Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На зїзді Міжнародної Жіночої Ради коли вже всі одержали першу страву, після слів виховниці: „Смачного, діти! Прошу їсти“. „Дякую!" — всі разом — і їдять. Вставали з-за столу окре мо кожний, як тільки поїсть усе (за обідом обовязково три страви) і подякує. Ті, хто від ставав, сиділи за столом доти, доки не зїли все. Коли іноді хтось говорив: „Я не люблю цього! (якоїсь стра ви). Не хочу цього їсти!", ви- ховниця завважувала: „Діти не можуть уживати слів „не люб лю", „не хочу“ — вони ще малі і не знають, що їм потрібно, щоб вони росли й були здоро ві!" І їли все... Навіть ніхто ні коли й не подумав лишити щось у тарілці. За столом ми домагались аб солютної тиші й досягали цьо го — ніхто не розмовляв. Напо- чатку, звичайно, діти починали говорити, але систематичні, не пропускаючи жадного випад зауваження виховниць й кате горичні вимоги їсти мовчки да вали свої наслідки. В розмові дітям зясовано, що все, що люди мають, є від Бога. Тому треба молитись перед кожним їдженням і дякувати Богові після нього. В перші ж дні ми вивчили з дітьми „Во імя Отця" і „Святий Боже" (як найкоротші молитви) і діти хо ром вголос прочитували перед кожним їдженням ці молитви по три рази кожну. Після їджен- ня кожне з дітей мусіло пере хреститися само. Коли хтось забував це зробити, діти самі нагадували йому. По обіді діти роздягалися й лягали в ліжка. На окремому ліжку в цій же кімнаті лягала й виховниця. Спочатку діти за являли, що вони дома в день не сплять і тут не будуть спати їм дозволено полежати цілком спокійно, не рухаючись, і обо вязково з заплющеними очима. Коли хтось розкривав очі, ви ховниця шептала: „Лесику, очі!", „Очка, Тамароч«о!“ і... поволі всі засипляли й спали 2 години, поки їх не будили. Нові діти беззастережно під лягали нашим правилам, самі „старші" вимагали від них то го. Вперті, систематичні вимоги Радісним зворушенням прой няв нас лист від Національної Ради Жінок Америки, що наспів на днях до Централі СУА. Голо ва HP Шарльота Лейден запро шує офіційно іп. Олену Лотоць- ку у склад американської деле гації на зїзд Міжнародньої Жі ночої Ради у Гельсінкі. Щоб зясувати собі, який це зїзд та яке значення має участь української громадської діячки в ньому, пригадаймо собі хоч коротко історію наших взаємин із Міжнародньою Жіночою Ра дою. Нещодавно писала свої спогади іпро те Ганна Чикален- ко-Келлер. („Н. Ж .“ ч. 9. 1952). У 1920 р. увійшли українки до МЖР, створивши перед тим На ціональну Раду Українських Жінок у Камянці на Поділлі. Ганна Чикаленко-Келлер репре зентувала нас на зїзді МЖР у Осльо, де українки вперше ви ступили як повноправний член МЖР. Черговий зїзд МЖР від бувся в 1925 р. у Вашінґтоні і в ньому взяла участь наша деле гація у складі Ганни Чикаленко- Келлер, Олени Лотоцької і Юлії Яреми. Вже на цьому зїзді ви ринуло питання дальшої прина- лежности українок до МЖР. Статут МЖР передбачує в ньо му участь тільки жінок держав них націй. Одначе завдяки за ходам делегації вдалось це пи тання оборонити. Та справу тільки відложено і по довгих безуспішних листовних захо дах українки мусіли вийти з цієї міжнародньої формації. Міжнародня Жіноча Рада — це найстарша й найбільше роз галужена міжнародня жіноча організація. її з’їзди — це справ жнє форум проблематики жіно чого руху, туди збігаються й нитки інших міжнародніх цен траль, що оглядаються у своїх рішеннях на іпрацю цього „жі ночого парляменту“.. Тому у- часть українок на цих з'їздах та керівниць садочку давали свої наслідки! Трудові навички... Але це вже гема для наступної статті! В. Шпаківська в праці цієї організації завжди мала велике значення. На наступному зїзді МЖР у Відні (1930 р.) виступила укра їнська делегація вже в ролі го стя. Взяли в ній участь Софія Русова, Мілена Рудницька і ка- надійська українка Анна Йон- керс, яка й фінансувала виїзд нашої делегації. Відзискання нашого членства показалось покищо неможливим та наміти лись уже інші шляхи для нашої участи. Наші жіночі організації за океаном стали вступати в На ціональні Ради своїх країн, як члени. Першим увійшов Союз Українок Канади, потім Органі зація Українок Канади ім. Оль ги Басараб у Національну Раду Жінок Канади. Дальше вступив Союз Українок Америки в На ціональну Раду ЗДА, а потім Союз Українок Австралії в Нац. Раду своєї країни. Там, на пло щині краєвих Національних Рад може кожна організація видви- гати свою проблематику й тією дорогою доходити до організа ційного центру. Вже на першому повоєнному зїзді МЖР у Филаделфії в 1947 р. виступала в складі канадій- ської делегації від СУК п. Тан ка Романчич-Ковальчук. В ак туальних тоді питаннях упоряд кування втікачів вона зуміла то ді багато дечого пояснити й об грунтувати. Тепер виринає по дібна нагода. У складі амери канської делегації зможе висту пити п. Олена Лотоцька, що могла б використати цю нагоду для обзнайомлення провідних жіночих кругів із нашими про блемами. Оце запрошення приймає Со юз Українок Америки як велике відзначення. Недовгий час член ства (Союз Українок Америки вступив у 1951 р. до Національ ної Ради) уже виявив його кон структивні сили, що управню- ють його до участи в світово му жіночому парляменті. Тре ба ж тепер гідно виповнити це місце, й використати його як найкраще для справ нашого зорганізованого жіноцтва. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
