Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ситетс-ьких студій у До ріп ат і стрічався з українцями. Так -само цікавився україн ськими справами др. Катонен, адвокат, пізніший делегат Фін ляндії до; Ліги Націй. Він теж перекладав під час розмов сво єї жінки зо мною, а їх мала до нечка Вбба бавилася з моїми дітьми, не розмовляючи. Тому мій дворічний син питав мов чазного білого лебедя на став ку у парку Кайзенемі: — Лебедику, як ти говориш по-фінськи, так як Е'б'ба? З панею Сливенко, фінською дружиною полтавського укра їнця, що як офіцер царської ар мії залишився в Фінляндії і був в українському посольстві сек ретарем, стрічалась я часто. Во на інформувала мене про- жит тя провінції — фінського се лянства і робітництва, з якого походила. Небагато українців бувало у Фінляндії іпіо першій війні. Че рез Фінляндію вертались по ре волюції з заслання царські вда ні — митрополит А. Шептиць- кий, епискоіп Йосиф Боцян та інші закладники й полонені. У двадцятих роках, коли Любка Колеоса їхала у своє перше тур не до Англії й скандинавських країн, я дораджувала її матері, щоб не минали Гелсінкі та дала деякі інформації. І дійсно, Любка Колесса була тоді у Фін ляндії і там повитали її сердеч но не лиш як сліа'вну піяністку, але й як українку. Щойно’ з ч. 2 “Нашого Ж иття” довідалась я, що була в Фінляндії україн ська різьб-арка Єлисавета Ско ропадська та написала репор таж про .подорож до Лянландії. Повних 35 літ, від часу мого побуту у Фінляндії, не мала я контакту з її людьми. Довгий то час і багатий у трагічні події СПРАВЛЕННЯ НЕДОГЛЯДУ У ч. 5 „Н.Ж.” при нарисі „Тур- ботаіми матері” через недогляд m роїлущено під пис авторки. Нею є Євгенія Розгін., авторка нарису „Страсний Четвер” у ч. 4 „Н.Ж.”, з яким другий нарис творить певну цілість. і невимовно важні пережив-ан- нь на українських землях. Для фішів це були теж тяжкі часи. Відчайна оборонна війна, втра та великих просторів на сході, непосильні контрибуції, неко рисні торговельні умови з СССР і зріст підривної пропа ганди з Москви. Але обєднаними силами, са мопосвятою і завзяттям фіни встоялися. На диво світу запла тили вже величезні воєнні від шкодування, наложені Моск вою. У першій половині червня зберуться у Гелсінкі відпоруч- ниці Національних Рад із різ них країн світу, щоб на спіль них нарадах вирішувати намі чені проблеми. Перед головою СУА і містоголовою СФУЖО Оленою Лотоцькою важне і відповідальне завдання: в рям- цях делегації Національної Ра ди Жінок Америки виявити обі- знання зі справами конгресу і водночас зацікавити міжнарод ній зївд українськими пробле мами. І приватні знайомства з делегатками різних країн і фін ськими господинями конгресу, під час прийняття у дружини президента та намічених обїз- док. Оці товариські звязки ма ють таке ж значення, як офі ційні виступи. Олена Залізняк. Відкрите вікно (Закінчення зі стор. 6) Фремтон здригнувся та звер нув у сторону небоги погляд, ЩО' хотів передати їй спочут ливе зрозуміння. Дитина диви лася крізь відчинене вікно ши- р окові д кр ити м и, з а стр антен им и очима. В холодному лриголом- ш'енн і н еіз я с о в ан ого страху Фремтон повернувся1 в кріслі і поіглянув у цьому ж напрямі. У зростаючих сутінках прямува ли через майданчик до вікна три постаті. У всіх були у руках рушниці, -а один із них був ще додатково обтяжений білим> •плащем, що звисав йому із ра мен. Слідом за .ними втомлено підбігав брунатний спанієль, «беззвучно наблизились вони доі хати, а тоді з темряви почувся, захрип лий м о л о дий г о ло-с: „іБерті, чом в тебе серце трем тить? ” Фремтон дико схопив свою палицю й капелюха. Входові двері, гравієва їздня та фрон това брама були тільки неясно завважені етапи його необач ного відступу. Н'аколесник, що їхав дорогою, мусів звернути в огорожу, щоб оминути загроз ливого зудару. — Ось і ми, люба — промо вив- власник білого- мекінтоша, входячи через вікно-. Трохи з болотом, але воно вже обсохло. Хто це так помчав, скоро тіль ки ми прийшли нагору? — Дуже особлива людина, якийсь пан Нател — сказала пані Сепелтон, — умів розмов ляти тільки про- свої хвороби-, а як ви прибули — погнався бе‘з слова прощання та без виба чення! Можна думати, що він побачив примару! — Я думаю, що це через спа нієля — сказала спокійно небо га. Він розповідав мені, що в нього особливий страх перед собаками. Одного разу — десь на берегах Ґанґесу — переслі дувала його юрба бродячих со бак і загнала аж на кладовище. Там він мусів перебути ніч у свіжовикопаній могилі, а бестії гарчали, шкірили ізуби й піни лися тут же над ним. Усякому вистане, щоб злякатися. Романтична вигадка на ско- РУ 'Руку — це була її спеціяль- ність. САКІ (Гектор По Манро) З англійської мови переклала М. Тарнавська Про автора: Сакі (справжнє прізвище Гектор Гю Манро) — популярний англійський письменник-новеліст. Народився в Бур- мі 1870 — згинув на фронті в час І. Світової Війни 1916. Його оповідан ня — переважно гумористичні й сати ричні — видані однотомовою книж кою „Зібрані новелі Сакі“. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
