Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ситетс-ьких студій у До ріп ат і стрічався з українцями. Так -само цікавився україн ськими справами др. Катонен, адвокат, пізніший делегат Фін ляндії до; Ліги Націй. Він теж перекладав під час розмов сво єї жінки зо мною, а їх мала до нечка Вбба бавилася з моїми дітьми, не розмовляючи. Тому мій дворічний син питав мов чазного білого лебедя на став ку у парку Кайзенемі: — Лебедику, як ти говориш по-фінськи, так як Е'б'ба? З панею Сливенко, фінською дружиною полтавського укра їнця, що як офіцер царської ар мії залишився в Фінляндії і був в українському посольстві сек ретарем, стрічалась я часто. Во на інформувала мене про- жит тя провінції — фінського се лянства і робітництва, з якого походила. Небагато українців бувало у Фінляндії іпіо першій війні. Че рез Фінляндію вертались по ре волюції з заслання царські вда ні — митрополит А. Шептиць- кий, епискоіп Йосиф Боцян та інші закладники й полонені. У двадцятих роках, коли Любка Колеоса їхала у своє перше тур не до Англії й скандинавських країн, я дораджувала її матері, щоб не минали Гелсінкі та дала деякі інформації. І дійсно, Любка Колесса була тоді у Фін ляндії і там повитали її сердеч но не лиш як сліа'вну піяністку, але й як українку. Щойно’ з ч. 2 “Нашого Ж иття” довідалась я, що була в Фінляндії україн ська різьб-арка Єлисавета Ско ропадська та написала репор таж про .подорож до Лянландії. Повних 35 літ, від часу мого побуту у Фінляндії, не мала я контакту з її людьми. Довгий то час і багатий у трагічні події СПРАВЛЕННЯ НЕДОГЛЯДУ У ч. 5 „Н.Ж.” при нарисі „Тур- ботаіми матері” через недогляд m роїлущено під пис авторки. Нею є Євгенія Розгін., авторка нарису „Страсний Четвер” у ч. 4 „Н.Ж.”, з яким другий нарис творить певну цілість. і невимовно важні пережив-ан- нь на українських землях. Для фішів це були теж тяжкі часи. Відчайна оборонна війна, втра та великих просторів на сході, непосильні контрибуції, неко рисні торговельні умови з СССР і зріст підривної пропа ганди з Москви. Але обєднаними силами, са мопосвятою і завзяттям фіни встоялися. На диво світу запла тили вже величезні воєнні від шкодування, наложені Моск вою. У першій половині червня зберуться у Гелсінкі відпоруч- ниці Національних Рад із різ них країн світу, щоб на спіль них нарадах вирішувати намі чені проблеми. Перед головою СУА і містоголовою СФУЖО Оленою Лотоцькою важне і відповідальне завдання: в рям- цях делегації Національної Ра ди Жінок Америки виявити обі- знання зі справами конгресу і водночас зацікавити міжнарод ній зївд українськими пробле мами. І приватні знайомства з делегатками різних країн і фін ськими господинями конгресу, під час прийняття у дружини президента та намічених обїз- док. Оці товариські звязки ма ють таке ж значення, як офі ційні виступи. Олена Залізняк. Відкрите вікно (Закінчення зі стор. 6) Фремтон здригнувся та звер нув у сторону небоги погляд, ЩО' хотів передати їй спочут ливе зрозуміння. Дитина диви лася крізь відчинене вікно ши- р окові д кр ити м и, з а стр антен им и очима. В холодному лриголом- ш'енн і н еіз я с о в ан ого страху Фремтон повернувся1 в кріслі і поіглянув у цьому ж напрямі. У зростаючих сутінках прямува ли через майданчик до вікна три постаті. У всіх були у руках рушниці, -а один із них був ще додатково обтяжений білим> •плащем, що звисав йому із ра мен. Слідом за .ними втомлено підбігав брунатний спанієль, «беззвучно наблизились вони доі хати, а тоді з темряви почувся, захрип лий м о л о дий г о ло-с: „іБерті, чом в тебе серце трем тить? ” Фремтон дико схопив свою палицю й капелюха. Входові двері, гравієва їздня та фрон това брама були тільки неясно завважені етапи його необач ного відступу. Н'аколесник, що їхав дорогою, мусів звернути в огорожу, щоб оминути загроз ливого зудару. — Ось і ми, люба — промо вив- власник білого- мекінтоша, входячи через вікно-. Трохи з болотом, але воно вже обсохло. Хто це так помчав, скоро тіль ки ми прийшли нагору? — Дуже особлива людина, якийсь пан Нател — сказала пані Сепелтон, — умів розмов ляти тільки про- свої хвороби-, а як ви прибули — погнався бе‘з слова прощання та без виба чення! Можна думати, що він побачив примару! — Я думаю, що це через спа нієля — сказала спокійно небо га. Він розповідав мені, що в нього особливий страх перед собаками. Одного разу — десь на берегах Ґанґесу — переслі дувала його юрба бродячих со бак і загнала аж на кладовище. Там він мусів перебути ніч у свіжовикопаній могилі, а бестії гарчали, шкірили ізуби й піни лися тут же над ним. Усякому вистане, щоб злякатися. Романтична вигадка на ско- РУ 'Руку — це була її спеціяль- ність. САКІ (Гектор По Манро) З англійської мови переклала М. Тарнавська Про автора: Сакі (справжнє прізвище Гектор Гю Манро) — популярний англійський письменник-новеліст. Народився в Бур- мі 1870 — згинув на фронті в час І. Світової Війни 1916. Його оповідан ня — переважно гумористичні й сати ричні — видані однотомовою книж кою „Зібрані новелі Сакі“. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
