Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На звук коляди Різдво 1945 р. лежить уже да леко за- мною. Та коли почую коляду, як вона лине до неба, все згадуються мені ті дні, що показали, мені її силу. Морозна, сніжна саксонська зима. Ми живемо в малому мі стечку Ельстер'берг у бараку за: дротами. Бараків багато і всю ди живуть робітники, що працюють у тій же фабриці: українці, москвини, білор усипи й татари. З правої сторони на шої «імнати за тонкою стіною живуть самі чоловіки й хлопці. Розмови й суперечки їх чуємо, ■як усюди 'В таборі. Увечорі вже, помучені пра цею, ладимось заснути, а тут 'починається розмова: — Дядя, роскажі сказку! Дядя курить люльку, бо дим аж через стіни проходить. Він починає: ( — В адном іґерманском горо де жіл барон— — Дядя, а што такоє барон? Довша павза, мабуть дядя на думується, а потім: — Барон, ето такой бальшой памещік. 1 розмова ведеться до пізної ночі. І так щовечора — то про барона, ТО' про французького маркіза або еспанську прінцес- су. Ми дивувались, чому люди зпід совітів так радо слухають таких „буржуазних” казок... Ближчого знайомства ми з ними не нав'язували. Трохи рі шило тут те, що ми весь час чули тільки російську мову, а трохи й те, що вони від нас бо- кували. І хоча ми працювали при тій самій роботі та їли ту саму вбогу юшку, то чомусь бу ла між нами якась перегорода. Аж ось надійшов Свят-Вечір. Ми з невісткою, повернувшись із роботи, приготували вечерю з того, що могли дістати в мі стечку та наскладали з наших вбогих придїлів. Повечерявши, ми — щоб не віддаватись спо минам — стали колядувати. Сім осіб — сім голосів, отже коляда вийшла непогано. Ми почули, що в наших сусі дів затихло. Наче б нікого не було в кімнаті і навіть дим не проходив крізь щілини. Згодом ми завважили, що вони повдя гали куртки і стоять 'під нашим вікном, слухають. Не зважаючи на те, що надворі стояв тріску- чий мороз. Я вислала сина, щоб попро сив їх у хату. - - У хаті тепліше, послухаєте в нас, як колядуємо. Заходьте! — Нєт, нєт, відповідають — ми не будем вам мєшать, а ви •пойтє, пойтє, просять. Ми ха- тєлі б послушать. Співали ми до пізна. Здава лось нам, що зникла жахлива дійсність, вбогі стіни бараку і призабулась скупа вечеря. Ми вкладали в цей спів всю нашу тугу. Забулась наша мандрівка і непевне завтра і здавалось, що надворі іскриться сніг рід ного села і вже ось, ось за дзвонить дзвін на відправу. Та стало пізно і треба було лягати спати. Завтра праця у фабриці і починаються' фабрич ні будні. Сина мого чекав ди- жур у дижурні'й кімнаті бараку, бо діяла тоді протилетунська служба. Була може пята година рано, коли мене збудив зі сну лоскіт отвираних дверей. У дижурній кімнаті (а вона сусідувала з на ми з другого боку)’я почула, як хтось молодечим голосом співає: — „Рождество Твоє, Христе, Боже наш, возсія мірови світ разума”. — Що це? думаю, — сон чи дійсність? Я ще не веліла очуняти з. не сподіванки, коли вбіг у кімнату син. І розказує, як увійшов у дижурну кімнату молодий хло пець, наш сусід і без слова, ставши посеред кімнати, видно хвилюючись, проспівав Різдвя ний тропар. — Це була для ме не така несподіванка, каже син, що я розгубився. Не зумів йо го притримати й розпитати та й навіть не подякував за спів.. Хлопець проспівавши, так само без слова вийшов із кімнати. Нас глибоко зворушило це. Ми зрозуміли, як глибоко живе віра в нашому народі і скільки пережив той хлопець, а може й інші поруч нього за ту Різдвяну ніч. Поміж нашими двома сві тами, що жили байдуже поруч себе, коляда кинула міст. Олена Губчак ІСУСЕ ХРИСТЕ, БОЖИЙ СИНУ! ВІД ЛІТ ЩОРОКУ МИ ІДЕМ В ДАЛЕКИЙ, ТИХИЙ ВИФЛЕЄМ, СТРІЧАТИ ДИВНУЮ НОВИНУ Щирі побажання радісних свят РІЗДВА ХРИСТОВОГО та ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ Головній Управі СУА, усім членкам СУА та всьому українському народові шле УПРАВА І ЧЛЕНКИ 42 Відділу СУА у Филаделфії Марія Демяник, голова Ірина Волянська, секретарка Анна Миіцишин, касіерка Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
