Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Великі дні України Собор св. Софії у Києві Самостійність Української На- родньої Республіки була прого лошена, властиво, дня 20. ли стопада 1917 р. ІІІ-им Універса лом Української Центральної Ради. В Універсалі цім зазначу- валось тільки, що Українська Самостійна Республіка входить у склад інших сфедерованих між собою незалежних респу блік, з Росією включно, якій ми хочемо: „силами нашими допо могти, щоб уся Російська Рес публіка стала федерацією рів них і вільних народів“ (III. Уні версал Центральної Ради). Це була остання спроба України порозумітися з московським народом, така ж надаремна, як і всі попередні. Тож IV. Універ сал 22-го січня 1918 р. був лиш завершенням тієї самостійно- сти, вже без якоїбудь федерації з Росією, з якою рвалися усі звязки. Був останньою крапкою над „і“, що доповняла та завер шувала постанову III. Універса лу. А постанову цю ухвалив та виніс III. Військовий Зїзд, що відбувся саме в Києві, спершу у т. зв. „Купецькім Клюбі“, та кожної години напливали нові й нові делегати з фронту, — ве личезна заля клюбу не вміщала тієї маси людей і Зїзд перене сено до Великого Міського Те атру. Театр також переповнений вояцтвом; дотиснутись туди не ма змоги. Тому перед театром юрби народу: військові й ци- вілі. Над Києвом глибока і мо розна ніч. Настрій урочистий, піднесений. Всі знають, що там довершується щось важне, ве лике. Може найбільша година нашої історії. Адже там зійшла ся, збіглася вся Україна рішати свою долю, заявити свою волю перед цілим світом. Цей зїзд — це найсправжніший плебісцит України, найзаконніші її уста новчі збори. Це ж бо ввесь чор нозем український у вояцьких шинелях прийшов сюди висло вити свою незломну волю й пе редати її майбутньому історії. Тому українці стоять перед те атром помимо морозу й ломи мо пізньої години і тому такий святочний та радісний настрій. Москалі скаженіють. Кидаються від гуртка до гуртка, умовля ють, переконують, сваряться. Між юрбою вештаються репор тери місцевої преси: україн ської, польської, московської. По десятій годині відчиняються широко двері театру й вилива ється, рине ріка шинель, шумна, бурхлива, але разом святочна. Люди, неначе надхненні ща стям, стискають собі руки, обні маються, діляться враженнями зїзду. Дехто обтирає сльози зворушення. Це ж бо щойно винесено ухвалу трьома тисяча ми голосів із усіх к^аїв, закутин Укпаїни: „Віднині Україна стає Укпаїнгм<ою Народньою Респу блікою"! Рівно через два місяці пізні ше, 22. січня 1918 p., Українська Центральна Рада довершила цей акт IV Універсалом: „Від нині Українська Народня Респу бліка стає самостійною, від ні кого незалежною, вільною, су веренною Державою Україн ського Народу" Четвертий Універсал — це остаточне завершення україн ської революції, це невідклич- ний її кінцевий акт. Це врешті мужній визов Української Цен тральної Ради московському ім- періялізмові, що під червоним большевицьким стягом сунув з півночі на Україну, щоби зали ти українською кровю цей не- вимазаний з історії акт цілого українського народу. Бо вже здалеку десь гули гармати Му- равйова. Бо вже через тиждень мали відбутися Крути. І тому старий Київ так насторожено заслуханий у цю лиховісну ти шу, як колись давно, перед ві сімсот роками, коли так само сунули з тієї півночі горди Бо- голюбського, щоб так само сплюндрувати Київ. А ще через рік, того ж 22. січня 1919 року, довершується останній акт но вої історії України — сполука всіх її земель в одну , неподіль ну, самостійну Українську Део- жаву. Всі тпи ці згадані акти проголошені були на Софій ськім майдані, у підніжжя ста рої Софії, довкруги памятника Богдана Хмельницького. Вели чезний майдан залитий тисяча ми, тисячами народу. Над ним сколихуються сотні синьожов- тих прапорів. Над Києвом гуде урочистий і могутній гомін дзвонів. Це старий „Рафаїл“ промовляє до цілої широкої землі української про велике її сьогоднішнє свято, а голос йо го могутній лине далеко на цей і на той бік Дніпоа. Потім пло щу залягає надзвичайна тиша. Здається — цей многотисячний натовп — це одна людина. У підніжжя Богдана хтось прочи тує головно Універсал Цен тральної Ради. Слова падають губляться в натовпі. Але його відчитують голосно тут і там, роздають друкований всім,всім, всім. І всі перечитують, слуха ють і вітають Універсал про не залежність Української Депжа- ви. Галина Журба Із листів до Редакції „Дух Гїолумя” в Англії На дняіх одержала я примір ник цієї .книжіки, яку виграла (в кампанії передплат „Вашого Життя” Я захоплена цим ви данням, що назовні робить гар не враження і та.к вірно пере кладене. Книжка, ця вже „пі шла-” по людях. Вчительїка ан глійської 'мови в Bradford Girls Grammar School позичила її в мене для учениць. Вони тепер вивчають модерну поезію та<к? що „Дух Полумя” буде -вповні використаний. Рівно ж учитель ка сучасних мов зголосилась до мене з проханням по цю книж ку. Добре було б поширити її на цьому терені. Іванна Вітошинська Брадфорд, Англія
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
