Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Батрак, що тільки ждав такої нагоди. — Машина стоїть перед „вок- залом“, ходіть швидше. Софія не вагалася, бо це бу ла єдина дошка рятунку. — Я дуже втомлена, — ска зала вона, — і, користаючи з того, що машина порожня, спробую спати. З тими словами відчинила двері до задньої частини авта і примістилась на мяких по душках. В тій хвилині відчула полегшу, що їй вдалось омину ти неприємних наслідків „про гулу" Та її свідомість давило почуття іншої небезпеки. Вона -старалась не допускати їх до себе та все одне — бачила пе ред собою могутні плечі Батра ка й мусіла про це памятати. „От ситуація! — міркувала. — Рік тому я не могла б уяви ти, що їхатиму в товаристві че кіста, що власними руками вбиває невинних людей. Госпо ди, а кругом темна ніч, Якби вбив мене, ніхто й не довідав ся б! Авто мчало темними, без людними дорогами. Софія умі стилась вигідніше на сиджені і, щоб не бачити Батрака, заплю щила очі. І хоч думки ходили в її голові, проте цілоденна втома та злегка коливаючий рух авта зробили своє. Софія заснула. Коли прокинулась, надворі світало. Машина стояла на коу- чі під високими дубами, а вни зу шуміла річка. Батрака не було видно. Щойно коли Со фія вийшла на кручу і глянула вниз, побачила, що він там роз водив багаття. Хвилину посто яла, продумуючи, що їй роби ти, а потім зійшла вниз. — Шкода вашого труду, то варишу секретаре! Чого вам за ходитись із варенням чаю? Ми ж будемо незабаром дома. — Тоді випємо вдруге, за сміявся він. Софію вразив тон його голосу. Він був якийсь ін ший, як звичайно і Со(Ьія на сторожилась. А може їй ^ так здавалось? Він уважно здіймав із вогню чайник і наливав у чашку буоого кипятку. СосЬ’я хотіля розвіяти напруження — Ви може були в ОбВНО? — Був, але минулого тижня. — У завідуючого? — Еге ж! — Чи ви звернули увагу на картину в його кабінеті „Жовті води“? Це картина учня серед- ньошкільника з нашого міста Петра Сулими. Ви його знаєте? — Ні! — Це ж брат тієї дівчини, що працює в Наросвіті. її на певне знаєте. — О так! її знаю. Вона каза ла раз, що ймення відповідає змістові. Це відносилося до ме не. А ви, мабуть, також тієї са мої думки. Батрак блиснув очима, що були недобрі та злющі. — Якщо хочете знати мою думку, то я вам її скажу, — від повіла вона рівним голосом. — Ви самі згадували мені, що ва ша освіта не була систематична та що вона неповна. Проте во но неважно, чи ви вчилися у школі чи самотужки. Йде про мінімум інтелігенції, отже про те, щоб дати собі раду з усіми проблемами, які висуває жит тя. Мені здається, що ви скор ше чи пізніше завжди й у всьо му знайдете правильний шлях. Може мені лиш так здається, але я вірю в генія нашого на роду. Мовчанка. Батрак насуплено колупав v багатті, що яоко розгорілось. Подув вітер і пп- лумя хитнулось у бік Софії В ідоухово відсунулась вона, піднявшись на коліна. У тій хвилині Батрак вхопив її дужим раменем за стан, і притягнув до себе. Вона почу ла його голову на своїх гоудя^ та це тривало тільки одну мить Не встигла ще отямитись до попу, коли він нагло зупинився і відскочив. — Вибячте, — ппобупддотів глухо та няцр пяний пішоя до ^ЯТТТИНИ. СогЬія ПОЗГЛЯН^ЛТГЯСЬ. Нікого не було. Вона поппявч- вила одежу та якось автома тично почяла гасити вогонь, що іир димиягя у тпаві. --- Я 4 PVQTO ня в°( — гкя^яя поумупо Батрак. Він був блі- ТутдгтЗг C o f h i a і / Г VT/Г тії 7ТНЛТІТ 7ГО уттптдип ТРТТ^П ТТО',^І ттдр ТИ ч що по її блюзці лазить червона комашка, зозулька семикрат- часта. Вона струснула її в тра ву, а Батрак наступив на неї чо ботом, не то зі злістю, не то з острахом. Після того вони сі ли кожне окремо в машину та рушили з місця. Софія швидко заспокоїлась, хоч добре знала що ситуація в якій вона перед хвилиною на ходилася, була не дуже без печна. В першому моменті Ба трак обезвладнив був її зовсім, коли ж опісля вже могла вирва тись йому з рук, завдавши удар у живіт, то вона не використа ла тієї обставини, щоб не стяг нути нещастя на свою родину. Вона знала хто є Батрак і боя лася його. Він мав великі впли ви в партії і з ним не можна було жартувати. Вона не сміла наражуватись на його гнів і пімсту, бо в неї були діти. То ж иокладаючись на розум, треба було здушити в собі обиду й не дати пізнати, що вона жа хається дотику його рук, його кривавого минулого, щодо якого в неї не було НІЯКИХ СУМ НІВІВ. їй була лише незоозуміла причина, що Батрак залишив її в спокою. їй воився в память вигляд його обличчя, як він на ступав чоботом на зозульку се- микратчасту. Невже ота малі комашка стала її спасител^- кою? Що поигадала вона тій твердосердній людині, що жи ла без усяких сантиментів? А може чеовона маленька зoзvль- ка це Ібікові журавлі, це пов торення і с т о р ії перекотиполя, лише в інших умовинах і в ін шій формі? Коли так. то СосЬії. значить, було дано п і д г л я н у т и . як десь глибоко дрогнула Ба- тоакова душа. Це завжди так буває з кожною людиною, т о сповнила злочин, бо злочин вже одночасно є і каоою. Не все СоЛія п.оегапно зняла, бо хоч лікувала тіло людини, то по суті більше цікяяиляся ду шею. (Дялі буде") Вже вийшла з лпуку збіпка віпшів Іванни Савичької “СЕРЦЕ” Ціна 70 центів Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
