинено віконце ДО’ УліЯНКИ в кімнату! А там якраз вісі сиділи при сніданку: мама, і татко, і дядько, і бабуня, і братчик Сте- панко, і Уліянка. Але Улянка була дуже сумненька, бо вже зранку не могла знайти своїх забавоч-ок. Ой, і втішилася во на! Стала вона їх уїсіх обійма ти та цілувати, а забавки нави передки їй розказували, куди то вони мандрували та як зірки не дістали: — А-аа-а! — Брр ру-б рр р -мррру! — Дзінь-двінь-дзінннь! — І-га-га-га! Та Улянка так зраділа, що має знов свої забавочки, що зіркою вже й не журилася!! Але зірка додержала слова: щове чора світила до Уліянки в вікон це, а коли засвітила, то снили ся Уліянці рожеві та чудові сни. Леся Храплива ЗІРОЧКИ Ледве ясне сонечко скотиться додолу, ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле, — як на небі синьому понад цілим світом ми, веселі зірочки, вогники засвітим. Тисяччю ліхтариків сяєм над землею, сонну землю пестимо ласкою своєю. У степах мандрівникам і плавцям у морі ми дорогу вкажемо в синьому просторі. А маленьким діточкам, що лягають спати, ми хорошу казочку будем повідати, щоб їм сни приснилися радісні, бадьорі: квітоньки, метелики, та блискучі зорі. Наталя Забіла X Наша хатка ось під зрубом, де рясніють сироїжки, а вже любо, а вже любо на весні цвіли підсніжки. Заглядає нам до вікон щебетух-пташок багато і без ліку, і без ліку дзвоників, стокроток, браток. Вже іздалеку зарубом закликає стовп строкатий: „А чи любо, а чи любо милим гостем завітати?" Не минають нашу хатку, подивитись всім охота, і сернятко за сернятком забігає у ворота. Лятуринська ХОТІВ БАЧИТИ, ЯК ЧАС ЛЕТИТЬ Скільки разів батько гляне, На годинник на стіні, Завжди каже: „Ой, летить час, Летить скоро, наче в сні“. А що Славко є цікавий, То годинника в цю мить, Вхопив, через вікно кинув, Бачити, як час летить. Богдан Федчук Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
