Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Батрак, що тільки ждав такої нагоди. — Машина стоїть перед „вок- залом“, ходіть швидше. Софія не вагалася, бо це бу ла єдина дошка рятунку. — Я дуже втомлена, — ска зала вона, — і, користаючи з того, що машина порожня, спробую спати. З тими словами відчинила двері до задньої частини авта і примістилась на мяких по душках. В тій хвилині відчула полегшу, що їй вдалось омину ти неприємних наслідків „про гулу" Та її свідомість давило почуття іншої небезпеки. Вона -старалась не допускати їх до себе та все одне — бачила пе ред собою могутні плечі Батра ка й мусіла про це памятати. „От ситуація! — міркувала. — Рік тому я не могла б уяви ти, що їхатиму в товаристві че кіста, що власними руками вбиває невинних людей. Госпо ди, а кругом темна ніч, Якби вбив мене, ніхто й не довідав ся б! Авто мчало темними, без людними дорогами. Софія умі стилась вигідніше на сиджені і, щоб не бачити Батрака, заплю щила очі. І хоч думки ходили в її голові, проте цілоденна втома та злегка коливаючий рух авта зробили своє. Софія заснула. Коли прокинулась, надворі світало. Машина стояла на коу- чі під високими дубами, а вни зу шуміла річка. Батрака не було видно. Щойно коли Со фія вийшла на кручу і глянула вниз, побачила, що він там роз водив багаття. Хвилину посто яла, продумуючи, що їй роби ти, а потім зійшла вниз. — Шкода вашого труду, то варишу секретаре! Чого вам за ходитись із варенням чаю? Ми ж будемо незабаром дома. — Тоді випємо вдруге, за сміявся він. Софію вразив тон його голосу. Він був якийсь ін ший, як звичайно і Со(Ьія на сторожилась. А може їй ^ так здавалось? Він уважно здіймав із вогню чайник і наливав у чашку буоого кипятку. СосЬ’я хотіля розвіяти напруження — Ви може були в ОбВНО? — Був, але минулого тижня. — У завідуючого? — Еге ж! — Чи ви звернули увагу на картину в його кабінеті „Жовті води“? Це картина учня серед- ньошкільника з нашого міста Петра Сулими. Ви його знаєте? — Ні! — Це ж брат тієї дівчини, що працює в Наросвіті. її на певне знаєте. — О так! її знаю. Вона каза ла раз, що ймення відповідає змістові. Це відносилося до ме не. А ви, мабуть, також тієї са мої думки. Батрак блиснув очима, що були недобрі та злющі. — Якщо хочете знати мою думку, то я вам її скажу, — від повіла вона рівним голосом. — Ви самі згадували мені, що ва ша освіта не була систематична та що вона неповна. Проте во но неважно, чи ви вчилися у школі чи самотужки. Йде про мінімум інтелігенції, отже про те, щоб дати собі раду з усіми проблемами, які висуває жит тя. Мені здається, що ви скор ше чи пізніше завжди й у всьо му знайдете правильний шлях. Може мені лиш так здається, але я вірю в генія нашого на роду. Мовчанка. Батрак насуплено колупав v багатті, що яоко розгорілось. Подув вітер і пп- лумя хитнулось у бік Софії В ідоухово відсунулась вона, піднявшись на коліна. У тій хвилині Батрак вхопив її дужим раменем за стан, і притягнув до себе. Вона почу ла його голову на своїх гоудя^ та це тривало тільки одну мить Не встигла ще отямитись до попу, коли він нагло зупинився і відскочив. — Вибячте, — ппобупддотів глухо та няцр пяний пішоя до ^ЯТТТИНИ. СогЬія ПОЗГЛЯН^ЛТГЯСЬ. Нікого не було. Вона поппявч- вила одежу та якось автома тично почяла гасити вогонь, що іир димиягя у тпаві. --- Я 4 PVQTO ня в°( — гкя^яя поумупо Батрак. Він був блі- ТутдгтЗг C o f h i a і / Г VT/Г тії 7ТНЛТІТ 7ГО уттптдип ТРТТ^П ТТО',^І ттдр ТИ ч що по її блюзці лазить червона комашка, зозулька семикрат- часта. Вона струснула її в тра ву, а Батрак наступив на неї чо ботом, не то зі злістю, не то з острахом. Після того вони сі ли кожне окремо в машину та рушили з місця. Софія швидко заспокоїлась, хоч добре знала що ситуація в якій вона перед хвилиною на ходилася, була не дуже без печна. В першому моменті Ба трак обезвладнив був її зовсім, коли ж опісля вже могла вирва тись йому з рук, завдавши удар у живіт, то вона не використа ла тієї обставини, щоб не стяг нути нещастя на свою родину. Вона знала хто є Батрак і боя лася його. Він мав великі впли ви в партії і з ним не можна було жартувати. Вона не сміла наражуватись на його гнів і пімсту, бо в неї були діти. То ж иокладаючись на розум, треба було здушити в собі обиду й не дати пізнати, що вона жа хається дотику його рук, його кривавого минулого, щодо якого в неї не було НІЯКИХ СУМ НІВІВ. їй була лише незоозуміла причина, що Батрак залишив її в спокою. їй воився в память вигляд його обличчя, як він на ступав чоботом на зозульку се- микратчасту. Невже ота малі комашка стала її спасител^- кою? Що поигадала вона тій твердосердній людині, що жи ла без усяких сантиментів? А може чеовона маленька зoзvль- ка це Ібікові журавлі, це пов торення і с т о р ії перекотиполя, лише в інших умовинах і в ін шій формі? Коли так. то СосЬії. значить, було дано п і д г л я н у т и . як десь глибоко дрогнула Ба- тоакова душа. Це завжди так буває з кожною людиною, т о сповнила злочин, бо злочин вже одночасно є і каоою. Не все СоЛія п.оегапно зняла, бо хоч лікувала тіло людини, то по суті більше цікяяиляся ду шею. (Дялі буде") Вже вийшла з лпуку збіпка віпшів Іванни Савичької “СЕРЦЕ” Ціна 70 центів Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
